Полный дефицит

Судебной власти добавили на 4% больше, чем в 2019-ом, однако средств хватит лишь на заработную плату для 10% работников аппарата

Не допустить принятия бюджета могли лишь члены Комитета Верховной Рады по вопросам бюджета. А убедить их в этом взялись представители Комитета по вопросам правовой политики. Они согласились с тем, что наличие 50% от необходимого финансирования приведет к коллапсу правосудия. Но искать выход начали поздно. Даже если парламентское большинство и убедили бы в том, что судебную власть обделили, достаточного количества денег не нашли бы.

Остання крапля

Питання зарплати працівників суду — це завжди хіт під час обговорень у Раді суддів та об’єкт обіцянок Державної судової адміністрації. Вже майже рік у ДСАУ запевняють, що у середньому помічники суддів отримують близько 19000 грн. У середньому — поняття розмите. Адже самі працівники апарату вказують, що їхній оклад навіть менший, ніж визначений законом мінімальний розмір заробітної плати.

Наприкінці вересня очільник ДСАУ Зеновій Холодюк запевнив, що продовжить виводити зарплати помічників на рівень 2018 року. Виявилося, що не всі. Лише близько 3000 працівників апарату забезпечить держава. Для решти 25000 помічників та секретарів місця у бюджеті Уряд не знайшов. Пристрасті довкола того, що їм немає за що сплачувати комунальні послуги, так розпалилися, що важко навіть уявити реакцію цих людей у день голосування за державний бюджет-2020.

Вже сьогодні вони передбачають ситуацію: один секретар судового засідання на 3-х суддів. Хоча ще місяць тому пропозиція — 2 секретарі на 3-х суддів викликала у всіх шоковий стан.

Ще одним приводом зменшити оплату за виконану роботу стало те, що новій структурі, яка входить до системи судової адміністрації, потрібно чимало коштів, щоб принаймні стати на ноги. Мова йде про Службу судової охорони, на яку окремо кошти також ніхто не передбачив. Навіщо, якщо можна забрати з фонду, з якого виплачують вихідну допомогу і, як вбачається, заробітну плату. Безперечно, охорона необхідна. Про це говорили роками, і тепер покладають на ССО великі надії і не надто великі гроші. Адже структура, за словами її очільника Валерія Бондаря, створюється з нуля. Таким чином, ССО поталанило більше, ніж ЄСІТС. Останній з’їзд також закцентував увагу на безпеці судочинства. І посягнути на неї заради того, щоб заплатити працівникам апарату та секретарям судових засідань, рука ні в кого не піднялась би.

Загалом, як було повідомлено на засіданні Комітету ВР з питань правової політики, у фонді зарплат бракує лише 1 млрд грн., а не 14 млрд грн., як наполягає ДСАУ. «Найсмішніше» те, що у розрахунку не передбачено, що з нового року суддів вирівнюють у заробітній платі, незважаючи на проходження кваліфікаційного оцінювання.

Реформа доб’є лежачого

Так, погодження бюджету Кабінетом Міністрів відбулося без урахування змін, визначених законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Тут дві версії: або ніхто не очікував, що за проект №1008 проголосують, або просто вирішили залишити все, як є. Та чи вдасться силами бюджету зробити так, аби у всіх суддів, що засідають у колегії, буде однакова винагорода?

Однозначної відповіді, мабуть, не знає ніхто, утім, достеменно відомо, що 758 суддів ще у дореформованому варіанті також не знайдуть своєї зарплати у рядках бюджету. Дивно, що так трапилось, адже недавно прогнозувалося, що з 1.01.2020 судді отримуватимуть винагороду відповідно до збільшеного прожиткового мінімуму — 2102 грн. Більше того, розпорядник суддівських коштів зазначав, що майбутні винагороди вже закладені у фонд оплати праці на наступний рік, тобто законники можуть спати спокійно. Проте виспатися доведеться не всім... Особливо якщо порахувати, скільки потягне нова зарплата суддів, яких довго обмежували оцінюванням.

Крім цього, у Кабміні, мабуть, і не чули (або їм не повідомили), що утворення Вищої кваліфікаційної комісії суддів також виснажить бюджет. Одне тільки залучення міжнародних експертів влітає в копійку.

З людським фактором Феміди усе більш-менш зрозуміло — для бюджету він не у фаворі. Утім, не лише затягування пасків загрожуватиме правосуддю. Як зазначив народний депутат Василь Німченко, не за горами той час, коли відправити повістку не буде за що. На забезпечення судочинства у наступному році бракуватиме не мільярда, а лише 800 млн грн.

Тільки у випадку цієї дірки у головному фінансовому документі обуренням не закінчиться. Постраждають реєстри, але зрадіють ті, кого суд не спромігся викликати на засідання. Цікаво, що від ДСАУ продовжать вимагати розвиту Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а це вже звучить просто утопічно.

Як резюмували нардепи, Феміду забезпечать коштами наполовину. Проте точно не дозволять вирішувати лише 50% справ.

Депутатський SOS

Спрогнозувавши колапс правосуддя, члени комітету, які самі себе назвали відповідальними за його стан, спробували зрозуміти, чим можуть допомогти Феміді та кому потрібно дякувати за те, що її потреби задовольнять лише наполовину.

До того ж, напередодні відповідальним за правову політику у державі ДСАУ разом із Вищою радою правосуддя надіслала листа з проханням посприяти недопущенню ухвалення бюджету в тому вигляді, який він має зараз (див. «ЗіБ»).

Проте, коли відповідальні особи приходили на засідання із заявками на додаткові дотації, нардепи, як відзначила голова комітету Ірина Венедіктова, все врахували, підтримали та відправили далі. На цьому їхня роль у бюджетній епопеї мала б завершитись, але члени комітету, реально оцінивши ризики недофінансування, вирішили сповістити про них колег.

Складається враження, що система комунікації законодавчої влади з виконавчою схожа на ту, від якої потерпає судова, — ніхто нікого не чує. Адже профільний для Феміди комітет вважав за необхідне погодити усі бюджетні запити, які до нього надійшли. При тому, що деякі з них були явно «про всяк випадок». Так, нардепи не відмовили додати до видатків десятки мільйонів гривень Конституційному, сотні мільйонів — Верховному Суду та мільярди — Державній судовій адміністрації. Мабуть, парламентарям є за що ображатися на Уряд, адже завжди неприємно бути проігнорованими. До того ж, важко зрозуміти, у кого більший авторитет: у тих, хто відмовляє, чи у тих, хто дозволяє собі відмовляти.

Нардеп Сергій Демченко зазначив, що спершу необхідно зрозуміти позицію Уряду із цього приводу. Можливо, вона просто помилкова, а можливо, умисно спрямована на залишення країни без правосуддя. Якщо ж причина в останньому, то помилкою є особа чи особи, яка/які закрили очі на цю ситуацію.

Більшість членів комітету погодилась із тим, що проект бюджету-2020 потребує повторного другого читання. Вагомою причиною для цього є хоча б той факт, що він не враховує вимог закону №1008. Уносити зміни до головного фінансового документа країни після його прийняття народні депутати вважали недоцільним. Бувалі обранці переконали нових, що така практика успішною не буває.

Були й пропозиції не голосувати за бюджет. Нардеп В.Німченко припустив, що на вул.Банковій можуть і не знати про біду, яка чатує на суди. Утім, якщо комітет про неї сповістить, його ніхто не зможе проігнорувати. Адже, якщо судова влада не працюватиме, можна буде вважати, що її немає.

У зв’язку з цим виникла ще одна пропозиція: у зверненнях про інформування щодо катастрофічної нестачі грошей вказати, що ця ситуація суперечить Конституції. Утім, більшість вирішила не вдаватися до таких категоричних оцінок.

Серед адресатів указали також Президента як ініціатора закону №1008. Про вето у гаранта не просили, певно, вважаючи, що до цього не дійде.

Отже, проінформували про голодний пайок для Феміди всіх. Передусім колег із бюджетного комітету — останню соломинку для порятунку судочинства від безгрошів’я.

Цифри сльозам не вірять

Аби посилити позиції правової політики, було вирішено направити на засідання «бюджетників» двох членів комітету — Валерія Божика та Павла Павліша. Вони мали передати загальне занепокоєння та переконати колег у невідворотності настання проблем, якщо не вжити заходів. Прикметно, що на засідання обох комітетів представники судової влади не з’явилися. Можливо, вони вважали, що зробили усе необхідне для врахування їхніх вимог.

Утім, з’ясувалося, що цього року Феміду не обділили, а навпаки, дали на 4% більше, ніж у 2018-му, тільки от необхідно було доплюсувати 48%. Тож додаткове фінансування не змінює того факту, що потреби значно зросли. Так, питання полягає уже навіть не в тому, щоб судочинство розвивалось, а в тому, щоб не потонуло.

Проте у Міністерстві фінансів на цю ситуацію дивляться інакше, а майбутній бюджет вважають таким, який чи не вперше вдасться перевиконати. До того ж, міністр фінансів Оксана Макарова на засіданні зазначила, що бюджет — річ консервативна.

Так чи інакше, члени Комітету ВР з питань бюджету не врахували наполегливої позиції колег, адже настав час голосувати за законопроект...

P.S. Зважаючи на те, що бюджет-2020 наступного ж дня після описаних подій підтримали 280 народних депутатів, ініціювати внесення змін до нього було дуже сміливим кроком. Сміливцями можна назвати і тих, хто залишиться працювати в умовах, які нині може запропонувати держава.

 

ПРЯМА МОВА

Павло ПАВЛІШ,
народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань правової політики:

— 30 вересня на засіданні нашого комітету було розглянуто питання щодо значного недофінансування судової влади. У поданому до другого читання проекті закону про державний бюджет дефіцит грошей для судової влади становить: для забезпечення суддів згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів» — 1 млрд 204 млн 713 тис. грн.; для забезпечення заробітної плати працівникам апарату — 1044 млн грн.; для забезпечення здійснення судочинства — 816 млн грн.; для підтримання інформаційних систем судової влади, функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень, функціонування системи документообігу в судах та відеоконференцзв’язку під час судового засідання — понад 352 млн грн. Взагалі не передбачено видатків на завершення будівництва, ремонту та реконструкції приміщень судів. Загальна сума дефіциту — 7 млрд 300 млн 841 тис. грн.

Таким чином, підтверджується недофінансування всієї судової системи. Нагадуємо, що забезпечення діяльності судів передбачене Конституцією, тому я прошу Комітет з питань бюджету та Міністерство фінансів урахувати ці обставини. Адже робота судової системи може бути паралізована.

Оксана МАКАРОВА,
міністр фінансів України:

— Загалом за загальним фондом у вас сума 11,6 млрд грн. Ми готові уточнити її, якщо у вас швидше проходитимуть реформи.

Зараз у нас стадія розгляду на профільному комітеті, а ви пропонуєте збільшити видатки. Утім, звідки, з якої програми нам забирати кошти? До другого читання ми зменшили видатки на зарплати держслужбовців та збільшили всі можливі видатки для освіти, медицини, культури та інфраструктури, оскільки вони були у пріоритеті.

Щоб залишитись у балансі, ми можемо додати кошти, лише забравши їх з якоїсь програми. Усі інші пропозиції подані Кабінетом Міністрів до парламенту 4 листопада.

Іван КРУЛЬКО,
народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету:

— Може, настав час мати єдиний закон про оплату праці. Бо виходить дуже дивна ситуація. Заробітна плата залежить від галузей економіки. Проте бюджетники, вчителі, лікарі, державні службовці виконують не менш важливу роботу, ніж особи, що забезпечують здійснення правосуддя у країні. На мою думку, ситуація із суддями об’єктивна. Утім, вона склалася у зв’язку з тим, що окремими законами, які приймала ВР у різні періоди, встановлювалися особливі умови праці для окремих категорій осіб.

Тому склалося так, що суддя отримує в рази більшу зарплату, ніж, наприклад, Президент. Кожна робота важлива. Для того щоб привести все у відповідність, нам потрібно прийняти один закон про оплату праці, де буде визначено, скільки має отримувати вчитель, суддя та Президент. Тоді ні в кого не виникатиме питань і в країні запанує справедливість.