Закон і Бізнес


Авторитеты преступного мира

Осуждение вора в законе, равно как и отбывание наказания, не приведет к потере им статуса


Якщо вірити авторам серіалу «Ліквідація», правоохоронні органи були змушені зверталися до злодіїв у законі для наведення порядку в місті.

№50 (1452) 21.12—27.12.2019
Богдан ЗАДОРОЖНЫЙ, юрист практики международной торговли и инвестирования Jurimex
7801
7801

Глава государства предложил перенять международный опыт и ввести наказание за само звание «вор в законе», организацию сходок или даже за обращение к соответствующим организациям. Заработает ли такой закон на практике?


Кодекс Япончика

Законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» (№2513) передбачає кримінальну відповідальність лише за наявність статусу «злодій в законі». Також уперше за майже 100 років, упродовж яких у кримінальному світі існує це поняття, йому дається правова кваліфікація.

На думку автора проекту, прийняття такого акта дозволить збільшити ефективність протидії правоохоронних органів організовані злочинності, що, у свою чергу, принесе низку позитивних змін. Прогнозується зменшення впливу злодіїв у законі на суспільно-політичне життя, зниження соціальної напруженості, зростання довіри до правоохоронних органів, а також створення умов для сталого розвитку.

Для розкриття концепції проекту №2513 необхідно мати розуміння, що таке кримінальний світ пострадянських країн, а також ролі та місця в ньому злодіїв у законі.

Зародження в кримінальному світі поняття «злодій в законі» тісно пов’язане з особою відомого одеського злочинця Мойші-Якова Вінницького, більше відомого як Япончик. Його принципи лягли в основу злодійського кодексу честі. Зокрема, Япончик украй рідко вдавався до насильства, допомагав іншим злочинцям і, використовуючи свій авторитет, виступав третейським суддею в конфліктах злочинних угруповань.

Сам статус злодіїв у законі остаточно сформувався в кримінальному світі Радянського Союзу в 1930-х роках в умовах жорсткого протистояння з репресивною правоохоронною системою. Саме на цей час припадає і формування неписаних правил та норм поведінки в злочинній спільноті, так званого злодійського закону, більшість положень якого залишилася незмінною з тих часів.

Сучасні постулати злодіїв у законі

Незважаючи на те що дослідження спільноти злодіїв у законі ускладнене високим рівнем конспіративності та замкненості, можна сформувати такі основні постулати, яких повинен дотримуватися кожен злодій в законі:

• недопустимість співпраці з правоохоронними органами (щоправда, це не поширюється на корупційні відносини з органами влади);

• недопустимість заняття політичною діяльністю;

• чесність стосовно інших злодіїв у законі та представників кримінального світу;

• підтримка та пропаганда злодійського закону;

• вирішення конфліктів злочинців між собою (при цьому для уникнення буть-яких протистоянь рішення злодія в законі не може переглядатися іншим злодієм у законі та є остаточним);

• контроль за дотриманням порядку в місцях позбавлення волі, що включає захист інтересів засуджених від зловживань з боку офіційної влади, та матеріальна підтримка засуджених за рахунок внесків представників кримінального світу, так званих общаків.

При цьому внески фіксуються й у разі потрапляння особи до місць позбавлення волі вона може розраховувати на певні привілеї. Досить часто кошти з «общаків» використовуються на підкуп працівників установ виконання покарань.

Грузія, Росія, Україна…

Першою країною пострадянського простору, яка ще у 2005 році запровадила кримінальну відповідальність за перебування особи в статусі злодія в законі, стала Грузія. У кримінальному кодексі було закріплено поняття «злодій у законі», «злодійський світ» та «член злодійського світу», а у 2018-му КК цієї країни поповнився ще однією нормою, яка встановлювала кримінальну відповідальність за звернення до члена злодійської спільноти або злодія в законі та отримання матеріальної вигоди чи матеріальної переваги за результатом такого звернення.

Зазначені новели кримінального права Грузії в сумі з реформуванням правоохоронних органів дозволили притягнути до кримінальної відповідальності значну частину злодіїв у законі та мінімізувати їхній вплив на території республіки. Лише за 4 роки (з 2006 до 2010-го) у представників злочинного світу й корумпованих чиновників було конфісковано майно на суму $1 млрд. Про це йдеться в хроніках антикорупційних реформ Грузії Світового банку. Також за вказаний період кількість усіх злочинів скоротилася вдвічі, а збройних пограбувань — на 80%.

З огляду на спільність традицій представників кримінального світу незалежних держав, які виникли після розпаду Радянського Союзу, злодії в законі були витіснені з Грузії в інші країни, зокрема і в Україну, де, зважаючи на відсутність у національному праві норм про притягнення їх до кримінальної відповідальності, змогли й надалі відносно безкарно займатися своєю діяльністю.

Показовим у цій ситуації є випадок з грузинським кримінальним авторитетом Тенгізом Чараєю, якого українські правоохоронці 4 рази видворяли з України у 2016—2019 роках.

Наступною пострадянською країною, яка запровадила кримінальну відповідальність за наявність відповідного статуту, стала Російська Федерація. Її кримінальний кодекс цього року був доповнений ст.210.1 «Заняття високого становища в злочинній ієрархії». Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з можливим штрафом до 5 млн руб. (близько 1,9 млн грн.) або в розмірі зарплати чи іншого доходу засудженого за період до 5 років і з обмеженням волі на строк від року до двох.

Одночасно в 10 разів було збільшено штраф за участь в організованих злочинних групах — з 500 тис. до 5 млн руб. Установлення такої відповідальності, цілком імовірно, призведе до відпливу криміналу з Росії.

Якщо до вищезазначеного додати недосконалість вітчизняної пенітенціарної та правоохоронної систем, то можемо зробити висновок, що існує висока ймовірність еміграції кримінальної верхівки з Росії в Україну.

Статус за поняттями

Ключовими новаціями проекту №2513 є запровадження відповідальності за наявність статусу «злодій в законі». Відповідна особа визначається як така, котра дотримується притаманних злочинному середовищу традицій та правил поведінки, має авторитет серед осіб, які вчиняли кримінальні правопорушення, керує, координує та/або організовує діяльність злочинної спільноти чи її частини або є учасником такої спільноти. Глава держави пропонує встановити кримінальне покарання за перебування особи в статусі «злодій у законі» у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна.

У самому кримінальному світі для позначення відповідного статусу вживається термін «злодій». Але в суспільстві для відмежування особи, котра має певний статус у кримінальному світі, від особи, яка вчинила крадіжку, використовується вираз «злодій в законі». Натомість у самому кримінальному світі для позначення особи, котра вчинила крадіжку, але не має відповідного статусу, часто вживається слово «крадій». Тож термін, запропонований у проекті, не повною мірою відповідає термінології представників кримінального світу.

Крім цього, розуміння самого поняття «злодій в законі» в проекті є дещо ширшим за його тлумачення в кримінальному світі, оскільки для набуття такого статусу потрібно отримати його на злодійському зібранні — «сходці». Рішення про присвоєння звання приймається шляхом колективного рішення інших злодіїв у законі, яке виноситься після детального вивчення біографії претендента з огляду на його авторитет і відданість злодійському кодексу честі.

Набуття особою відповідного статусу самі представники кримінального світу називають «коронацією». Очевидно, що довести сам факт «коронації» в судовому порядку буде майже неможливо.

Більше того, поява в законодавстві поняття «злодій в законі», з погляду кримінального світу, є неможливим ще й через те, що засудження такої особи, як і відбуття нею покарання не призведе до втрати статусу. Отже, можна примиритися з певною невідповідністю самого терміну «злодій в законі» та його визначенням, що буде наведене в Кримінальному кодексі, розумінню самим злочинним середовищем.

Покарання для прохачів

Також пропонується встановити кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років з конфіскацією майна або без такої за звернення до злодія в законі чи іншого учасника злочинної спільноти з проханням скоїти злочин та/або справити вплив у будь-якій формі на третіх осіб з метою прийняття ними рішень чи вчинення або невчинення ними дій.

Хоча така норма може відбити в деяких осіб бажання звертатися по допомогу до злодіїв у законі, положення щодо «прохання здійснити вплив у будь-якій формі на третіх осіб» є зайвим. Адже саме прохання може бути не пов’язаним із діяльністю злочинної спільноти, а особа, яка просить про це, може навіть не знати, що звертається до члена злодійської організації. Бо навряд чи останній відкрито заявить про свій статус у кримінальному світі.

Уводиться й поняття «злочинна спільнота», якою визначається стійке ієрархічне об’єднанням кількох осіб (5 і більше), учасником, організатором, керівником та/або координатором якої є злодій у законі. При цьому за її створення, керування чи участь у ній теж передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

Також планується звільняти від кримінальної відповідальності осіб (крім злодія в законі), які добровільно повідомили про створення злочинної спільноти, керівництво чи участь у ній та злочинах, активно сприяли розкриттю такої злочинної спільноти.

Проте, незважаючи на логічність і користь, яку норма може принести, вона не буде повноцінно працювати без належної програми захисту свідків. Адже навряд чи особа, не будучи на 100% упевненою у своїй безпеці, погодиться дати показання проти злодія в законі. Більше того, якщо врахувати вплив злодіїв у законі в місцях позбавлення волі, потрапляння свідка у в’язницю за скоєння іншого злочину означатиме для нього майже невідворотне прощання із життям. Це буде суттєвим стимулом утриматися від скоєння нових злочинів, але аж ніяк не гарантією безпеки.

Необхідно, але недостатньо

Отже, прийняття проекту №2513 є необхідним кроком для стримування впливу криміналітету на суспільно-політичне життя та припливу злодіїв у законі в Україну з інших країн колишнього СРСР. І парламент уже схвалив його в першому читанні. Однак самі по собі нововведення навряд чи дадуть значний результат.

Для подолання явища необхідно передусім здійснити кардинальну реформу всієї кримінально-виконавчої системи. Адже персонал місць позбавлення волі продовжує отримувати вкрай мізерні зарплати, що в сукупності з відсутністю належного громадського контролю спричиняє високий рівень корупції.

Недофінансування виправних установ призводить до того, що іноді самі керівники останніх звертаються до злодіїв у законі з проханням допомогти, наприклад із ремонтом, обіцяючи лояльність зі свого боку.

Крім цього, в ув’язнених немає ні обов’язку, ні стимулу працювати, що створює сприятливі умови для засвоєння ними положень злодійського закону.