Заместитель Генпрокурора Виктор Чумак:

«Наиболее привлекательными кандидатами были бы молодые успешные адвокаты»

После изменения вывески и очищения главного прокурорского офиса от недостойных кадров, на ул. Резницкой задумались над притоком свежей крови. Прием документов от желающих попробовать себя в роли прокурора будет длиться до 2 февраля. Кого же хотят видеть в Офисе Генерального прокурора? Об этом «ЗиБ» поинтересовался в главы одной из кадровых комиссий, заместителя Генерального прокурора Виктора ЧУМАКА.

«Будь-хто може прийти на ці посади, якщо відповідатиме критеріям»

— Отже, згідно з оголошенням про конкурс в Офісі ГП є 100 вакансій. Кого розраховуєте знайти? Тобто від яких фахівців у галузі права очікуєте заяв на конкурс: від адвокатів, науковців, представників правоохоронних структур чи працівників органів прокуратури нижчих ланок?

— У законі передбачено, що це може бути будь-яка особа, котра має відповідні кваліфікацію та освіту, — фахівець у галузі права з відповідним досвідом у 5 років і більше. У нас є лише одне зауваження: це не можуть бути прокурори, які станом на 25 вересня минулого року займали посади в прокуратурі. Іншими словами, це мають бути юристи з досвідом, які виявили бажання взяти участь у доборі.

Адвокати — чудово, науковцям також будемо раді, як і представникам судової системи. Адвокати — це взагалі чудово, тому що вони є зворотним боком тієї самої прокуратури. Це одна медаль, тільки два боки. Це юристи, які дуже добре, тим паче, якщо розуміються на кримінальному процесі, знають слабкі та сильні сторони процесуального законодавства.

Також можуть приходити судді або їхні помічники. Це абсолютно нормально.

Науковці можуть прийти в офіс із доктринальним баченням того ж кримінального права та процесу. Це теж буде чудово. Вони можуть спокійно стати прокурорами — процесуальними керівниками. Тому що, в принципі, не святі горшки ліплять.

Загалом наприкінці цього року ми матимемо практично всю переатестовану систему прокуратури на всіх рівнях: генеральну — Офіс Генерального прокурора, окружні та регіональні прокуратури. Тому вважаю, що будь-хто може прийти на ці посади, якщо відповідатиме тим критеріям, які передбачені в законі. Нічого страшного в цьому немає.

— Ми пам’ятаємо, як ГПУ очолювала людина без вищої юридичної освіти. На чому ґрунтується впевненість, що юристи без досвіду процесуального керівництва здатні відразу посісти місця в органі вищого рівня та ефективно виконувати свої обов’язки? Чи зможе суто психологічно, наприклад, учорашній успішний адвокат раптом змінити амплуа, а точніше — тип свого мислення, та перетворитися на обвинувача?

— Загалом, якщо є знання, а рівень знань буде перевірено на тестах, якщо людина здібна, що теж буде перевірятися за допомогою тестування, то проблем з новим амплуа я не бачу. Або, скажемо так, професійна підготовка і доброчесність — це найголовніші критерії, які також перевірятимуться під час добору.

Професіоналізм у роботі приходить достатньо швидко. Тим паче, коли люди проходитимуть стажування, безпосередньо братимуть участь у діяльності груп процесуальних керівників — ходитимуть на суди, братимуть участь у відповідних слідчих діях і т. ін. Головне, щоб у них було базове розуміння, щоб усі ці люди попередньо вже працювали у відповідній сфері. А процедура добору допоможе визначити найкращих із них.

— Чи не надто великим є ризик того, що 100 новобранців тільки погіршать ситуацію з розслідуванням, особливо резонансних проваджень? Чи, може, у них буде певний час на адаптацію та навчання?

— 100 новобранців — лише 12% від загальної чисельності прокурорів у ОГП. Цього якраз достатньо, щоб, з одного боку, отримати свіжу кров, людей, які мають інше бачення й можуть запропонувати оригінальні підходи, а з другого — зберегти рівень інституційної спроможності Офісу Генпрокурора, тобто не «плавати» в процесуальних речах. До того ж успішні кандидати пройдуть стажування, яке передбачає практику, а подальша робота, наприклад у складі груп прокурорів, допоможе їм запозичити досвід колег. Працівники офісу готові надавати підтримку, ділитися досвідом.

— Ви також прийшли на посаду заступника Генпрокурора, не працювавши в системі жодного дня. Скільки пройшло часу, перед тим як особисто відчули себе фаховим прокурором?

— Моя посада передбачає більше управлінських функцій. Уважаю себе фаховим управлінцем. У тому числі й в управлінні такими складними процесами, які відбуваються в системі прокуратури. Я постійно себе вдосконалюю, але ніколи не скажу, що є якимсь фаховим прокурором. Це було б навіть неетично.

До того ж фаховість — це не стала величина. Людина завжди має можливості професійного розвитку, фаховий прокурор — той, який професійно зростає.

«Будь-яка людина зможе надіслати свої коментарі щодо кандидатів»

— Однією з умов конкурсу є те, аби кандидати не обіймали прокурорських посад станом на 25.09.2019. Чи означає рішення набрати «людей з вулиці» та інших структур, що в регіональних та окружних прокуратурах не залишилося кадрів, гідних підвищення, чи для них є інші вакансії?

— Нам не потрібно забувати, що наступний крок — атестація обласних і місцевих прокуратур, і там теж з’явиться величезна кількість вакансій. Уважаю, якщо екстраполювати все те, що відбулось у Генеральній прокуратурі, на те, що відбуватиметься на регіональному рівні, то загалом там можуть бути такі самі втрати — близько 40% штату. І ми знову оголосимо добір. Але матимемо на 60% оновлену прокуратуру й на 100% прокуратуру доброчесну. Ось у чому головне завдання — створити оновлену й доброчесну прокуратуру.

— До складу кадрових комісій входять представники міжнародних неурядових організацій та інших донорів. Що вони в них роблять? Це недовіра до вже нових представників Офісу ГП чи нав’язаний іноземними структурами контроль?

— Скажемо так, ми відкриті. І хочемо, аби те, що та яким чином ми робимо, бачила й міжнародна спільнота. Більше того, отримуємо міжнародну допомогу. Адже всі ці комп’ютери, розроблення тестів і т.ін. одержано за рахунок якраз донорської допомоги Україні. Тож, по-перше, вони мають право побачити, як ми реалізуємо всі ці програми й допомогу, а по-друге, ми й самі хочемо, аби сторонні люди оцінили, що ми робимо, й оцінили об’єктивно. Тому я вважаю, що це — абсолютно нормальна співпраця.

— Згідно із наказом від 16.06.2016 №205 усі прокурори та слідчі мають оприлюднювати анкети доброчесності, а кожен громадянин може надіслати повідомлення (навіть без зазначення контактних даних), в якому поставити під сумнів наведені в такій анкеті твердження. Чи планується оприлюднити анкети кандидатів, які подадуть документи на конкурс, і дати час, аби громадськість мала можливість поділитися з кадровими комісіями інформацією про скелети в шафі в претендентів?

— Це відбуватиметься аналогічно тому, як було під час атестації прокурорів. Так, у нас уже відкрито на сайті рубрику. І, в принципі, коли завершимо прийом документів, там будуть публікуватись імена претендентів. Будь-яка людина зможе проаналізувати дані й надіслати свої коментарі щодо кандидатів на посади в Офісі ГП.

— Чи буде конкурсна комісія звертати особливу увагу на матеріальне становище кандидатів та їхню здатність пояснити джерела статків — своїх та родини?

— Без сумніву. Це буде пов’язано з попередньою роботою. Ми аналізуватимемо дані, які зможемо одержати. Проте це ж одна з умов, коли необхідно визначати рівень доброчесності, а саме — стиль життя, відповідні статки й законність їх отримання. Це є обов’язковим, і ми будемо так робити.

«Ідеальний кандидат — юрист приблизно 35—40 років»

— Ваше бачення ідеального кандидата: яким він має бути?

— Ідеальний кандидат — юрист приблизно 35—40 років. Чому я говорю саме про такий вік? На мій погляд, у ньому в людини вже сформована стала ціннісна та світоглядна позиція, вона точно розуміє, чого хоче, як буде діяти, яку мету й завдання ставить перед собою, як до них буде йти. Тому, мені здається, було б оптимально набрати людей такого віку.

По-друге, у претендента має бути високий фаховий рівень — відповідні освіта та стаж. Стаж може бути в юридичній сфері, але, на мій погляд, найбільш привабливими кандидатами були б молоді успішні адвокати. Тому що адвокат — дзеркальне відображення прокурора. Це людина, якій не дуже довго доведеться звикати до професії, посади, тому що вона чітко розуміє, хто та що повинен робити. Це така ідеальна конструкція щодо професійних знань.

Ну й, саме собою, це мають бути люди однієї з нами ціннісної категорії. Тобто, які приходять сюди не забезпечити власний добробут за рахунок, приміром, незаконно отриманих нагород, а люди, які йдуть на достатньо високу зарплату, тому що в Україні це достатньо висока оплата праці. Але вони розуміють, що можуть здобути певне зростання в прокуратурі.

Я не люблю людей, які говорять, що прийшли працювати, бо десь працювати потрібно. Якщо ти офіцер, маєш думати про те, як стати генералом, якщо прокурор — про посаду Генпрокурора. Лише так, інакше це не працює. Безсумнівно, не всі є такими, але було б добре, якби таких була більшість.