Панацея или плацебо?

Учитывая опыт европейских стран, вскоре ВАКС будет рассматривать дела о бесплатном проезде в общественном транспорте

Щоб визнати Артема Ситника корупціонером і внести інформацію про це до відповідного реєстру, втручання ВАКС не знадобилося.

Николай МИХАЛЬЧУК, помощник адвоката АО «Барристерс»

5124

Свыше 5 лет международное сообщество требует от Украины более эффективной борьбы с коррупцией. Но несмотря на то, что антикоррупционная реформа стартовала, правозащитники и большинство украинцев в ней разочаровались. Ведь ожидаемого результата нет.

 «ВАКС нам допоможе!»

Однією з причин такого становища, на думку голови НАБУ Артема Ситника, був український суд, який «тягнув» усю роботу бюро на «дно». Під час зустрічі з представниками Європейської бізнес-асоціації у жовтні 2018 року він наголошував: «Створення Вищого антикорупційного суду є іспитом для українського суспільства, який покаже рівень готовності безповоротно і безкомпромісно боротися з корупцією».

«Станом на початок жовтня (мається на увазі 2018 рік) 155 справ, розслідування яких завершили детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП, направлено до суду. Серед цих справ є такі, на рішення в яких чекає суспільство. ВАКС стане тією інституцією, яка дасть очікуваний суспільством результат у вигляді справедливих вироків», — акцентував А.Ситник.

Ці гучні висловлювання директора бюро дають підстави вважати, що НАБУ та САП здійснюють покладені на них функції бездоганно, а всю їхню роботу зводять нанівець загальні місцеві корумповані суди.

Такий популізм сформував не тільки в суспільства, а й у самих суддів ВАКС думку, що цей суд є каральним органом, а винесення виправдувального вироку не виправдає сподівань міжнародної спільноти.

Четверта в Європі

З 5.09.2019 судді ВАКС стали до роботи. Завданням цього суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов’язаних злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства. (ст.3 закону «Про Вищий антикорупційний суд»).

Утім, у світі налічується лише 20 країн, де діють спеціалізовані антикорупційні суди: Афганістан, Бангладеш, Ботсвана, Болгарія, Бурунді, Камерун, Хорватія, Індонезія, Кенія, Малайзія, Непал, Пакистан, Палестина, Філіппіни, Сенегал, Словаччина, Уганда, Мексика, Танзанія і Таїланд.

Перше, що привертає увагу, — непоширеність практики створення таких судів серед європейських країн. Вони існують лише в Хорватії, Словаччині та Болгарії (тобто Україна стала 4-ю в цьому переліку), і, за даними щодо їхньої діяльності, це не приносить бажаних результатів.

У цих країнах визнають, що створення антикорупційних судів було помилкою. Наприклад, у Словаччині такий суд може розглядати справи щодо безкоштовного проїзду в громадському транспорті на підставі посвідчення держслужбовця. Невже таку мету ми прагнемо досягти?

Ризики, що залишилися

Не варто забувати, що Україна є незалежною державою, а НАБУ та ВАКС — це зовнішні ініціативи. До слова, сама ідея створення ВАКС в Україні піддавалася критиці як на експертному рівні, так і на найвищому політичному. Оперували опоненти зазвичай такими ризиками його утворення.

Насамперед це відсутність окремого процесуального закону щодо антикорупційного судочинства. Тобто цей суд не є спеціалізованим (чому б тоді не створити Вищий антитерористичний суд для розгляду справ СБУ?).

Наявність лише двох інстанцій порушує право на апеляційне та касаційне оскарження рішення, що суперечить чинному Кримінальному процесуальному кодексу (п.1 ст.4 закону про ВАКС).

Незначна кількість справ НАБУ вочевидь не виправдовує створення окремої судової установи. До того ж такий орган не вписується в українську судову систему. Адже створення спеціальних судів, яким є антикорупційний, в Україні прямо заборонено Конституцією.

Нарешті, цей орган нам нав’язали з-за кордону, ніби ми самі не в змозі ухвалювати рішення та керувати власною державою. Та й хіба не всі суди повинні бути антикорупційними?

Враховуючи ці аргументи, варто задуматися над створенням нових антикорупційних інституцій. При цьому вивчити досвід європейських країн, які визнали помилкою створення антикорупційного суду.

За таких обставин, можливо, НАБУ/САП слід почати виконувати свої завдання — протидіяти кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами та становлять загрозу національній безпеці, а не створювати новий антикорупційний інститут, використовуючи африканський та азіатський досвід.

Крім цього, українське суспільство очікує справедливості та законності від усієї судової влади. А про обіцяну ефективність новоствореного органу можна судити навіть з того, що за 5 місяців жодного вироку щодо вищих чиновників ВАКС не ухвалив. Тож цей інститут поки що справляє враження не ліків від корупційної хвороби, а плацебо…