Закон і Бізнес


Апелляция по вопросам исполнения


№42 (1444) 26.10—01.11.2019
16772

Лица, подлежащие вызову в судебное заседание и/или уведомляются о рассмотрении, приобретают статус участника производства. Такое заключение сделал ВС в постановлении №569/9525/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

5 вересня 2019 року                         м.Київ                               №569/9525/17

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МАРИНИЧА В.К.,
суддів: ЛАГНЮКА М.М., ОГУРЕЦЬКОГО В.П. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого Особи 1 на ухвалу судді-доповідача Рівненського апеляційного суду від 26.11.2018 про повернення його апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судами обставини

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 5.12.2017 Особу 2 засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки. На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

Цивільний позов потерпілого Особи 1 задоволено.

Постановлено стягнути з Особи 2 на користь Особи 1 164697 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 120000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зазначений вирок місцевого суду учасниками провадження в апеляційному порядку не оскаржувався.

На стадії виконання вироку заступник начальника Сарненського районного ВДВС ГТУЮ в Рівненській області звернувся до Рівненського міськсуду із заявою про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення в кримінальному провадженні щодо Особи 2.

Ухвалою Рівненського міськсуду від 28.10.2018 у задоволенні вказаної заяви заступника начальника Сарненського районного ВДВС ГТУЮ в Рівненській області відмовлено.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду, потерпілий Особа 1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді-доповідача РАС від 26.11.2018 апеляційну скаргу потерпілого Особи 1 на ухвалу Рівненського міськсуду від 28.10.2018 повернуто.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий Особа 1 ставить питання про скасування ухвали судді-доповідача апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Указує на те, що суддя-доповідач апеляційного суду, грубо порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, позбавив його гарантованого права на оскарження рішення суду, що стосується його інтересів, у порядку апеляційної процедури. Наголошує, що суддя-доповідач, повертаючи його апеляційну скаргу, дійшов неправильного та необґрунтованого висновку про відсутність у нього права на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду на стадії виконання судових рішень, чим порушив принцип доступу до правосуддя.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілого Особи 1 не надходило.

У судовому засіданні прокурор просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою потерпілого, оскільки, на його думку, потерпілий не має права на апеляційне оскарження згаданого рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, з’ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч.1 ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий Особа 1, указуючи на незаконність і необґрунтованість ухвали Рівненського міськсуду від 28.10.2018, оскаржив її в апеляційному порядку.

Зазначену апеляційну скаргу суддя-доповідач РАС своєю ухвалою від 26.11.2018 повернув особі, яка її подала, тобто потерпілому Особі 1.

Так, повертаючи апеляційну скаргу потерпілого, суддя-доповідач зазначив, що потерпілий не вправі оскаржувати в апеляційному порядку судове рішення, яке випливає із судового провадження на стадії його виконання, оскільки процесуальні права потерпілого в судовому провадженні закінчуються з моменту набрання рішенням (вироком) законної сили.

З таким висновком судді-доповідача апеляційного суду колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з чч.1, 2 ст.24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Положеннями ст.537 КПК закріплено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. Зокрема, у п.14 ч.1 ст.537 КПК передбачено, що судом можуть також вирішуватись інші питання про всякого роду сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Ухвала Рівненського міськсуду від 28.10.2018, якою відмовлено в задоволенні заяви представника ВДВС ГТУЮ в Рівненській області про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення в кримінальному провадженні щодо Особи 2, постановлена в порядку процедури, визначеної в розд.VIII КПК «Виконання судових рішень».

Згідно з абз.2 ч.1 ст.539 КПК потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їхніх прав, обов’язків чи законних інтересів.

Крім того, у ч.5 ст.539 КПК передбачено, що під час розгляду клопотань (подань), пов’язаних із виконанням судових рішень, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються, зокрема, цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, та інші особи в разі необхідності.

Відповідно до ч.6 ст.539 КПК за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

З цих норм права випливає, що особи, які мають право звернутися до суду з клопотанням (поданням) про вирішення питання, пов’язаного з виконанням судового рішення, а також особи, які підлягають виклику в судове засідання та/або повідомляються про розгляд такого клопотання (подання), набувають статусу учасника судового провадження та вправі користуватися процесуальними правами, у тому числі й правом на оскарження рішення.

Також у п.3 ч.1 ст.392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, крім вироків та ухвал про застосування заходів медичного або виховного характеру, й інші ухвали судів першої інстанції, що не набрали законної сили, у випадках, передбачених цим кодексом.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що потерпілому Особі 1 протиправними діями Особи 2 заподіяно матеріальну й моральну шкоду та задоволено його позовні вимоги в повному обсязі.

Тобто в даному кримінальному провадженні потерпілий Особа 1 також набув статусу цивільного позивача.

Згідно з п.7 ч.1 ст.393 КПК право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мають потерпілий або його законний представник чи представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого.

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.393 КПК право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мають цивільний позивач, його представник або законний представник — у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Таким чином, суддя-доповідач у даному випадку дійшов неправильного висновку про відсутність у потерпілого Особи 1 права на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міськсуду від 28.10.2018.

Відповідно до ч.1 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч.2 ст.438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначених у ч.1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися стст.412—414 кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення (ст.412 КПК).

За таких обставин, на переконання колегії суддів, ухвала судді-доповідача РАС від 26.11.2018 є незаконною, оскільки постановлена з порушенням принципу доступу до правосуддя, принципу забезпечення права на оскарження судових рішень, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Особи 1 підлягає задоволенню, а ухвала судді-доповідача апеляційного суду — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд повинен постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу потерпілого Особи 1 задовольнити.

Ухвалу судді-доповідача Рівненського апеляційного суду від 26.11.2018 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.