Закон і Бізнес


«Будем искать адвоката»


№42 (1444) 26.10—01.11.2019
14954

Решая вопрос о принятии отказа от защитника, суд должен выяснить, не является ли такой шаг вынужденным. Такое заключение сделал ВС в постановлении №369/10593/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 серпня 2019 року                         м.Київ                               №369/10593/17

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ОГУРЕЦЬКОГО В.П.,
суддів: МАРИНИЧА В.К., МАРЧУК Н.О. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.08.2018 та вирок Київського апеляційного суду від 25.01.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110040001587, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, проживає за Адресою 1, раніше судимого — 23.01.2012 за ч.3 ст.286 Кримінального кодексу до позбавлення волі на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки; 20.04.2016 частину невідбутого Особою 1 покарання за зазначеним вироком у вигляді позбавлення волі замінено на покарання у вигляді 240 год. громадських робіт, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК.

Зміст оскаржених рішень і встановлені судами обставини

За вироком Києво-Святошинського райсуду від 15.08.2018 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.121 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК зараховано Особі 1 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 11.06.2017 до 15.08.2018 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого Особи 1 на користь потерпілої Особи 2 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також у доход держави — 3711 грн. процесуальних витрат.

Установлено, що 11.06.2017, близько 19:00, на березі озера в с.Мироцьке Києво-Святошинського району Особа 1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки на ґрунті неприязних відносин з Особою 3 рукою завдав останньому 2—3 ударів по обличчю, від чого потерпілий втратив рівновагу та впав на спину. Після цього Особа 1 завдав Особі 3 не менше ніж 6 ударів ногами в голову та грудну клітку.

Внаслідок злочинних дій Особою 1 потерпілому Особі 3 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.

Київський апеляційний суд 25.01.2019 вирок щодо Особи 1 в частині призначення покарання та зарахування строку попереднього ув’язнення в строк покарання скасував і постановив новий вирок, яким призначив Особі 1 за ч.2 ст.121 КК покарання у вигляді позбавлення волі на 9 років, а за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК — позбавлення волі на 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ч.5 ст.72 КК в редакції закону від 26.11.2015 №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» постановлено зарахувати Особі 1 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 11.06.2017 до 25.01.2019 включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений Особа 1 порушує питання про скасування судових рішень на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений зазначає, що його вини в скоєнні інкримінованого злочину не доведено. При цьому Особа 1 посилається на неповноту та однобічність розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. На його думку, вирок побудовано на суперечливих показаннях свідків, не проведено огляду машини, судом не спростовано версії про те, що смерть потерпілого могла настати внаслідок удару головою об балон у багажному відділенні автомобіля під час гальмування. Стверджує, що судами порушено його право на захист, право на доведення в суді своєї невинуватості, а також вимоги стст.9, 10, ч.4 ст.95 Кримінального процесуального кодексу. Звертає увагу на те, що апеляційний розгляд проведено з порушенням вимог стст.404, 405 КПК, безпідставно скасовано вирок у частині призначеного покарання, без належного обґрунтування. Загалом уважає судові рішення незаконними й необґрунтованими.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений Особа 1 у режимі відеоконференції підтримав доводи касаційної скарги.

Захисник Щербина Л.А. підтримала доводи касаційної скарги засудженого, а також зазначила про недопустимість деяких доказів у справі та звернула увагу на порушення апеляційним судом права на захист засудженого.

Потерпіла Особа 2 в запереченні на касаційну скаргу засудженого вказала на м’якість вироку щодо Особи 1, а в судовому засіданні висловилася проти задоволення його касаційної скарги.

Прокурор вважає, що касаційна скарга засудженого Особи 1 задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо нього мають бути залишені без змін <…>.

Мотиви Суду

Як видно з матеріалів кримінального провадження, захист інтересів Особи 1 (за його бажанням користуватися правовою допомогою захисника) під час досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції здійснював адвокат Вахатов О.В.

Під час апеляційного розгляду цей захисник повідомив апеляційному суду про те, що він не може брати участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції у зв’язку з припиненням дії договору про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що є підставою для його заміни.

При прослуховуванні аудіодиску судового засідання апеляційного суду від 24.01.2019 встановлено, що після оголошення в судовому засіданні згаданої заяви адвоката засуджений Особа 1 виявив бажання мати захисника (двічі заявивши: «Будемо шукати адвоката»). Лише після додаткових запитань суду Особа 1 заявив, що свої інтереси буде захищати сам, із чим погодився апеляційний суд, фактично прийнявши його відмову від захисника.

Проте, ураховуючи той факт, що під час досудового розслідування та в суді першої інстанції Особа 1 виявляв бажання скористатися правовою допомогою, та з огляду на його суперечливу позицію з приводу даного питання в суді апеляційної інстанції в колегії суддів виникає обґрунтований сумнів щодо безумовної відмови Особі 1 від захисника й дійсного бажання засудженого самостійно захищати свої права та інтереси на стадії апеляційного перегляду вироку. Тим більше що в апеляційних скаргах прокурорів порушувалося питання про погіршення його становища.

За таких обставин, на думку колегії, суд апеляційної інстанції мав вирішити питання щодо заміни захисника іншим.

У випадках необов’язкової участі захисника в кримінальному провадженні відмова від нього можлива на будь-якій стадії процесу (ст.54 КПК). Проте колегія суддів наголошує, що, вирішуючи питання про прийняття такої відмови, суд має з’ясувати, чи не є вона вимушеною (внаслідок тих чи інших обставин), інакше це призведе до обмеження в реалізації права обвинуваченого на захист і, відповідно, до порушення такого права взагалі.

Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід’ємною складовою права на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.21 КПК).

Право на захист закріплено в ст.63 Конституції, а забезпечення цього права є однією з основних засад судочинства в Україні (ст.129 Основного Закону, ст.7 КПК).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що апеляційний суд порушив право Особи 1 на захист, оскільки не забезпечив реалізації ним цього права згідно з вимогами КПК під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Вказане порушення в контексті ч.1 ст.412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Отже, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Особи 1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу засудженого Особи 1 задовольнити частково.

Вирок Київського апеляційного суду від 25.01.2019 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.