Философия справедливости

Как приспособить европейские мерила независимости служителей Фемиды к украинским реалиям?

VIII международный форум по практике Европейского суда по правам человека пригласил на диалог наиболее компетентных специалистов из Украины и мира. Удастся ли адаптировать украинские реалии к европейским идеалам и что для этого нужно сделать?

Пріоритетні дискусії

Традиційний щорічний форум, присвячений практиці ЄСПЛ, відбувся у Львові. Відкрив захід ректор Національної школи суддів Микола Оніщук. Він відзначив, що форум відбувається на тлі законодавчої та наукової активності в питаннях міжнародного права. Ідеться про пошук шляхів удосконалення правосуддя, з тим щоб нарешті досягнути того високого стандарту довіри, якого очікує все українське суспільство. Крім того, нині працює європейська комісія з питань удосконалення правової системи країни.

Теми цьогорічних секцій та етапів роботи, на думку М.Оніщука, збігаються з тими пріоритетами, які сьогодні активно обговорюються. Адже чомусь ч.4 ст.124 Конституції, яка дає можливість передбачити досудове врегулювання спорів, до цього часу залишається сплячою. І медіація, і мирове та третейське судочинство мають бути задіяні, щоб навантаження на українські суди стало меншим, а врегулювання спорів закінчувалося на ранніх стадіях.

Ще однією нагальною проблемою залишається виконання судових рішень. Як не дивно, але дотепер існує 32 мораторії на їх виконання, установлені законами України, що, як уважає ректор НШС, є абсолютно не конституційним.

«ЄСПЛ — це одне з найбільших надбань сім’ї європейських народів. Це найкраще, що створила європейська спільнота, коли йдеться про захист прав громадян», — підсумував свої сподівання М.Оніщук.

Умовам тримання під вартою присвятила свою доповідь суддя ЄСПЛ від Ірландії Шифра О’Лірі. Вона нагадала, що ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, покаранню.

Євросуд завжди наголошував на абсолютному характері цієї статті й тому факті, що вона підкреслює одну з найвищих цінностей європейського співтовариства. Те, про що говориться в цій статті та пов’язаних із нею справах, — людська гідність. Зазначені теми є дійсно актуальними для України.

«На жаль, така практика тут є дуже поширеною. Ідеться про близько 1300 порушень цієї статті конвенції та умови, в яких тримають ув’язнених», — додала Ш.О’Лірі.

Атаки на суддів

Суддя ЄСПЛ від України Ганна Юдківська відзначила, що тема її доповіді є болючою не тільки для наших правників, де судова реформа є перманентною починаючи з моменту здобуття незалежності, а й для всього світу. При цьому, на думку Г.Юдківської, усі реформатори чомусь не ставлять собі за мету розроблення тих механізмів, які забезпечать суддям незалежність, без яких неможливо досягти якісного правосуддя.

Натомість атака на суди відбувається в багатьох державах. Цим ставиться під сумнів саме існування демократії з її принципом поділу влади. Міжнародні суди розглядають справи суддів із цього приводу й намагаються встановити відповідні стандарти.

Найсвіжіше рішення цього місяця: Європейський суд справедливості, що в Люксембурзі, визнав порушення Польщею законодавства Європейського Союзу в частині прав суддів. Так, у 2017 році був знижений пенсійний вік для служителів Феміди й запроваджений різний момент виходу на пенсію для чоловіків і жінок у цій професії. Оскаржувана реформа передбачала зниження пенсійного віку членів Верховного суду й застосовувалася відносно працюючих суддів. Як наслідок, це призвело до передчасного припинення їхніх повноважень.

Натомість ЄСС зазначив, що згідно з усталеною практикою невразливість суддів до будь-якого зовнішнього втручання чи тиску вимагає певних гарантій, придатних для захисту осіб, які мають завдання щодо судового вирішення спору. Таких гарантій, які б унеможливлювали свавільне усунення з посади.

Усі справи щодо звільнення суддів за різних підстав, які розглядав ЄСПЛ, стосувалися процедурних гарантій. Перша справа проти України щодо звільнення судді через порушення його функціонального імунітету (тобто за винесене рішення), яку ЄСПЛ має розглянути, — це справа за скаргою, що надійшла від суддів Конституційного Суду, яких парламент звільнив у 2014 році.

Нагадаємо, що тоді на хвилі зміни влади в країні Верховна Рада постановила звільнити 5 суддів КС за своєю квотою та рекомендувала іншим суб’єктам призначення зробити те саме. Ні Президент, ні з’їзд суддів до цих порад не дослухалися. Натомість Верховний Суд зробив безпрецедентний висновок, що посада судді КС є політичною, тим самим виправдавши дії парламенту, який негативно оцінив 3 рішення єдиного органу конституційної юрисдикції.

Саме в таких справах, за словами доповідача, поняття співвідношення між суддівською відповідальністю та незалежністю набуває свого змісту. Крім того, поняття суддівської помилки закладене в самій логіці процесу, коли можливу хибну інтерпретацію судом норм матеріального чи процесуального права може виправдати вища інстанція.

Дефініція впливу

Біля витоків щорічного міжнародного форуму з практики ЄСПЛ стояв академік Національної академії правових наук України, професор Петро Рабінович, який взяв участь і в цьогорічному обговоренні. «Жити в суспільстві і бути вільним, тобто цілком незалежним від нього, не можна. І це загальнофілософський і загальносоціологічний пункт, із якого варто виходити у тих питаннях, які ми розглядаємо сьогодні», — відзначив промовець, згадавши цитату нині забороненого в Україні класика.

У Конституції слово «незалежність» стосовно суддів і судової влади вживається двічі. У ст.126 задекларовано, що незалежність і недоторканність суддів гарантується державою. У ч.2 цієї ж статті держава проголосила: вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. І це норма прямої дії.

Проте, якщо ми звернемося до тривіальної ситуації — звичайного судового засідання, на якому відповідач і позивач звертаються до судді зі своїми промовами, чи варто розуміти це як вплив на суддю? У широкому розумінні, звичайно, це і є вплив. Отже, що забороняє держава? На думку П.Рабіновича, у цьому сенсі нам не вистачає класифікації.

А коли немає чітко визначеної дефініції кожного з понять, прописаних у законі, відбувається тлумачення, яке ґрунтується на власній свідомості. І з цього погляду кожен суддя — жива людина, а не чистий аркуш паперу. І тому винесення рішення відбувається через призму тих чи інших світоглядних орієнтирів, які сформувались у судді незалежно від професійного досвіду.

Класика ЄСПЛ — це абстрагування від особистісного та слідування ідеальній моделі західних цінностей. Але чи під силу не тільки законодавству, а й українському суспільству наслідувати таку модель справедливості?