Лишенный наследства
Если от имени продавца действует представитель — мать покупателя, это само по себе не свидетельствует, что имела место злоумышленная договоренность. Такое заключение сделал ВС в постановлении №554/10202/13-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
11 вересня 2019 року м.Київ №554/10202/13-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — КРАТА В.І. (суддя-доповідач),
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ДУНДАР І.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАСНОЩОКОВА Є.В.,
треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю., нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринська О.В., ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» — розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 2 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 5.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2017.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року Особа 1 звернувся із позовом до Особи 2, треті особи: нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори Руденко Н.Ю., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Махринської О.В., ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання недійсною довіреності на представлення інтересів та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Позов обґрунтований тим, що батько позивача Особа 3 помер Інформація 1. Під час оформлення спадкових прав Особа 1 з’ясував, що квартира за Адресою 1, в якій проживав та власником якої був його батько вже належить Особі 2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2011. Від імені продавця на підставі довіреності виступила матір відповідача Особа 4. Позивач вважав, що через свою хворобу його батько Особа 3 не міг усвідомлювати свої дії під час підписання довіреності на розпорядження майном.
Крім того, продавши квартиру своєму сину, Особа 4 фактично уклала договір купівлі-продажу в своїх інтересах та в інтересах своєї сім’ї, тому такий правочин є укладеним внаслідок зловмисної домовленості представника одної сторони з іншою стороною, що є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Особа 1 просив визнати:
— недійсною довіреність від 1.10.2010, видану Особі 3 на ім’я Особи 4, посвідчену нотаріусом ПРДНК Махринською О.В.;
— недійсним договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1, посвідчений 15.04.2011 приватним нотаріусом ПМНО Руденко Н.Ю.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського райсуду від 5.04.2017, залишеним без змін ухвалою АСПО від 10.07.2017, позов Особи 1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.04.2011 квартири за Адресою 1, укладений між Особою 4, яка діяла від імені Особи 3 та Особою 2, посвідчений приватним нотаріусом Руденко Н.Ю. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 11.04.2016 №170 Особа 3 станом на 1.10.2010 міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Тому позовна вимога про визнання недійсною довіреності від 1.10.2010 не підлягає задоволенню.
При задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за Адресою 1 суди вважали, що 15.04.2011 Особа 4, користуючись виданою на її ім’я довіреністю, уклала договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1. При цьому покупцем цієї квартири виступив її рідний син Особа 2. Укладаючи договір купівлі-продажу Особа 4 та Особа 2 не повідомили нотаріуса про те, що кошти за квартиру не будуть отримуватись. Навпаки, в п.3 договору зазначили, що гроші в сумі 169900 грн. передані покупцем продавцю до підписання договору та підписанням цього договору підтвердили факт повного розрахунку за нерухоме майно. Згідно з довіреністю від 1.10.2010 Особа 4 мала право продати майно Особи 3 за ціну та на умовах за її розсудом. Тобто відчуження майна мало відбуватись за умови отримання коштів. Ціною договору купівлі-продажу визначено грошову суму в розмірі 169900 грн. Особа 4 діяла свідомо всупереч інтересам довірителя та бажала настання таких наслідків, а Особа 2, зазначаючи в договорі, що гроші за придбану квартиру він сплатив до підписання договору, діяв свідомо за домовленістю зі своєю матір’ю, і несплата коштів за квартиру була несприятливим наслідком для довірителя. Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про наявність зловмисної домовленості Особи 4, яка діяла за довіреністю від імені Особи 3, з іншою особою — її сином Особою 2 при укладенні договору купівлі-продажу належної Особі 3 квартири, оскільки про це свідчить те, що договір укладався близьким родичем, а кошти за договором передані не були.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що Особа 3 розумів значення своїх дій, знав про укладення договору купівлі-продажу і погодив таку угоду та цей договір за життя не оскаржував, апеляційний суд вказав, що ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що Особа 3 знав про укладення цього договору та він укладався в його інтересах. Посилання Особи 2 на те, що позивач дізнався про укладення договору купівлі-продажу при оформленні спадщини після смерті батька, проте не ставив його під сумнів за життя Особи 3, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ця обставина не позбавляє Особу 1 права на звернення до суду і захисту своїх прав, адже строк позовної давності не пропущений.
Аргументи учасників справи
У серпні 2017 року Особа 2 подав касаційну скаргу на рішення Октябрського райсуду від 5.04.2017 та ухвалу АСПО від 10.07.2017, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилався на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу не суперечить ЦК. Особа 3 за життя не оспорював договору купівлі-продажу, хоча міг це зробити, бо був адвокатом. Зловмисна домовленість відповідача та Особи 4 не була доведена під час судового розгляду. Неправильним є висновок судів, що Особа 3 не знав про укладення договору купівлі-продажу, оскільки в матеріалах справи містяться довідки, які отримував особисто Особа 3 перед укладенням договору купівлі-продажу.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.04.2011 квартири за Адресою 1. В іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
У вересні 2017 року представник Особи 2 — Особа 5 подав до суду висновок наукового експерта Перця В.І. <…>
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що квартира за Адресою 1 належала Особі 3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 5.01.2000.
Позивач Особа 1 є сином Особи 3 від першого шлюбу.
1.10.2010 Особа 3 видав довіреність на ім’я Особи 4. Ця довіреність була посвідчена нотаріусом ПРДНК Махринською О.В. Згідно з довіреністю Особа 4 отримала право, діючи від імені довірителя, бути його представником у різних установах та організаціях з питань управління та розпорядження всім майном довірителя, в тому числі з правом розпорядження майном, купувати, продавати за ціну та на умовах за її розсудом.
15.04.2011 Особа 4 на підставі довіреності від 1.10.2010 уклала договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1. При цьому покупцем цієї квартири виступив її рідний син Особа 2.
Особа 3 помер, Інформація 1.
При визнанні недійсним договору купівлі-продажу суди вважали, що, укладаючи договір купівлі-продажу, Особа 4 та Особа 2 не повідомили нотаріуса про те, що кошти за квартиру не будуть отримуватись. Навпаки, в п.3 договору зазначили, що гроші в сумі 169900 грн. покупець передав продавцю до підписання договору, та підписанням цього договору підтвердили факт повного розрахунку за нерухоме майно. Згідно з довіреністю від 1.10.2010 Особа 4 мала право продати майно Особи 3 за ціну та на умовах за її розсудом. Тобто відчуження майна мало відбуватись за умови отримання коштів. Ціною договору купівлі-продажу визначено грошову суму в розмірі 169900 грн. Особа 4 діяла свідомо, всупереч інтересам довірителя, та бажала настання таких наслідків, а Особа 2, зазначаючи в договорі, що кошти за придбану квартиру сплатив до підписання договору, діяв свідомо за домовленістю зі своєю матір’ю, і несплата коштів за квартиру була несприятливим наслідком для довірителя. Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про наявність зловмисної домовленості Особи 4, яка діяла за довіреністю від імені Особи 3 з іншою особою, її сином Особою 2, при укладенні договору купівлі-продажу належної Особі 3 квартири, оскільки про це свідчить те, що договір укладався близьким родичем, а кошти за договором передані не були.
Відповідно до стст.16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:
— пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
— наявність підстав для оспорення правочину;
— встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові ВС від 29.08.2018 у справі №522/15095/15-ц зроблено висновок щодо застосування ст.232 ЦК та вказано, що «під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову — від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин — наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв’язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють».
Укладення договору купівлі-продажу в ситуації, коли від імені продавця діє представник (мати відповідача), саме по собі не свідчить, що мала місце зловмисна домовленість представника з іншою стороною — покупцем (син представника).
Згідно з абз.1 ч.1 ст.60 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, не встановивши, що мала місце зловмисна домовленість представника Особи 3 та Особи 2, суди зробили неправильний висновок про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за Адресою 1.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення у частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.04.2011 ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, судові рішення у частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.04.2011 скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Особа 2 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 125,41 грн. та за подання касаційної скарги — 137,64 грн., а тому з Особи 1 на користь Особи 2 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 5.04.2017 та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2017 у частині позовної вимоги Особи 1 до Особи 2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.04.2011 квартири за Адресою 1 скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовної вимоги Особи 1 до Особи 2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.04.2011 квартири за Адресою 1 відмовити.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 5.04.2017 та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2017 у частині позовної вимоги Особи 1 до Особи 2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.04.2011 квартири за Адресою 1.
Стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 263,05 грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.