Докажи, что не продавал!

Вывод эксперта о «вероятности» не может быть основанием для вывода, что подпись совершена не стороной правочину. Такое заключение сделал ВС в постановлении №760/10691/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

4 вересня 2019 року                         м.Київ                               №760/10691/18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є. (суддя-доповідач),
суддів: БУРЛАКОВА С.Ю., ЗАЙЦЕВА А.Ю., КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 3 на рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 22.12.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 21.03.2019,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 3, Особи 4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстон», Особа 5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 24.04.2009 вона придбала транспортний засіб марки Skoda Octavia Tour чорного кольору, 2004 року випуску, на підставі біржового договору. У подальшому, вона передала зазначений автомобіль у користування Особі 5, а коли влітку 2015 року дізналася, що ТЗ без її згоди було знято з обліку та зареєстровано на іншу особу, то відразу звернулася до Святошинського РУГУ МВС із заявою про скоєння злочину, а саме: підроблення документів про відчуження її автомобіля з подальшою перереєстрацією на іншу особу.

У процесі розслідування їй стало відомо, що 6.09.2014 у ВРЕВ-9 УДАІ в м.Києві від її імені, шляхом підроблення її підписів було здійснено перереєстрацію спірного автомобіля на ім’я Особи 4. 19 листопада в рамках кримінального провадження №12015100080007425 було призначено почеркознавчу експертизу, згідно з висновком якої підпис від її імені в записі від 6.09.2014 в журналі обліку надходження та реалізації або передачі для реалізації транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Виданих довідок-рахунків, актів прийняття-передачі, біржових угод і номерних знаків для разових поїздок виконаний, імовірно, не нею, а іншою особою. 20.05.2017 в сервісному центрі 8041 МВС було здійснено реєстрацію автомобіля з Особи 4 на Особу 3, а також зміну номерного знака та видано свідоцтво про реєстрацію. Зазначає, що ніколи не складала будь-яких довіреностей на розпорядження ТЗ, довідок-рахунків для продажу автомобіля не отримувала, договорів купівлі-продажу не укладала та кошти за відчуження ТЗ не отримувала. За таких обставин уважає, що спірний автомобіль вибув з її власності поза її волею, усупереч установленій законодавством процедурі, оскільки вона не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на відчуження автомобіля, через що просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу спірного автомобіля, що був укладений 6.09.2014 шляхом оформлення довідки-рахунку, виданої ТОВ «Текстон», та витребувати вказаний автомобіль з володіння Особи 3 на її користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом’янського райсуду від 22.12.2018 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений відповідно до довідки-рахунку від 6.09.2014, виданої ТОВ «Текстон», та витребувано цей автомобіль з володіння Особи 3.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відчужений спірний автомобіль вибув із володіння позивача поза її волею, усупереч установленій законом процедурі, то договір купівлі-продажу необхідно визнати недійсним та витребувати його з володіння Особи 3 на користь Особи 1 відповідно до положень ст.388 ЦК.

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21.03.2019 апеляційну скаргу Особи 3 залишено без задоволення, рішення Солом’янського райсуду від 22.12.2018 без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний автомобіль вибув з володіння Особи 1 усупереч її волі, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, погодився з тим, що наявні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та його витребування з володіння Особи 3 на користь Особи 1.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року Особа 3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом’янського райсуду від 22.12.2018 та постанову КАС від 21.03.2019, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ці рішення та ухвалити нове — про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач подала позов лише у квітні 2018 року, тобто з пропуском установленого законом трирічного строку позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявляла, доказів поважності причин пропуску не надала. З огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового — про відмову в позові. Крім того, відповідачу під час учинення відплатного договору не було відомо та не могло бути відомо, що в Особи 5 відсутня правова підстава на відчуження спірного автомобіля, тобто він є добросовісним набувачем, що виключає можливість витребування в нього спірного автомобіля.

Відзив на касаційну скаргу не надходив <…>.

Фактичні обставини справи, установлені судом

Суд установив, що Особа 1 24.04.2009 на підставі біржового договору №43840 придбала автомобіль марки Skoda Octavia Tour.

13.05.2009 позивачем Особі 5 був виданий тимчасовий талон на право керування зазначеним ТЗ.

3.08.2011 автомобіль був перереєстрований позивачем і на її ім’я був виданий дублікат свідоцтва про реєстрацію ТЗ.

6.09.2014 на підставі довідки-рахунку, виданої ТОВ «Текстон», та заяви Особи 4 ВРЕВ-9 УДАІ в м.Києві автомобіль був перереєстрований на Особу 4, змінено державний номерний знак.

29.07.2015 на підставі заяви позивача Святошинським РУГУ МВС у м.Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100080007425 було внесено відомості щодо підробки реєстраційних документів та незаконного заволодіння спірним ТЗ.

Згідно з обліковою карткою ВРЕВ УДАІ в м.Києві 20.05.2017 автомобіль був перереєстрований з Особи 4 на Особу 3.

18.04.2018 Особа 3 також звернувся до Святошинського УП ГУ НП в м.Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, був визнаний потерпілим в об’єднаному кримінальному провадженні №12015100080007425.

З висновку експерта №1427/тдд від 3.02.2017, отриманого в рамках кримінального провадження №12015100080007425, убачається, що підпис від імені позивача в записі від 6.09.2014 у журналі обліку надходження та реалізації або передачі для реалізації ТЗ та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, видача довідок-рахунків, актів прийняття-передачі, біржових угод і номерних знаків для разових поїздок виконаний, імовірно, не Особою 1, а іншою особою.

Крім того, Особа 5 у суді апеляційної інстанції визнав, що підписи від імені власника автомобіля Особи 1 у документах на відчуження спірного автомобіля здійснював він особисто з наслідуванням її підпису.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню <…>.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено в гл.53 ЦК.

До принципово важливих складових цієї процедури належать зміст і форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов’язаних із купівлею-продажем ТЗ, здійснюється на підставі положень ЦК з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 11.11.2009 №1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМ від 7.09.98 №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з порядком, затвердженим постановою КМ №1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу ТЗ та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу ТЗ може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу ТЗ та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб’єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб’єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу ТЗ, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією — свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, с/г техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку ТЗ покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт) і копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію ТЗ на пластиковій основі.

Отже, продаж ТЗ, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього ТЗ, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт).

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).

У ст.15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до стст.16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред’явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; установлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.79 ЦПК).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судами попередніх інстанцій, на порушення стст.89, 263—264, 382 ЦПК, не звернуто уваги на те, що належних і допустимих доказів на підтвердження того, що в Особи 1 було відсутнє волевиявлення на відчуження спірного автомобіля позивачем не надано ні місцевому, ні апеляційному суду. Твердження Особи 5, що підписи від імені власника автомобіля Особи 1 у документах на відчуження спірного автомобіля здійснював особисто він з наслідуванням її підпису, не доводить факту, що Особа 1 не підписувала документи на відчуження автомобіля. Клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності підпису на договорі купівлі-продажу спірного автомобіля, укладеного відповідно до довідки-рахунку від 6.09.2014, не заявлялось. Експертиза, проведена в рамках кримінального провадження, чіткого висновку про належність підпису позивачу на спірному договорі не дала. Висновок експерта про «ймовірність» не може бути підставою для висновку про те, що підпис зроблений не стороною правочину.

З огляду на предмет і підстави заявленого Особою 1 позову твердження позивача про те, що підпис у оскаржуваному договорі купівлі-продажу транспортного засобу виконано не нею, а іншою особою, з’ясування питання ідентифікації виконавця підпису в оспорюваному договорі при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства — змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.

Обов’язок доказування невідповідності підпису Особи 1 на оспорюваному договорі процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов’язаний це доводити, зокрема в спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення в справі судової почеркознавчої експертизи.

Суди попередніх інстанцій зазначених норм законодавства не врахували та дійшли передчасного висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладання оспорюваного договору на умовах, викладених у ньому відповідно до заявлених позовних вимог.

Оскільки судами попередніх інстанцій не з’ясовано обставин щодо волевиявлення Особи 1 при укладенні спірного договору, чи підписувався він останньою, то судові рішення про задоволення позовних вимог є передчасними та такими, які ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим.

Відсутність у ВС процесуальної можливості досліджувати докази, з’ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.411 ЦПК.

Щодо позовної давності

Відповідач, заперечуючи проти позову, просив суд застосувати позовну давність до виниклих правовідносин.

У ст.256 ЦК визначено, що позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст.257 ЦК встановлюється загальна позовна давність у 3 роки.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.261 ЦК, установлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку про те, що позовна давність не пропущена, оскільки позивач довідалася про порушення її прав у 2015 році, а з указаним позовом звернулася до суду у 2018 році, тобто в межах позовної давності, при цьому не звернули уваги не та, що інформація щодо володіння особою рухомим і нерухомим майном є відкритою, позивач була зобов’язана та мала можливість відслідковувати стан своїх майнових прав, оскільки відповідно до положень стст.319, 322 ЦПК власність зобов’язує, тому саме починаючи з грудня 2014 року, тобто з моменту, коли Особа 5, уже не маючи законних прав на користування автомобілем, оскільки у 2011 році позивач анулювала тимчасовий талон на його ім’я, не повернув їй транспортний засіб, позивач могла довідатися про його перереєстрацію на Особу 4.

Відповідно до п.1 чч.3 та 4 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст.263 ЦПК та ухвалені з порушеннями норм процесуального права, що в силу п.1 чч.3 та 4 ст.411 ЦПК є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити частково.

Рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 22.12.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 21.03.2019 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.