Задолженность по кредиту
Предоставлять доказательства относительно объема наследственного имущества и его стоимости должен наследник, возражающий против требований кредитора. Такое заключение сделал ВС в постановлении №640/6274/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
18 вересня 2019 року м.Київ №640/6274/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТУПАК О.В. (суддя-доповідач),
суддів: ГУЛЕЙКОВА І.Ю., ОЛІЙНИК А.С., УСИКА Г.І., ЯРЕМКА В.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Київського районного суду м.Харкова від 13.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2017.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2016 року ПАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до Особи 1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Позовна заява мотивована тим, що 31.03.2008 між банком та Особою 2 укладений кредитно-заставний договір, відповідно до умов якого Особа 2 отримав кредит у розмірі $23340,05 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 30.03.2015.
11.07.2008 між банком та Особою 2 укладений договір, згідно з яким він отримав кредит зі сплатою відсотків згідно з умовами.
Інформація 1 Особа 2 помер.
АТ «КБ «ПриватБанк» направлено претензію кредитора до Восьмої харківської державної нотаріальної контори, яку направлено за належністю до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю.
Зазначив, що 15.10.2014 АТ «КБ «ПриватБанк» отримано відповідь від приватного нотаріуса Гончаренко Н.Ю. від 7.10.2014, в якій зазначалося, що спадкоємцем померлого Особи 2 є Особа 1.
Повідомив, що 15.12.2014 до спадкоємця Особи 1 банк направив лист-претензію, згідно з якою банк пред’явив свої вимоги, але ніяких дій не виконано.
Зазначив, що станом на дату смерті Особи 2 його заборгованість перед банком за кредитним договором від 31.03.2008 становила $38852,36, що в еквіваленті 884082,88 грн. Вона складається із: заборгованості за кредитом — $21660,98; заборгованості за відсотками — $5264,36; заборгованості з комісії — $1172,68; заборгованості з пені — $10754,34.
Станом на дату смерті Особи 2 його заборгованість перед банком за кредитним договором від 11.07.2008 становила $2669,94, що в еквіваленті 60754,30 грн. Вона складається із: заборгованості за кредитом — $1297,93, заборгованості за відсотками — $1372,01.
Посилаючись на вказані обставини, АТ «КБ «ПриватБанк» просило стягнути на свою користь з Особи 1 заборгованість у розмірі 944837,19 грн. за кредитними договорами від 31.03.2008 та 11.07.2008.
Рішенням Київського райсуду від 13.03.2017 у задоволенні позову АТ «КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не визначено обсягу та вартості спадкового майна, яке спадкоємець отримала в спадщину.
Ухвалою АСХО від 20.06.2017 апеляційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Київського райсуду від 13.03.2017 залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, які є вичерпними та відповідають дійсності й підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст і узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року АТ «КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Київського райсуду від 13.03.2017 та ухвалу АСХО від 20.06.2017, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що до обов’язків позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин про розмір зобов’язань боржника на день відкриття спадщини, а до обов’язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог — розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме — розмір майна, успадкованого кожним зі спадкоємців, але судами не з’ясовано, яке майно отримала спадкоємиця, яка його вартість та чи покриває вартість отриманого майна розмір заборгованості спадкодавця. Суд спадкову справу від нотаріальної контори не витребував, дійсні обставини справи не встановив.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» <…>.
Установлені судами обставини
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, ВС дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що Особа 2 уклав з банком два кредитних договори: від 31.03.2008 на суму $23340,05 зі сплатою відсотків у розмірі 11,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.03.2015 та від 11.07.2008.
На забезпечення виконання умов кредитного договору Особа 2 передав у заставу автомобіль Сherry Eastar, 2008 року випуску.
Згідно з актом від 24.10.2009 зазначений автомобіль вилучено банком для подальшої реалізації та направлення отриманих коштів для погашення заборгованості Особи 2.
Станом на 15.09.2016 зазначений автомобіль зареєстровано за Особою 2. Інформація 1 Особа 2 помер.
28.04.2012 Особа 1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті її сина Особи 2 та зазначила відомий їй склад спадкового майна — частину квартири за Адресою 1.
Зі спадкової справи вбачається, що батько померлого відмовився від належної йому частини спадщини на користь матері померлого.
18.09.2014 до нотаріальної контори надійшла претензія кредитора АТ «КБ «ПриватБанк», яка 7.10.2014 направлена до відома Особи 1.
15.10.2014 позивачем отримано листа від приватного нотаріуса Гончаренко Н.Ю., з якого вбачалося, що спадкоємцем померлого Особи 2 є відповідач Особа 1. 15.12.2014 відповідач Особі 1 направлено лист-претензію.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано в спадщину та яка його вартість.
Проте із зазначеними висновками судів у повному обсязі не можна погодитися з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
У ст.1218 Цивільного кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов’язання щодо повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред’явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються стст.1281 і 1282 ЦК.
Згідно зі ст.1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці в спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов’язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов’язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову є передчасним, оскільки суди при вирішенні питання про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора не встановили всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому не можна стверджувати, що в цій справі суди виконали завдання цивільного судочинства.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
— чи пред’явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги;
— коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
— при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
— при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК.
З огляду на принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у ст.60 ЦПК 2004 року на час розгляду справи та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов’язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцями в спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов’язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
За обставинами цієї справи суду належало передусім установити, коли кредитор дізнався про смерть боржника, оскільки у своїх запереченнях представник відповідача зазначав, що Особа 1 повідомила банк про смерть боржника в червні 2012 року, проте банк висунув вимогу до спадкоємців лише у вересні 2014 року шляхом направлення її нотаріусу. Після встановлення указаних обставин, з урахуванням мотивів цієї постанови, установити всі інші обставини, які мають значення для вирішення справи, оскільки без їх з’ясування, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, заперечень сторони відповідача, висновки судів не можна вважати обґрунтованими й такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав <…>.
Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.409, 411, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 13.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2017 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.