Преднамеренное игнорирование Конституции

«Ликвидацию» ВСУ следует рассматривать как действия по захвату государственной власти

За зміною вивіски на будівлі найвищої судової інстанції реформатори приховали наміри перетрусити склад Верховного Суду України.

Богдан ПОШВА, судья Верховного Суда Украины, заслуженный юрист Украины

112624

Есть ли сегодня в Украине высший судебный орган? Нет, поскольку вместо него действуют 5 отдельных подразделений Верховного Суда, чего не предусмотрено в Конституции. Принимались во внимание заключения Конституционного Суда относительно внесения изменений в Основной Закон? Также нет. За это предусмотрена уголовная ответственность.

Дозвіл на зміну назви

В Україні ще не було такої «судової реформи», щоб конституційний та найвищий орган у системі судоустрою —Верховний Суд України, перейменований згідно із змінами, внесеними до Основного Закону, на «Верховний Суд», — «реформатори» усунули від здійснення правосуддя.

Проте так звані реформатори утворили й з 15 грудня 2017 року допустили до здійснення правосуддя «новоутворений» Верховний Суд, який є неконституційним і діє у спосіб, не передбачений в Основному Законі. Як наслідок, маємо 2 верховні суди й повний колапс правосуддя.

3.10.2016 Пленум ВСУ звернувся до КС із поданням про визнання неконституційними окремих пунктів «Перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, у тому числі п.7, оскільки вони суперечать висновкам щодо проекту про внесення змін до Конституції та рішенням КС. Адже, як відомо, 20.01.2016 КС дав висновок №1-в/2016, у п.3.2.3 якого зазначено, що «відповідно до ч.2 ст.125 Конституції найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. У законопроекті передбачається, що найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд. Крім того, законопроектом пропонується у ст.125 Конституції замість слів «судовий орган» застосувати слово «суд», замість слів «система судів загальної юрисдикції» — слова «система судоустрою України», а назву «Верховний Суд України» — без слова «України».

Цей висновок був повторно підтверджений висновком від 30.01.2016 №2-в/2016 лише в частині зміни назви «Верховний Суд України» на «Верховний Суд», а тому розгляд подання в КС не викликав жодної складності.

Так мав би виглядати перебіг конституційного процесу, коли б ішлося тільки про зміну назви, якою Конституція позбавлялася наслідків механічної адаптації назви «Верховний Суд Української Радянської Соціалістичної Республіки», що була здійснена шляхом її заміни на «Верховний Суд України».

Самі конституційні зміни також викликають запитання: невже для адаптації назви недостатньо було закону «Про правонаступництво України» від 12.09.91 №1543-XII, Конституції та інших законодавчих актів? Одначе про це — згодом.

Очевидна суперечність

Абсолютно очевидним є факт суперечності п.7 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII щодо припинення діяльності та ліквідації ВСУ в порядку, визначеному законом, висновкам КС №№1-в/2016 та 2-в/2016 і рішенням КС від 23.12.97 №7-зп (справа про Рахункову палату, абз.4 п.1), від 30.05.2012 №12-рп/2012 (справа про законодавчу ініціативу, абз.1 п.2.1,), від 4.12.2018 №11-р/2018 (абз.1 п.3.1).

Більше того, рішенням від 12.02.2002 №3-рп/2002 (справа про електроенергетику) КС констатував, що «Конституція як головне джерело національної правової системи є також базою поточного законодавства. Вона надає можливість урегулювання певних суспільних відносин на рівні законів, які конкретизують закріплені в Основному Законі положення» (п.3.1), а не підміняють їх.

У ст.125 Конституції передбачено найвищий судовий орган — Верховний Суд. І там немає місця чотирьом(!) касаційним судам і Великій палаті, які діють замість нього. То де ж тоді рішення ВС? Відповідь проста: з 15.12.2017 цей Суд не діє і немає жодного його рішення, яке б підписав Голова ВС.

У рішенні №3-рп/2002 КС вирішив, що «згідно зі ст.152 Конституції закони та інші правові акти визнаються неконституційними, якщо було порушено встановлену Конституцією процедуру їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Ця умова стосується і парламенту, порядок роботи якого визначається законом про Регламент Верховної Ради» (абз.2 п.3.3).

Закон №1402-VIII, який парламент прийняв до внесення змін до Конституції, не може конкретизувати закріплені в ній положення відповідно до згаданих рішень КС, зокрема рішення №3-рп/2002.

Співучасть у злочинній ліквідації

13.07.2017 Верховна Рада прийняла закон «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII. Згідно з розд.ІІІ «Прикінцеві положення» цього акта внесено зміни до Кримінального кодексу, ч.4 його ст.382 доповнено словами «рішення КС та умисне недодержання нею висновку КС». Отже, вимоги ч.2 ст.150 Конституції та рішення КС від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень КС) посилено кримінальною відповідальністю службових осіб за ч.4 ст.382 КК та покаранням у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Причому кримінальна відповідальність настає як за умисне невиконання рішень КС, так і за умисне недодержання службовими особами його висновків. Зокрема, і висновків №№1-в/2016 та 2-в/2016.

Однак окремі службові особи — керівництво Державної судової адміністрації та «новоутвореного» ВС — умисно не виконують рішень КС та не додержуються висновків останнього в ініційованій ними незаконній процедурі «припинення-ліквідації ВСУ». А один з «ліквідаторів», напевне, за заслуги в підробленні печатки та бланків ВСУ, унесенні даних до реєстру про «ліквідацію» ВСУ встиг стати суддею Касаційного цивільного суду.

Однією з форм умисного невиконання рішення КС, умисного недодержання висновків КС №№1-в/2016 та 2-в/2016 є пряма й відкрита відмова це робити, висловлена як в усній, так і письмовій формі. Починаючи з 2018 року судді та працівники ВСУ відстоюють у зверненнях до керівництва держави недопустимість невиконання рішень і недодержання висновків КС, просять припинити дії щодо захоплення державної влади — найвищого судового органу ВСУ. Адже відповідальність за такі дії передбачена, зокрема, у ст.109 КК. Це найтяжчий злочин проти основ національної безпеки.

Співучасть службових осіб у діях, відповідальність за які передбачена в ч.4 ст.382 та ст.109 КК, невиплата впродовж більш як 1,5 року суддівської винагороди 9 суддям і зарплати — працівникам ВСУ дали підстави для звернення до Державного бюро розслідувань щодо відкриття кримінальних проваджень проти «ліквідаторів ВСУ», керівництва ДСАУ, «новоутвореного» ВС. І це тільки початок…

***

Як зазначив глава держави на форумі в Давосі, «в інвесторів будь-де у світі завжди є два ключові запитання: як захищаються гроші та хто виконуватиме роботу?». Аби Володимиру Зеленському дати відповідь на перше запитання, потрібно насамперед відновити діяльність конституційного судового органу — ВСУ, а також зустрітись із суддями ВСУ. Вони готові допомогти здійснити негайні та правильні кроки для держави та залучити інвестиції в її економіку.