Ссуда без права взыскания

Передача заемщиком правоустанавливающих документов на недвижимое имущество кредитору не свидетельствует о наложении отягощения. Такое заключение сделал ВС в постановлении №200/20405/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

4 вересня 2019 року                         м.Київ                                                     №200/20405/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С. (суддя-доповідач),
суддів: ГРУШИЦЬКОГО А.І., ЛИТВИНЕНКО І.В., СЕРДЮКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Особи 1 до Особи 2 у своїх інтересах та інтересах малолітніх Особи 3, Особи 4, Особи 5, треті особи — Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, Шевченківська районна в м.Дніпрі рада в особі управління — служби у справах дітей, про звернення стягнення на спадкове майно, за касаційною скаргою Особи 2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2017 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13.12.2018.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2016 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2 у своїх інтересах та інтересах малолітніх Особи 3, Особи 4, Особи 5, треті особи — 7ДДНК, рада в особі управління — служби у справах дітей, у якому просив у рахунок погашення боргу спадкодавця Особи 6 за договором позики від 15.12.2014 у розмірі $600000 накласти стягнення на майно, яке було прийнято відповідачами у спадщину, а саме на:

48/100 домоволодіння за Адресою 1; будинок за Адресою 2; земельну ділянку, розташовану за Адресою 2; будівлі та споруди, розташовані за Адресою 3; Адресою 4.

2. Позовна заява мотивована тим, що, за умовами договору позики, укладеного 15.12.2014 між Особою 1 та Особою 6, останній отримав від позивача у борг кошти в розмірі $600000, що еквівалентно 14904000 грн., з кінцевим строком повернення 30.06.2016.

3. У липні 2016 року позивачу стало відомо, що Особа 6 помер.

4. Посилаючись на те, що кошти за договором позики не повернуто, а відповідачі є спадкоємцями позичальника Особи 6 позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Бабушкінського райсуду від 23.10.2017 позов задоволено. Звернуто стягнення на спадкове майно, а саме: 48/100 частин домоволодіння за Адресою 1, яка належить на праві власності Особі 7, Особі 2, Особі 4, Особі 5 по 12/100 частин кожній; будинок за Адресою 2; земельну ділянку за Адресою 2; будівлі та споруди, розташовані за Адресою 3; Адресою 4, право власності на які зареєстровано за Особою 6, шляхом визнання права власності за Особою 1 з правом реєстрації вказаного майна у відповідних органах, у рахунок погашення заборгованості Особи 6, спадкоємцями якого є Особа 7, Особа 2, Особа 4, Особа 5, за договором позики від 15.12.2014 в сумі 6281731,17 грн. Вирішено питання судових витрат.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі у справі є спадкоємцями за законом Особи 6 та відносяться до першої черги спадкування. Відповідачі прийняли спадщину шляхом звернення у встановлений шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

7. Місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються фактичними обставинами справи й дослідженими судом доказами, в тому числі поясненнями свідків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою ДАС від 13.12.2018 апеляційну скаргу Особи 2 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського райсуду від 23.10.2017 залишено без змін.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і відповідно до вимог закону дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, Особа 2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга мотивована тим, що суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та справедливому її розгляду.

12. Заявник указує, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки частина нерухомого майна, на яке позивач просить звернути стягнення, перебуває в Шевченківському районі м.Дніпра, а його більша частина розташована в Новомосковському районі Дніпропетровської області, що не давало Бабушкінському райсуду підстав для відкриття провадження у справі.

13. Аргументом касаційної скарги також указано те, що, відмовивши у призначенні посмертної почеркознавчої експертизи для встановлення дійсності підпису Особи 6, який помер Інформація 2, на договорі безвідсоткової позики, суди унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, чим позбавили двох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину — особу з інвалідністю належного їм майна.

Доводи інших учасників справи

14. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили <…>.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. 15.12.2014 між Особою 1 та Особою 6 було укладено договір безвідсоткової позики, на умовах якого Особа 6 як позичальник отримав кошти в розмірі $600000, які зобов’язався повернути до 30.06.2016.

18. Відповідно до п.3.3 наведеного договору позики позичальник на підтвердження отриманих коштів передає до укладення цього договору продавцю оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а саме: будинок за Адресою 2; земельну ділянку за Адресою 2; будівлі та споруди, розташовані за Адресою 3, Адресою 4.

19. Інформація 2, Особа 6 помер.

20. Після смерті Особи 6 державний нотаріус 7ДДНК Черновська Л. Г. відкрила спадкову справу.

21. Спадкоємцями після смерті Особи 6 є відповідачі: Особа 7, Особа 2, Особа 4, Особа 5, які прийняли спадщину, а саме: 48/100 частин домоволодіння за Адресою 1; будинок за Адресою 2; земельну ділянку за Адресою 2; будівлі та споруди, розташовані за Адресою 3, Адресою 4.

22. Відповідно до звітів оцінювача вартість спадкового майна становить 6281731,17 грн., що є значно нижче від боргу померлого Особи 6.

23. Спадкоємці право власності зареєстрували лише на домоволодіння за Адресою 1.

24. 6.07.2016 позивач звернувся до 7ДДНК з претензією кредитора, на що 14.07.2016 отримав відповідь від завідувача 7ДДНК про передання спадкоємцям Особи 6 претензії (вимоги).

25. 7.07.2016 позивач звернувся до спадкоємців з претензією кредитора та отримав негативну відповідь про її задоволення <…>.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Предметом позову у справі, яка переглядається, є звернення стягнення на спадкове майно шляхом визнання права власності у рахунок погашення заборгованості Особи 6, який помер Інформація 2, перед Особою 1 за договором позики від 15.12.2014.

32. Відповідно до стст.1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

33. За змістом зазначених норм, у разі смерті фізособи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи — її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов’язанні.

34. За змістом ст.1281 ЦК, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

35. Відповідно до положень ст.1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

36. За змістом наведених вище норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто до спадкоємців боржника обов’язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст.1282 ЦК, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов’язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

37. Задовольняючи позов, суд обмежився посиланням на те, що відповідачі є спадкоємцями померлого Особи 6, наведених норм матеріального права не врахував та не встановив частки вартості майна, одержаного у спадщину кожним зі спадкоємців.

38. Пред’являючи позов, Особа 1 просив визнати за ним право власності на домоволодіння, земельну ділянку, будівлі та споруди, комплекс бази відпочинку.

39. Суд вважав, що позивач обрав належний спосіб захисту, оскільки, за положеннями ст.16 ЦК, одним зі способів захисту цивільного права є визнання права.

40. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у стст.335 та 376 ЦК. В усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч.1 ст.328 ЦК).

41. Стаття 392 ЦК не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

42. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

43. Оскільки відповідно до ст.328 ЦК набуття права власності — це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього кодексу.

44. Зі змісту укладеного 15.12.2014 між Особою 1 та Особою 6 договору безвідсоткової позики не вбачається, що сторони погодили право кредитора на звернення стягнення в разі невиконання позичальником умов договору щодо повернення позики.

45. Матеріали справи також не містять відомостей щодо накладення будь-яких обтяжень на спірне майно.

46. Передання позичальником правовстановлюючих документів на нерухоме майно кредитору не свідчить про накладення обтяження.

Щодо заяви про затвердження мирової угоди

47. На адресу Верховного Суду надійшла нотаріально посвідчена заява Особи 1 та Особи 2 про затвердження мирової угоди. До заяви додано текст мирової угоди.

48. Наведена заява не може бути задоволена з огляду на таке.

49. За приписами ст.207 ЦПК, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

50. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

51. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

52. У ч.1 ст.256 ЦПК встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

53. Надана суду заява не містить відомостей про обізнаність сторін щодо наслідків затвердження мирової угоди.

54. Крім того, відповідачами у справі також є неповнолітня та малолітні діти, спадковим майном яких управляє їхня мати Особа 2, однак матеріали мирової угоди не свідчать, що було заслухано думку органу опіки та піклування щодо такої угоди.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

55. У силу положень ст.400 ЦПК касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

56. Згідно з пп.1, 2 ч.3 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

57. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, ухвалені судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими та в силу ст.411 ЦПК підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.400, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.

2. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2017 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13.12.2018 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.