Добавь хотя бы 100 гривен…

Приобретение квартиры частично за кредитные средства исключает возможность выселения без предоставления другого жилого помещения. Такое заключение сделал ВС в постановлении №761/22755/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

6 листопада 2019 року                                  м.Київ                               №761/22755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О.,
суддів: ЖДАНОВОЇ В.С. (суддя-доповідач), ІГНАТЕНКА В.М., КАРПЕНКО С.О., СТРІЛЬЧУКА В.А. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29.01.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 20.06.2019.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до Особи 1, Особи 2, у якому просило виселити Особу 1 та Особу 2 з квартири за Адресою 1 та зняти відповідачів з реєстрації.

Позов мотивовано тим, що відповідно до ст.7 закону «Про іпотеку» ПАТ «Укрсоцбанк» набуло право власності на квартиру за Адресою 1.

Правовою підставою для реєстрації права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно є відповідне застереження в п.4.5.3 іпотечного договору від 21.12.2007 №02-10/4209, яке передбачає передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

У квартирі за Адресою 1 зареєстровані Особа 1 та Особа 2, Інформація 1. Малолітня Особа 2 зареєстрована у вказаному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передання в іпотеку відбулося раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи.

ПАТ «Укрсоцбанк» зверталось до відповідачів з вимогою про добровільне виселення з квартири, проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання, колишній власник продовжує користуватися нерухомим майном та відмовляється добровільно виселятися.

Посилаючись на те, що відповідачі своїми діями створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися належним йому нерухомим майном, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського райсуду від 29.01.2019 позов задоволено. Виселено в примусовому порядку Особу 1 та Особу 2 з квартири за Адресою 1. Знято з реєстрації Особу 1 та Особу 2 з квартири за Адресою 1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що квартира за Адресою 1 придбана іпотекодавцем за рахунок кредитних коштів, отриманих Особою 1 за кредитним договором від 21.12.2007 №10-29/4885, а тому наявні правові підстави для виселення зареєстрованих у ній Особи 1 та малолітньої Особи 2, реєстрація якої відбулась після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою КАС від 20.06.2019 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського райсуду від 29.01.2019 — без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року Особа 1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої цивільної справи про визнання протиправним і скасування рішення про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру за Адресою 1. Проведена державна реєстрація права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на нерухомість, виселення з якої є предметом розгляду цієї справи, суперечить положенням закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Суди не врахували, що спірна квартира придбана не повністю за кредитні кошти, що виключає можливість виселення відповідачів з неї. Крім того, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували позиції служби у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації, представник якої заперечував проти задоволення позову.

Відзиву на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано <…>.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21.12.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та Особою 1 укладено договір кредиту №10-29/4885, відповідно до якого позичальник отримала у тимчасове користування кошти у сумі $252450 зі сплатою 11,75% річних та кінцевим терміном погашення кредитної заборгованості до 20.12.2022.

Пунктом 1. 2 вказаного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на придбання нерухомого майна — квартири за Адресою 1.

Цього ж дня між ПАТ «Укрсоцбанк» та Особою 1 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за договором кредиту від 21.12.2007 №10-29/4885, укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем, нерухоме майно, що придбане іпотекодавцем за кредитні кошти, надані іпотекодержателем відповідно до умов договору, яким обумовлено основне зобов’язання, а саме — двокімнатну квартиру за Адресою 1.

Пунктом 4.5.3 вказаного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань в порядку, встановленому ст.38 закону «Про іпотеку».

На підставі рішення державного реєстратора Коровайко О.С. за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру за Адресою 1. У квартирі за Адресою 1 зареєстровані Особа 1, Інформація 2, та Особа 2, Інформація 1.

Особа 2 зареєстрована у вказаному житловому приміщенні 9.10.2008.

4.06.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» направило відповідачам вимогу про добровільне виселення, яка залишилась без виконання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом ст.40 закону «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їхніх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлового будинку або житлового приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно до ст.109 Житлового кодексу України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку за санкцією прокурора лише осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинна бути зазначено в рішенні суду.

Отже, особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому, за положенням ч.2 ст.109 ЖК, постійне житло вказується в рішенні суду.

Верховний Суд України у постанові від 22.06.2016 у справі №6-197цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким, за змістом ч.2 ст.40 закону №898-IV та ч.3 ст.109 ЖК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлового будинку або житлового приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення ст.40 закону №898-IV, так і норма ст.109 ЖК УРСР.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика палата ВС у постанові від 31.10.2018 у справі №753/12729/15-ц .

В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22.06.2016 у справі №6-197цс16, від 21.12.2016 у справі №6-1731цс16, роз’яснено порядок застосування ст.40 закону №898-IV та ст.109 ЖК УРСР. Зазначено, що ч.2 ст.109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого житлового приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення ст.40 закону №898-IV, так і норма ст.109 ЖК УРСР.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що в іпотеку передано квартиру, яка була придбана Особою 1 у власність за рахунок отриманих кредитних коштів, дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого житлового приміщення.

При цьому місцевий суд, досліджуючи джерело коштів, за які придбано переданий в іпотеку об’єкт нерухомості, виходив з того, що зі змісту іпотечного договору від 21.12.2007 вбачається, що його предметом є саме квартира за Адресою 1, а тому вважав, що вказана нерухомість придбана іпотекодавцем за кредитні кошти.

Погоджуючись з висновком місцевого суду про придбання Особою 1 вищевказаної квартири за рахунок кредитних коштів, апеляційний суд не дав оцінки доводам апеляційної скарги відповідача з посиланням на те, що спірна квартира придбана частково за кредитні кошти, що виключає можливість виселення Особи 1 та малолітньої Особи 2 з неї.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами кредитного договору від 21.12.2007 №10-29/4885 Особа 1 отримала в кредит кошти в сумі $252450. Того ж дня відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В., Особа 1 придбала в Особи 3 квартиру за Адресою 1 вартістю 1499850 грн.

Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, а також не надав оцінки доводам апеляційної скарги Особи 1 про придбання нею спірної квартири частково за кредитні кошти, що залежно від встановленого виключає можливість виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення <…>.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416, 419 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20.06.2019 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.