(Не)автоматический арест

Почему частные исполнители доныне тонут в бумагах и почтовых отправлениях

Почти 4 года прошло с момента регистрации во ВР президентского законопроекта №3768 о введении системы автоматического ареста средств в гражданском и хозяйственном судопроизводстве. Предусматривалось, что это сделает возможным оперативное, в пределах нескольких минут, наложение ареста на средства должника и исключение рисков выведения ответчиком (должником) средств со счета. Однако дальше планов дело не сдвинулось…

Закордонний досвід

Судові виконавці ряду як європейських, так і пострадянських країн завдяки автоматизованій системі арешту мають миттєвий доступ до коштів на банківських рахунках юридичних та фізичних осіб. Це дозволяє шляхом звернення на них стягнення швидко й ефективно виконувати судові рішення.

Свого часу делегація Міністерства юстиції України відвідувала Хорватію, в якій з 1.01.2011 було запроваджено електронний арешт коштів боржників, розміщених на рахунках у банківських установах, через Фінансове агентство (FINA). Завдяки цьому Хорватія лише через кілька років після такого кроку, за оцінками, зробленими для доповіді Світового банку «Ведення бізнесу-2017», піднялася з 52-го місця на 7-ме.

У Литві виконувати судові рішення виконавцям допомагає Інформаційна система грошових обмежень (PLAIS). Адміністратором PLAIS є державне підприємство «Центр реєстрів Литви». По суті, це аналог вітчизняного ДП «Національні інформаційні системи», яке опікується державними реєстрами.

Рішення про накладення виконавцем арешту на гроші боржника PLAIS направляє в усі банки країни, а також інші фінансові установи (кредитні спілки, системи електронних платежів). Система самостійно списує кошти та переказує їх на рахунки судового виконавця в необхідному розмірі, крім того, робить це з урахуванням черговості та пропорційності. Якщо грошей на одному з рахунків боржника достатньо для задоволення вимог стягувача, з решти рахунків арешт знімається автоматично.

Якщо в цей період боржник відкриє новий рахунок у банківській установі, арешт на нього також буде накладено автоматично. Таким чином, за наявності в боржника коштів на рахунках у банках PLAIS дозволяє виконавцю за один день виконати судове рішення.

У Білорусі з 1.01.2020 запрацювала Автоматизована інформаційна система виконання грошових зобов’язань (АИС ИДО), власником якої є Національний банк країни. Програмний комплекс приймає платіжні вимоги в електронній формі та автоматично направляє їх до банків, які миттєво блокують кошти на рахунках боржників і так само миттєво їх списують.

Без виконання платіжні вимоги повертаються, зокрема, у випадку відсутності в боржника грошей на рахунках, а також у разі наявної інформації щодо порушення стосовно боржника справи про банкрутство.

Безрезультатні спроби

Президентський законопроект №3768, який передбачав упровадження системи автоматичного арешту коштів у цивільному та господарському судочинстві та був визначений як невідкладний, так і не був ухвалений. Його відправили на повторне перше читання, а у 2018 році взагалі зняли з розгляду.

Також були намагання законодавця прописати положення про автоматичний арешт у змінах до процесуальних кодексів 2017 року. Проте під час підготовки документа до другого читання положення щодо впровадження системи автоматичного арешту коштів були виключені.

Не увінчалась успіхом і спроба запровадити автоматичний арешт у «Прикінцевих та перехідних положеннях» Кодексу з процедур банкрутства, позаяк до другого читання це положення було також виключено.

Натомість законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII унесено зміни до закону «Про виконавче провадження». У ч.5 ст.8 передбачено, що «автоматизована система виконавчого провадження забезпечує автоматизований арешт коштів боржника за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів» у порядку, визначеному Мін’юстом за погодженням з Нацбанком.

Чому законодавець вирішив обмежити автоматичний арешт коштів виключно «аліментними» провадженнями — запитання без відповідей.

Також закон доповнили нормою, яка зобов’язує банки в разі відкриття рахунку на ім’я фізичної особи, унесеної до Єдиного реєстру боржників, або закриття рахунку такою особою у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений в ЄРБ орган державної виконавчої служби або приватного виконавця.

На виконання положень зазначеного закону міністр юстиції наказом від 16.04.2019 №1203/5 затвердив Порядок автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів. Згідно із зазначеним порядком готовність автоматизованої системи виконавчого провадження до електронної інформаційної взаємодії з банками мала бути забезпечена в тримісячний термін з дня набуття наказом чинності. До впровадження електронної взаємодії обмін документами між державними, приватними виконавцями й банками має здійснюватися в паперовому вигляді засобами поштового зв’язку.

Називаючи речі своїми іменами, можемо констатувати, що в цьому порядку мова йде зовсім не про автоматичний арешт, а лише про електронну взаємодію між банками та виконавцями. Наразі така взаємодія здійснюється виконавцями лише з двома банківськими установами, проте переваги навіть такої електронної взаємодії більш ніж очевидні.

Практична ж користь від повідомлення банком виконавця про відкриття або закриття рахунку фізособи відсутня взагалі. Адже за час надходження такого повідомлення в паперовому вигляді поштовим зв’язком на наявність коштів на рахунку боржника сподіватися вже не доводиться.

За красивим фасадом

Що відбувається сьогодні у сфері виконання судових рішень щодо пошуку рахунків і накладення арештів на кошти боржників — фіз- та юросіб? Реєстр рахунків фізосіб у нашій країні відсутній взагалі. Наявність такого рахунку виконавець може встановити, тільки направивши 2 електронні та 70 «паперових» запитів у всі банки країни.

Щодо рахунків юросіб, то інформація від органів ДФС через Автоматизовану систему виконавчого провадження приходить із запізненням і пошуком рахунків змушені займатися самі стягувачі.

Документообіг із банками відбувається в паперовому вигляді: виконавець виносить постанову про арешт коштів боржника, доставляє її у фінустанову, що обслуговує боржника, особисто або ж направляє поштою. Віднедавна доставляти документи в банк отримав право і помічник приватного виконавця. У подальшому потрібно направити ще й платіжну вимогу, яку спочатку слід зареєструвати у своєму банку, а лише потім направити до банку, що обслуговує боржника.

Ця процедура забирає величезну кількість часу та паперу як у виконавців, так і у фінустанов. Та й оперативністю за таких умов похвалитися складно.

Непоодинокими є випадки, коли банки всіма правдами й неправдами стають на захист своїх клієнтів-боржників, допомагаючи їм уникнути стягнення. Розв’язати ці проблеми могло б запровадження системи автоматичного арешту, аналогічної тим, які існують в інших країнах.

Таку систему Україна обіцяла Міжнародному валютному фонду запровадити ще у 2015 році. Так, у меморандумі про економічну й фінансову політику від 27.02.2015 було зазначено: «До кінця грудня 2015 року буде прийнято закон, що посилюватиме положення Цивільного процесуального кодексу щодо наказу про сплату заборгованості по внутрішніх транзакціях та накладення арешту на банківські рахунки… Стосовно накладення арешту на банківські рахунки нашою метою є ліквідувати «вузькі місця», які, як було з’ясовано, гальмують ефективність процедури в таких сферах, як питання визначення, виявлення банківських рахунків боржника, обслуговування процесу, дотримання жорстких часових рамок і відповідальності банків за недотримання вимог».

Проте дотепер політичної волі щодо спроб такого запровадження, на жаль, не спостерігається.

Можна відкривати державним виконавцям «центри виконання рішень», писати «паспорти реформ», але все це — лише красивий фасад. Він майже нічого не вартий без ефективного механізму виконання рішень, однією з головних складових якого є швидке та своєчасне накладення арешту на кошти боржника.

У цивілізованому світі судові виконавці вже замислюються над тим, як звертати стягнення на цифрові активи, а їхні українські колеги тонуть у паперах і поштових відправленнях.

Тож можна стверджувати, що без запровадження автоматизованої системи арешту коштів боржників (як юр-, так і фізосіб) наміри Уряду досягнути 2023 року рівня фактичного виконання судових рішень не менш як 70% так і залишаться тільки амбітними планами.