Не там вырубили дуб
Для наступления уголовной ответственности по ч.3 ст.246 УК причинение существенного вреда не суть важно, главным является место совершения преступления. Такое заключение сделал ВС в постановлении №555/551/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
1 жовтня 2019 року м.Київ №555/551/17
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої — КРЕТ Г.Р.,
суддів: БУЩЕНКА А.П., ГРИГОР’ЄВОЇ І.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Щура О.В. на вирок Рівненського апеляційного суду від 22.02.2019 щодо Особи 1, Інформація 1, який проживає за Адресою 1, та Особи 2, Інформація 2, який проживає за Адресою 1, засуджених за скоєння злочину, передбаченого ст.246 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини
За вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 11.06.2018 Особу 1 та Особу 2 виправдано за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.246 КК, у зв’язку з недоведеністю їх участі в скоєнні злочину.
РАС 22.02.2019 скасував вирок місцевого суду та ухвалив свій, яким засудив Особу 1 та Особу 2 за ст.246 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік кожного та на підставі ст.75 КК звільнив їх від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав виконання обов’язку, передбаченого п.2 ч.1 ст.76 КК.
Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Суд визнав Особу 1 та Особу 2 винуватими в незаконній порубці дерев на територіях природно-заповідного фонду за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 7.09.2016, близько 23:00, Особа 1 та Особа 2 у 20-му кварталі 57-го виділу Бобрівського лісництва ДП «Березнівське лісове господарство», що належить до заказника місцевого значення (загальнозоологічний) урочище «Брище» і до природно-заповідного фонду, без відповідного дозволу за допомогою бензопили здійснили рубку двох сироростучих дерев породи «дуб» діаметром на пні 0,70 та 0,72 м, заподіявши територіальній громаді в особі Балашівської сільської ради матеріальної шкоди.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та закрити кримінальне провадження щодо засуджених на підставі ст.284 Кримінального процесуального кодексу. На обґрунтування свого прохання зазначає, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на відсутність в апеляційній скарзі клопотання, провів часткове дослідження доказів та під час ухвалення вироку дав доказам, які безпосередньо не досліджував, іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, не мотивувавши свого рішення, а також помилково стягнув із засуджених процесуальні витрати солідарно, а не в рівних частинах. Крім того, захисник уважає необґрунтованим посилання у вироку на необов’язковість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди для кваліфікації діяння, передбаченого ст.246 КК, та вказує, що з 1.01.2019 істотною вважається шкода на суму понад 1921000 грн., однак у цьому кримінальному провадженні експертизу для встановлення її розміру не проведено. При цьому не зазначено редакції вказаної норми з вказівкою на частину на момент винесення вироку.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджені та їхній захисник підтримали касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення <…>.
Мотиви Суду
Зі змісту касаційної скарги видно, що захисник не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірку на підставі стст.433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, про необґрунтованість і незаконність постановленого обвинувального вироку є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому, навівши в скарзі конкретні аргументи, просив скасувати оспорюване рішення й ухвалити обвинувальний вирок стосовно Особи 1 та Особи 2. З мотивувальної частини апеляційної скарги вбачається, що прокурор просив суд апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, установлені під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, зокрема допитати обвинувачених та свідків і дослідити письмові докази, що є в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційний суд, дотримуючись приписів ст.404 КПК, на підставі дослідження обставин провадження та оцінки доказів, які були перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, дійшов висновку про доведеність винуватості Особи 1 та Особи 2 в скоєнні злочину проти довкілля.
Зокрема, такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі аналізу: показань свідків Особи 3 і Особи 4, які були допитані в суді апеляційної інстанції та детально розповіли про відомі їм обставини, зокрема про те, що серед осіб, які вчиняли незаконну порубку, вони за голосом і силуетам впізнали Особу 2 і Особу 1; свідка Особу 5, який повідомив, що після того як отримав повідомлення Особи 3 про скоєння злочину, він разом з Особою 6 поїхали за підводами, а перед в’їздом у двір Особи 2 перегородили мотоциклом дорогу другій підводі, після чого Особа 2 почав їм погрожувати, і це відбулося в присутності Особи 6 та Особи 1; фактичних даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 15.09.2016, відповідно до якого у 20-му кварталі 57-го виділу Бобрівського лісництва на ділянці лісового масиву виявлено та оглянуто 2 пні від свіжозрізаних дерев породи «дуб» діаметром 70 і 72 см; даних протоколу огляду предметів від 10.01.2017 з фототаблицею до нього; даних висновку судової трасологічної експертизи від 20.02.2017. При цьому суд апеляційної інстанції дав оцінку показанням свідка Особи 6, які він дав під час допиту в ході досудового розслідування та які аналогічні показанням свідка Особи 5, а також тій обставині, що надалі свідок Особа 6 змінив показання, унаслідок чого 12.12.2018 за цим фактом згідно з ч.1 ст.384 КК внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018181200000240.
Водночас не залишилися без оцінки апеляційного суду й твердження Особи 1 і Особи 2 про їх непричетність до вчинення порубки дерев на території природно-заповідного фонду. Така версія обвинувачених перевірена судом і спростована показаннями свідків у провадженні та іншими письмовими доказами, що наявні в матеріалах провадження й узгоджуються між собою з точки зору достатності та взаємозв’язку. При цьому суд апеляційної інстанції, повторно досліджуючи докази, дійшов обґрунтованого висновку, що показання свідків Особи 8 і Особи 9, дані ними суду першої інстанції, спростовуються дослідженими апеляційним судом доказами. При цьому про повторний їх допит у суді апеляційної інстанції учасники провадження клопотання не заявляли.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані фактичні дані, апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що вони в сукупності та взаємозв’язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо Особи 1 і Особи 2.
Усупереч твердженням захисника в касаційній скарзі, фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення засуджених, отримано у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження апеляційного суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані за ст.84 КПК є доказами в кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом положень ст.94 цього кодексу, захисник не навів.
Упродовж апеляційного розгляду справи суд, з’ясувавши передбачені ст.91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, установив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість Особи 1 і Особи 2 у скоєнні інкримінованого їм злочину.
Відповідно до встановлених фактичних обставин суд правильно кваліфікував вчинене діяння за ст.246 КК (у редакції закону від 18.02.2016) як незаконну порубку дерев на територіях природно-заповідного фонду.
Відповідно до змісту ст.246 КК (у редакції закону від 18.02.2016) та ч.3 цієї ж статті в редакції на час постановлення обвинувального вироку апеляційним судом з об’єктивної сторони злочин, передбачений ст.246 КК, може бути скоєний у двох формах:
1) незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збуту незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяло істотну шкоду (ч.1 ст.246 у чинній редакції);
2) вчинення зазначених дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах (істотна шкода не є обов’язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч.3 ст.246 КК; за законодавчою конструкцією він є формальним).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що для настання кримінальної відповідальності за злочин, у скоєнні якого визнані винуватими Особа 1 та Особа 2, заподіяння істотної шкоди не має значення, а головним є місце скоєння злочину, а саме — територія природно-заповідного фонду.
Оскільки нова редакція ст.246 КК посилює кримінальну відповідальність за скоєння передбачених у ній злочинів, а тому не має зворотної дії в часі, то апеляційним судом правильно застосовано положення ст.246 КК (у редакції закону від 18.02.2016), як убачається зі вступної частини вироку.
Призначене засудженим покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у стст.50, 65 КК.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам стст.370, 420 КПК.
Доводи захисника в касаційній скарзі щодо неправильного стягнення із засуджених процесуальних витрат за проведення експертизи є слушними.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі. У ч.3 цієї статті передбачено, що, якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.
Проте апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам закону, стягнув із засуджених процесуальні витрати в солідарному, а не дольовому порядку. У зв’язку із цим вирок РАС щодо Особи 1 та Особи 2 в цій частині підлягає зміні.
З огляду на викладене касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника Щура О.В. задовольнити частково.
Вирок Рівненського апеляційного суду від 22.02.2019 щодо Особи 1 та Особи 2 змінити в частині стягнення процесуальних витрат.
Замість солідарного стягнення витрат, пов’язаних із залученням експерта для проведення судово-трасологічної експертизи від 20.02.2017, стягнути такі витрати в розмірі 703,68 грн. із кожного із засуджених.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.