Победа с привкусом коллапса

Судей ВСУ трудоустроили в новое учреждение, чем поставили под сомнение легитимность формирования состава высшего органа

В Украине не будет двух Верховных судов, и только 9 наиболее упрямых представителей ВСУ теперь должны выйти на работу в переименованное учреждение без любого конкурса. Почему именно сейчас было наконец принято такое решение и кому это выгодно?

Зміна назви і нічого більше

Спочатку про суть рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 №2-р/2020. По-перше, КС погодився із суб’єктом подання — Пленумом Верховного Суду України, що зміни до Конституції, внесені законом №1401-VIII, «не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію ВСУ як органу державної влади через вилучення слова «України». Отже, він не міг бути ліквідований «Прикінцевими та перехідними положеннями» закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.

Але це не означає, що тепер у нас діє два найвищі суди. Тут КС знайшов, як вийти із ситуації з найменшими втратами для попередньої влади. Він указав, що ВСУ функціонував увесь цей час, але… під назвою «Верховний Суд».

На той факт, що в законі говориться саме про утворення та початок роботи ВС, а також що ВСУ продовжує діяльність до появи ВС (п.6 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення»), судді КС вирішили не звертати уваги. Що візьмеш із юридично неосвіченого законодавця, який неправильно зрозумів конституцієдавця?!

Отже, за логікою цього рішення, після 30.09.2016 ВСУ лише послуговувався «старою» назвою, хоча вже іменувався інакше. А з 15.12.2017 усе стало на свої місця: найвищий суд оголосив про початок роботи під новою назвою.

Спираючись на такий лінгвістичний виверт, КС визнав конституційними усі спірні положення (пп.4, 8, 9, 11, 13 розд.ХІІ) закону, в яких згадуються ВСУ та ВС. Тож жертвами реформи стали тільки представники вищих спеціалізованих судів, які, за Конституцією, можуть існувати, а можуть і припинити діяльність. І тільки у п.7 розд.ХІІ згадка про ліквідацію ВСУ визнана неконституційною.

А якщо ніхто не ліквідовується, то і підстав відправляти суддів ВСУ на конкурс до установи, в якій вони і так працюють, не було. Тож і це словосполучення із п.14 розд.ХІІ вилучено. Відповідно, ті судді ВСУ, які до останнього захищали честь Конституції та своєї установи, тепер мають бути автоматично включені до штату перейменованого ВС. Для цього окремо наголошено: «Судді ВСУ мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді ВС». Однак згідно з рішенням КС вони є суддями ВС, а не якогось касаційного підрозділу в його складі.

До речі, це рішення дотично стосується і апарату ВСУ: якщо установа не ліквідується, то і немає підстав для звільнення з таким формулюванням. Отже, тепер з бюджету ВС їм має бути виплачена зарплата за весь час вимушеного прогулу.

Вакансії, яких не було

Проте у такого Соломонового рішення є присмак піррової перемоги Конституції над законом. І не лише з погляду фінансових витрат. Адже виходить, що після 15.12.2017 у штаті ВС уже були судді. Тобто другий конкурс до найвищої установи призначався серед іншого на вакансії, яких не було. Наприклад, станом на 20.06.2018 у ВСУ числилися 12 суддів, а до ВС невдовзі призначили загалом 194, що в сумі більше, ніж «законні» 200. Хто були ті 6 зайвих і чи мають вони право сьогодні брати участь у прийнятті рішень ВС?

Зрозуміло, що без втручання Верховної Ради відповідь на це питання не знайти. Тим більше, враховуючи, що парламент не так давно скоротив чисельність «верховників» удвічі. Тож КС доручив нардепам узгодити закон зі своїм рішенням. Як саме — це вже на їхній розсуд.

Можливо, найпростіше буде, спираючись на рішення КС, визнати другий добір до ВС таким, що проведений із порушенням закону, і тим самим одним махом вивільнити 78 крісел. Одночасно обмежити максимальний штат 125 одиницями, аби колишнім суддям ВСУ вистачило місця, і покласти край суперечкам щодо конституційності скорочення ВС.

Власне, це рішення КС і є тим проміжним кроком до скасування положень реформи 2019 року в частині зменшення складу ВС. Адже у рішенні №2-р/2020 наголошено на принципі незмінюваності суддів, що є складовою конституційної гарантії їхньої незалежності. На підкріплення цієї тези міститься посилання на думку Венеціанської комісії: «Звільнення всіх суддів, крім виключних випадків, таких як порушення конституційної тяглості, не відповідає європейським стандартам та принципу верховенства права».

Можна заперечити, що «всіх» і «половина» — це дві великі різниці, але зрозуміло, що приціл зроблено саме на те, аби використати одне рішення як місток для іншого, що наразі у невідкладному порядку готується на вул.Жилянській. Адже, як зазначав «ЗіБ», не давши оцінки судовій реформі-2016, КС був неспроможний висловитися щодо наступної. Це і є відповіддю на питання, чому через 3,5 року єдиний орган конституційної юрисдикції був змушений сказати «А».

Cuius periculum, eius commodum

Очевидно, сьогодні перед КС поставлене завдання не дати перекроїти ВС, який з такими потугами та не без сторонньої допомоги формувала попередня влада. І тим самим зберегти вплив на українську Феміду через найвищий суд.

Тому слід відкинути думку, висловлену деякими експертами, нібито КС раптом переодягся у зелене. Достатньо пригадати зверхність його висновків щодо пропонованих Президентом змін до Конституції. І тепер, як зазначають деякі експерти, у КС готують удар по реформі Володимира Зеленського.

Щоправда, перший удар завдано нашими міжнародними партнерами, які заблокували формування нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів. І це дає підстави припустити, хто насамперед зацікавлений у тому, аби нова влада не перебрала на себе важелі впливу на вітчизняну Феміду чи, навпаки, не перетворила її на надто незалежну. І через КС, половина складу якого призначена саме попередньою владою, найпростіше переломити ситуацію.

Так, у цьому ж рішенні визнано неконституційним п.25 розд.ХІІ щодо виплат суддям у відставці залежно від проходження кваліфоцінювання. Така диференціація дійсно є неконституційною, але чомусь КС почав про це говорити тільки після зміни влади і появи законопроекту, що передбачає скасування цього положення.

Водночас він відмовився аналізувати п.20 розд.ХІІ щодо можливості звільнення суддів на підставі подання ВККС за результатами кваліфоцінювання. Мовляв, Пленум ВСУ не навів обґрунтування неконституційності такої норми. Хоча у поданні чітко наголошується, що такої підстави для звільнення не вказано у ст.126 Конституції. Але цей пункт реформи-2016 украй невигідно чіпати саме для попередньої влади, аби судді, які її не влаштовували, не могли поновитися на роботі.

Так само як і переглядати закон «Про очищення влади», який у КС аналізують вже 5-й рік. Це наводить на думку, що на вул.Жилянській витягують на світ тільки ті рішення, які можуть негативно вплинути на чинну владу, її рейтинг, наповнення бюджету тощо. Адже що некерованішою ставатиме ситуація в країні, то легше буде переконувати громадян у помилковості їхнього вибору та сподівань.

І це підтверджує старий вираз: Cuius periculum, eius commodum, тобто кому вигідно, той і ризикує.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Богдан ПОШВА,
суддя Верховного Суду України:

— Богдане Миколайовичу, як ви оцінюєте рішення КС: це перемога чи поразка для української Феміди?

— Це перемога народу України як єдиного джерела влади в державі. Конституційний Суд цим рішенням відновив дію найвищого судового органу в системі судоустрою — Верховного Суду України (перейменованого відповідно до змін до Конституції на Верховний Суд), який утворено волею народу під час прийняття Основного Закону 1996 року. Для української Феміди це також перемога, оскільки відновлюється діяльність конституційного судового органу після її припинення «реформаторами» 15 грудня 2017 року.

— Коли ви і ваші колеги по ВСУ приступаєте до виконання повноважень судді ВС і в якому касаційному суді працюватимете?

— Сьогодні, очікуючи рішення КС з «мокрою печаткою», колектив ВСУ приступив до організаційного відновлення діяльності найвищого судового органу держави. Ми направили вимогу міністру юстиції скасувати незаконне внесення даних до реєстру про перебування ВСУ в стані припинення діяльності. Вносяться зміни і до казначейського обслуговування ВСУ.

Ми звернулись до керівника Офісу Президента Андрія Єрмака з проханням про зустріч з Володимиром Зеленським. Також просимо про зустріч зі спікером Дмитром Разумковим.

У жоден касаційний суд ніхто не піде, оскільки цей, так би мовити, «новоутворений» ВС є неконституційним органом, який ніколи не діяв як Верховний Суд. Там судді ВС не працюють. І про це не раз висловлювалися на сторінках «ЗіБ».

— Що буде із працівниками апарату ВСУ, адже якщо установа не була і не може бути ліквідована, то немає такої підстави для їхнього звільнення?

— Кожен із працівників апарату повинен повернутися на своє робоче місце, інакше говорити про захист верховенства права будь-якої людини в державі, не відновивши конституційні права, — обман.

Україна стоїть перед справді доленосним вибором для своєї держави — побудувати судову владу і розпочати цивілізований розвиток або поринути у ще більший правовий хаос. Я вірю, що народ цього не допустить. А ще для цього потрібні зусилля професіоналів і політична воля на зміни. Професійно допоможемо!