Тройной удар

Верховний Суд вважає, що для касаційних фільтрів ще не час, утім, вони можуть з’явитися зовсім у іншому вигляді

Пленум Верховного Суда — коллегиальный орган, способный решить проблемы правосудия. На последнем собрании судьи инициировали обращение к Конституционному Суду и Верховной Раде относительно не только вопроса своего сокращения, но и всех судей, которым угрожают новые виды ответственности.

Перший. Витриманий

Оскільки всі спроби не допустити прийняття змін до законів «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя», передбачених проектом №1008, не дали результату, залишився передостанній крок — КС. Останнім буде Європейський суд з прав людини, хоча, як показує практика, у Страсбурзі питання вирішили б швидше.

Втім, Голова ВС Валентина Данішевська, доповідаючи це питання перед колегами, висловила сподівання, що на вул.Жилянській його розглянуть невідкладно. Мабуть, у тому ж темпі, в якому приймався законопроект із кодовою назвою «Судова реформа». Якщо так станеться, не виключено, що касаційні суди збережуть свій штат. Проте В.Данішевська наголошувала на неконституційності зовсім інших реформаторських норм.

Сумнівним, на одноголосну думку суддів ВС, є порядок звільнення членів ВРП новим органом, не передбаченим Основним Законом. КС також визначатиме, чи не суперечать Конституції нові правила добору до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Як наголосила Голова ВС, цей орган, за вимогами міжнародних стандартів, має формуватися суддями. Разом з тим через тиждень після Пленуму Рада суддів визначалася зі своїми представниками у конкурсній комісії, уповноваженій обирати нових членів ВККС.

Крім того, «верховники» побачили удар по суддях в оновленій процедурі дисциплінарного провадження. Так, на їхню думку, строк, установлений для надання пояснень (3 дні), є надто коротким та може зробити суддів більш уразливими.

Отже, після того як на останньому з’їзді суддів було констатовано, що найвищий орган не підтримує колег з нижчих інстанцій, Пленум продемонстрував готовність думати про всіх. Можливо, у цьому контексті невипадковим стало обрання суддів КС (на тому ж останньому з’їзді) з-поміж тих кандидатів, які висловили готовність захищати правосуддя.

Так чи інакше, але що і коли вирішить КС — покаже час. Утім, він дотепер не відреагував на подання Пленуму Верховного Суду України щодо конституційності попередньої реформи. Оскільки у зверненні згадується про посягання на суддівську незалежність унаслідок скорочення штату ВС, буде дивно, якщо їхнє невідкладне звернення розглянуть швидше, ніж попередників. Адже і в тих, і в інших майже однаковий предмет скарги.

Другий. Нефільтрований

Єдине, чим апелювали стейкхолдери судової реформи щодо заяв про безпідставне скорочення у ВС, — це запобігання перевантаженню касації завдяки новому закону, що має полегшити роботу «верховників».

Утім, Пленум ВС наклав на цю ініціативу своєрідне вето. На запитання «Чому?» відповідав його секретар Дмитро Луспеник. На його думку, проект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку» (№2314) хоч і має раціональне зерно, але суди не розвантажить. Навпаки, його дія матиме зворотний ефект.

Він зазначив, а Пленум ВС одноголосно підтримав, що касаційні фільтри, звичайно, потрібні, але не сьогодні. Адже перша та друга інстанції перебувають у стані незаповнення.

При цьому Д.Луспеник зауважив, що ЄСПЛ не вбачає порушення гарантій доступу до правосуддя через введення касаційних фільтрів. Утім, додав, що дуже легко порушити логіку кодексу одним нововведенням. ВС констатував, що проект №2314 не лише запровадить обмеження у переданні справ, а й стимулюватиме написання скарг на суддів.

Окрім цього, його норми призведуть до появи нового виду законності — за територіальним принципом. Так, Д.Луспеник спрогнозував виникнення Харківської, Львівської тощо законності. Очевидно, мова йшла про відсутність єдності судової практики.

Отже, судді погодилися з тим, що проект №2314 потребує доопрацювання, про що сповістили парламент у своєму зверненні. Хоча, за великим рахунком, мали б вболівати за те, щоб виконувати менше роботи і прийти від концепції «суду факту» до моделі «суду права». Мабуть, і справді ще не час...

Третій. Міцний

Анонсом наступного звернення до ВР стала яскрава репліка доповідача із цього питання — голови Касаційного адміністративного суду Михайла Смоковича. Він зауважив: народні депутати не знають Конституції або ж не хочуть її виконувати. Мова йшла про проект «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів» (№2271).

Доповідач зазначив, що ст.126 Конституції прямо вказує, що суддю не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за ухвалене ним рішення, за винятком скоєння злочину чи дисциплінарного проступку. І народні депутати цього не можуть не знати. Таке положення відповідає міжнародним стандартам у сфері правосуддя.

Проект не враховує цієї позиції, оскільки дозволяє притягувати суддів до дисциплінарної відповідальності за скасоване або змінене рішення (докладніше див. «ЗіБ» — Прим. ред.).

Впровадження такого нововведення скомпрометує законодавця не лише через Основний Закон. М.Смокович зауважив, що воно також іде врозріз з міжнародними нормами. Про неможливість включення такого положення до законів про судоустрій згадувала і Консультативна рада європейських суддів. Вона констатувала, що притягнення до відповідальності за ухвалене рішення унеможливлює збереження судової незалежності та демократичного балансу гілок влади. Назвавши цю ініціативу «навалою на суддів», М.Смокович закликав колег підтримати звернення до парламенту із цього приводу. Пленум, знову ж таки, був одноголосним щодо необхідності донесення цієї позиції до законодавця.

Якщо припустити можливість ігнорування позиції Пленуму і запуску нового виду дисциплінарної відповідальності для суддів, можна спрогнозувати новий непідйомний пласт роботи і для ВРП, і для ВККС. Адже остання не встигатиме зповнювати і без того нерясні суддівські лави через низку звільнень. Якщо ж подивитися на ситуацію з іншого боку, можна виправдати такі заходи невтішною статистикою щодо скасованих рішень. До того ж, потенційна відповідальність стимулюватиме суддів 7 разів подумати і один раз винести вердикт іменем України. Знову ж таки, це також могло б стати своєрідним касаційним фільтром.

Так чи інакше, але завершені й незавершені ініціативи влади судді ВС не підтримали. Чи вплине це на плани законодавців і позицію конституційної юрисдикції — покаже час.

 

ПРЯМА МОВА

Дмитро ЛУСПЕНИК,
секретар Пленуму Верховного Суду, суддя Касаційного цивільного суду:

— На наш погляд, введення процесуальних фільтрів касаційного оскарження відіграватиме позитивну роль у забезпеченні ефективності касаційного провадження, а також сприятиме підвищенню його авторитету як найвищого судового органу. Втім, ми знаємо, що останнім часом обговорюється питання доцільності наділення касаційної інстанції можливістю передавати справи на новий розгляд судам першої та апеляційної інстанцій. Адже часте передання на новий розгляд призводить до порушення розумних строків розгляду.

У проекті №2314 висловлюється пропозиція щодо обмеження ВС у переданні справ на новий розгляд. Утім, таке повноваження касаційної інстанції є об’єктивною необхідністю з огляду на статус та функції Суду, зважаючи на обмеження касаційного провадження виключно перевіркою попереднього рішення, тобто обмеженням права, а не факту.