Закон і Бізнес


Пляшущие человечки,

или Как спасти от банкротства оборонные предприятия


№47 (1449) 30.11—06.12.2019
Борис ПОЛЯКОВ, судья Киевского апелляционного хозяйственного суда, д.ю.н., профессор
7989
7989

Когда время неумолимо приближалось к вступлению в силу Кодекса по процедурам банкротства, в него были внесены изменения, касающиеся государственных предприятий. Теперь принятые меры, направленные на защиту оборонных предприятий от принудительной ликвидации, из-за неудачной редакции правовой нормы могут вызвать обратный эффект.


неплатоспроможність

Загадковий малюнок

Спочатку закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містив охоронні заходи, що стосувалися банкрутства державних підприємств. Це:

• заборона на банкрутство казенних підприємств;

• обмеження на застосування процедур санації та ліквідації державних суб’єктів господарювання, включених до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації;

• узгодження планів санацій з органом, уповноваженим управляти державним майном, і т.д.

У КзПБ такі охоронні заходи скоротили. Так, у ньому вже не передбачені обмеження на застосування щодо державних суб’єктів господарювання процедур санації та ліквідації, якщо останні значаться в переліку об’єктів, що не підлягають приватизації.

Незабаром законом «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації» від 2.10.2019 №145-IX був скасований і сам той перелік. Згідно із ч.1 розд.II зазначеного акта також унесені зміни до ст.96 «Особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків» КзПБ.

Зокрема, зазначена норма була доповнена ч.11 такого змісту: «Під час процедури санації державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, їх нерухоме майно може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації». При цьому в ч.4 ст.2 кодексу встановлено, що «положення цього кодексу не застосовується до юридичних осіб — казенних підприємств».

Таким чином, кодекс передбачає банкрутство держпідприємств, за винятком казенних, із тією особливістю, що стосується, зокрема, відчуження нерухомого майна виключно через план санації. Далі настає найцікавіше й найзагадковіше, що чимось нагадує відоме оповідання Конан Дойля «Танцюючі чоловічки».

Повернемося до закону №145-IX, точніше до ч.2 розд.III «Прикінцеві та перехідні положення». У ній зазначено: «Установити, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом 3 років з дня набрання чинності цим законом.

Під час процедури санації нерухоме майно таких підприємств може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації, погодженим з органом (суб’єктом), уповноваженим управляти державним майном».

Коли доктор Вотсон побачив малюнок із хитромудрими фігурками чоловічків, то вирішив, що це — творіння дитини. У нашому випадку остання норма явно не відповідала ч.1 розд.II і, природно, ч.4 ст.2 КзПБ. І ця обставина теж викликала, як і дитячий малюнок у відомому детективі, велику цікавість.

Розшифровка послання

Спроба відразу зрозуміти її зміст заздалегідь приречена на провал. І це також закономірно.

Таке розчарування після ознайомлення з першим малюнком відчув і сам Шерлок Холмс. Тільки коли в розпорядженні детектива опинились інші малюнки, він зміг розшифрувати перший.

У нашому випадку додатковими «малюнками» стали ч.4 ст.2, ст.96 КзПБ, ст.95 закону про банкрутство і ч.1 розд.II закону №145-IX. Ну а далі, використовуючи метод «дедукції», спробуємо розшифрувати зміст загадкової норми.

Спочатку проведемо аналіз і розкладемо на складові ч.2 розд.III.

Абзац 1.

Перший елемент — «у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%».

Другий — «не застосовується судова процедура санації».

Третій — «крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки (далі — оборонні підприємства)».

Четвертий — «та судова процедура ліквідації».

П’ятий елемент — «крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом 3 років з дня набрання чинності цим законом».

Абзац 2.

Перший елемент — «під час процедури санації».

Другий — «нерухоме майно таких підприємств».

Третій — «може бути відчужене».

Четвертий — «лише у випадках, передбачених планом санації, погодженим з органом (суб’єктом), уповноваженим управляти державним майном».

Тепер пропустимо наведені елементи крізь призму вказаних додаткових норм. Після «дешифрування» її зміст мав виглядати так.

По-перше, щодо державних підприємств, у тому числі казенних, і акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, відкриваються справи про банкрутство й не застосовуються процедури санації та ліквідації.

По-друге, протягом 3 років після набрання чинності цим законом у разі відкриття справи про банкрутство внаслідок добровільної ліквідації за рішенням їх власника може вводитися процедура ліквідації.

По-третє, щодо зазначених державних суб’єктів господарювання, у тому числі казенних підприємств, які є оборонними, можуть застосовуватися у справі про банкрутство процедури санації та ліквідації.

По-четверте, нерухоме майно оборонних підприємств може бути відчужене тільки на підставі плану санації, узгодженого з органом (суб’єктом), уповноваженим управляти державним майном.

Таємниця танцюючих чоловічків

Таке детальне дослідження змісту ч.2 розд.III закону №145-IX зроблено для того, щоб показати її явну неузгодженість із ч.1 розд.II і, звісно, із ч.4 ст.2 КзПБ.

Упадає в очі той факт, що розд.II закону №145-IX, відповідно до якого вносяться зміни до ст.96 кодексу, взагалі не стосується можливості банкрутства оборонних підприємств, у тому числі казенних. Навіщо, напрошується питання, банкрутити оборонне казенне підприємство й забороняти це робити щодо, скажімо, неказенного спиртового?

Ну й, нарешті, про банкрутство всіх державних суб’єктів господарювання за рішенням власника в результаті їх добровільної ліквідації. Така скорочена судова процедура, на відміну від закону про банкрутство (ст.95), у КзПБ взагалі не передбачена.

Як можна в одному й тому самому законі №145-IX мати дві суперечливі норми, які перебувають на відстані одна від одної всього 10 см? З усього видно, сталася технічна помилка.

Напевне, розробники цього акта через відсутність у кодексі бар’єрів для відкриття справ про банкрутство юридичних осіб побоювалися масового банкрутства держпідприємств і особливо оборонного значення (про ці проблеми вже йшлося в статті «Принцип доміно», №30 «ЗіБ»). І тому не випадково, що до набрання КзПБ чинності до нього були внесені зміни.

Ось тільки спроба встановити деякі обмеження щодо банкрутства оборонних підприємств вийшла, м’яко кажучи, невдалою.

Говорячи словами Ш.Холмса, оборонні підприємства потрапили в «надзвичайно небезпечну павутину». Адже тепер уся «оборонка» перебуває під «страхом» примусової ліквідації.

Можливі ризики послання

По-перше, суб’єктами банкрутства тепер стають казенні підприємства, попри заборону, що міститься в ч.2 ст.4 кодексу.

По-друге, усі оборонні підприємства без будь-яких обмежень мають законні підстави припинити свою діяльність через ліквідацію в процедурі банкрутства. Стаття 96 КзПБ не містить будь-яких заборон щодо ліквідації державних суб’єктів господарювання.

По-третє, після відкриття справи про банкрутство можливе припинення повноважень керівника чи органу управління оборонного підприємства в порядку ч.2 ст.40 кодексу. Функції керівництва переходять до арбітражного керуючого, що може спричинити погіршення господарської діяльності й доведення до реального банкрутства (див. «Старий і море», «ЗіБ»).

По-четверте, відсутність у КзПБ граничного терміну санації робить фінансове оздоровлення оборонного підприємства нескінченним. Це дозволяє арбітражному керуючому та кредиторам експлуатувати державний оборонний об’єкт упродовж нічим не обмеженого часу, змінюючи й погіршуючи як мінімум його показники.

Далі зволікати не можна

Якщо не вжити дієвих і оперативних заходів, то маємо великий ризик найближчим часом залишитися без ключових оборонних підприємств, що в подальшому може негативно позначитися на обороноздатності країни. Отже, необхідно в пожежному порядку вносити зміни до законодавчих актів.

По-перше, ст.96 КзПБ слід доповнити новою ч.12 такого змісту: «У справах про банкрутство оборонних підприємств не застосовуються судові процедури санації та ліквідації. Погашення боргу таких підприємств здійснюється в процедурах розпорядження майном і мирової угоди».

По-друге, потрібно доповнити «Прикінцеві та перехідні положення» КзПБ п.1 такого змісту: «Протягом трьох років після вступу в силу цього Кодексу в разі відкриття справи про банкрутство боржника — оборонного підприємства, що ліквідується за рішенням власника, може вводитися процедура ліквідації».

По-третє, варто відновити дію положення про спрощений порядок банкрутства боржника, що ліквідується за рішенням власника, який містить ст.95 закону про банкрутство, що втратив чинність.

По-четверте, належало би те саме зробити і з розд.V «Мирова угода», що діяв завдяки тому самому закону про банкрутство.

По-п’яте, всі перераховані вище зміни до КзПБ треба викласти у вигляді нової редакції ч.2 розд.III закону №145-IX.

Тільки при вчиненні законодавцем зазначених дій оборонні підприємства зможуть спокійно вести господарську діяльність, чітко виконуючи поставлені перед ними державою завдання.