Закон і Бізнес


Компенсация за травму


№1 (1455) 12.01—17.01.2020
5211

Лицо, которому было причинено материальный вред в результате увечья, связанного с производством, освобождено от уплаты судебного сбора в делах о возмещении. Такое заключение сделал ВС в постановлении №127/20705/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

6 листопада 2019 року                                 м.Київ                                №127/20705/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: ЗАЙЦЕВА А.Ю., КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М.,  КУРИЛО В.П. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23.02.2017,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Вінницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги Особа 1 мотивувала тим, що 5.12.2012, під час виконання трудових обов’язків — рознесення пошти, вона впала, у зв’язку із чим дістала виробничу травму, а саме: перелом лівої руки у двох місцях, травму лівої частини тулубу, спини та лівої ноги. Вона перебувала на лікуванні 212 діб, перенесла дві операції, проте інвалідність їй не була призначена, хоча в неї працює лише одна рука. Згідно з висновком МСЕК стосовно позивача було визначено 25% втрати працездатності.

У травні 2014 року була порушена кримінальна справа. Витрати на оплату двох операцій та реабілітаційний період Особа 1 здійснювала за власні кошти. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м.Вінниці за лікування їй повернув лише 300,00 грн. Їй необхідно проводити курс реабілітації після травми, оскільки рука не працює та є необхідність у проведенні операцій в закордонних клініках Німеччини або Ізраїлю.

Враховуючи вищевикладене, Особа 1 звернулася до суду та просила стягнути з ВД УДППЗ «Укрпошта» на її користь відшкодування у вигляді одноразової виплати в сумі 500000,00 грн. та щомісячної виплати довічно в розмірі 3 мінімальних зарплат.

Ухвалою Вінницького міського суду від 4.11.2016 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділення виконавчої дирекції ФССНВВ у м.Вінниці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міськсуду від 7.12.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Вінницького міськсуду від 19.01.2017 вказано на розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що Особа 1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Ухвалою АСВО від 23.02.2017 апеляційну скаргу Особи 1 на рішення Вінницького міськсуду від 7.12.2016 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених у ч.2 ст.297 ЦПК.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що заявником не виконано вимоги ухвали АСВО від 26.01.2017 про залишення апеляційної скарги без руху, не сплачено судового збору.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга Особи 1, в якій заявник просить скасувати ухвалу АСВО від 23.02.2017 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про відсутність передбачених законом підстав для звільнення Особи 1 від сплати збору необґрунтовані та суперечать нормам процесуального права.

Судом не враховано, що Особа 1 як особа, якій було заподіяно матеріальну шкоду в результаті каліцтва, пов’язаного з виробництвом, про що комісією з розслідування нещасного випадку ВД УДППЗ «Укрпошта» складено акт від 13.05.2013, звільнена від сплати збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір».

У зв’язку з вищевикладеним апеляційний суд безпідставно на підставі ч.2 ст.297 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи) повернув апеляційну скаргу у зв’язку з тим, що вона не відповідала вимогам ч.1 ст.294, чч.2, 3 ст.297 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи).

Відзив на касаційну скаргу не подано <…>.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.402 ЦПК в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.297 ЦПК до апеляційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, установлених у ст.295 цього кодексу, а також у разі несплати судового збору застосовуються положення ст.121 кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.119 і 120 цього кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача й надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Так, ухвалою АСВО від 26.01.2017 апеляційну скаргу Особи 1 на рішення Вінницького міськсуду від 7.12.2016 було залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам ст.295 ЦПК, та запропоновано заявнику протягом 5 днів з дня отримання ухвали сплатити збір у розмірі 2200,00 грн.

Повертаючи апеляційну скаргу Особи 1 та спростовуючи доводи Особи 1 про те, що вона звільнена від сплати збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір», апеляційний суд посилався на те, що Особа 1 подала позов до ВД УДППЗ «Укрпошта» про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок нещасного випадку, а тому норма п.2 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» не підлягає застосуванню.

Разом з тим такі висновки апеляційного не відповідають нормам матеріального права та зроблені з порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» від сплати збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи.

Особа 1, звертаючись до суду з позовом, мотивувала його тим, що 5.12.2012, під час виконання трудових обов’язків, вона дістала виробничу травму, що спричинила каліцтво та призвела до часткової втрати працездатності, у зв’язку з чим просила стягнути з роботодавця завдану їй матеріальну шкоду.

Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що в суду відсутні передбачені законом підставі для звільнення позивач від сплати збору не ґрунтуються на законі.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Керуючись стст.400, 406 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Ухвалу АСВО від 23.02.2017 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.