Закон і Бізнес


Незаконный интерес


№40 (1442) 12.10—18.10.2019
21926

Разрешение на разработку проекта землеустройства относительно отведения участка, не являющегося свободным, не дает право получить его в пользование. Такое заключение сделал ВС в постановлении №280/1597/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

3 липня 2019 року                              м.Київ                              №280/1597/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТУПАК О.В. (суддя-доповідач),
суддів: ГУЛЕЙКОВА І.Ю., ОЛІЙНИК А.С., ПОГРІБНОГО С.О., УСИКА Г.І. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 31.01.2017 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14.03.2017.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2016 року Особа 1 звернувся до суду із позовом до Коростишівської міської ради Житомирської області, Коростишівського СТК ТСО про визначення меж земельної ділянки та зобов’язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 2003 року він є власником незавершеної з 1989 року будівництвом нежитлової двоповерхової споруди за Адресою 1, яка розміщена на комунальній земельній ділянці, наданій міськвиконкомом у 1997 році в постійне безоплатне користування Коростишівському СТК ТСО. Надану земельну ділянку клуб частково використовує як автодром. Приміщення куплене ним у 2003 році, і відповідно до ст.377 ЦК, ст.120 ЗК, чинних на час купівлі, він має право для отримання в користування земельну ділянку під спорудою. Рішенням сесії Коростишівської міської ради від 28.01.2016 №67 (із урахуванням уточнення від 27.04.2016 №132) йому наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою для надання в оренду ділянки орієнтовною площею 0,06 га під спорудою і необхідної за нормами ДБН для її обслуговування. У вересні 2016 року виготовлений проект у межах площі ділянки відповідно до рішення міської ради. Проте керівництво клубу без поважного мотивування чи аргументації постійно ухиляється від процедури погодження меж між ділянками і підписання відповідного протоколу. Така невмотивована самоуправна позиція клубу щодо вирішення земельного питання є протиправною і створює йому перешкоду в реалізації права на отримання в користування земельної ділянки під належною йому нерухомістю. Погодження меж із суміжним землекористувачем є виключно допоміжною формальною стадією в процесі оформлення проектної документації землеустрою.

Враховуючи викладене, Особа 1 просив визнати протиправними всупереч положенням пп.г, е ч.1 ст.96, ч.3 ст.103, ч.1 ст.106, п.б ч.2 ст.198 ЗК безпідставне ухилення Коростишівського СТК ТСО як суміжного землекористувача підписати з ним протокол погодження меж земельної ділянки та акта прийому-передачі межових знаків на зберігання від 26.09.2016 як складових документів проекту землеустрою, виготовленого ПП «Земля поліського краю» на виконання рішення Коростишівської міськради від 28.01.2016 №67, і визнати узгодженими межі земельних ділянок між ним та Коростишівським СТК ТСО згідно з цим проектом землеустрою; зобов’язати Коростишівську міськраду прийняти протокол та акт від 26.09.2016 без підпису суміжного землекористувача (Коростишівського СТК ТСО) у сукупності документів, виготовлений ПП «Земля поліського краю» проект землеустрою на підставі рішення Коростишівської міськради від 28.01.2016 №67 (із уточненням від 27.04.2016 №132) та розглянути у порядку ст.123 ЗК на сесії Коростишівської міськради його заяву по суті питання щодо затвердження зазначеного проекту землеустрою без врахування відсутності в проектній документації підпису представника Коростишівського СТК ТСО як суміжного землекористувача в протоколах (актах), які стосуються процедури погодження і визначення меж земельних ділянок в натурі та передання межових знаків між ним та Коростишівським СТК ТСО.

Рішенням Коростишівського райсуду від 31.01.2017 у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на завершення процесу оформлення оренди на земельну ділянку без погодження її межі із суміжним землекористувачем може бути захищено шляхом пред’явлення позову про надання дозволу на оформлення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність без погодження в акті погодження меж ділянки із суміжним землекористувачем та в актах приймання-передачі межових знаків на зберігання лише у випадку відсутності спору щодо межі між суміжними ділянками та відсутності правових підстав для відмови суміжного землекористувача у погодженні межі ділянки. Коростишівський СТК ТСО відмовився погоджувати зазначені документи у зв’язку з наявністю спору між сторонами щодо меж земельних ділянок. Ділянка, розташована за Адресою 1 площею 1,6063 га, перебуває в постійному користуванні Коростишівського СТК ТСО.

Ухвалою АСЖО від 14.03.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не приводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. З огляду на це слід вважати, що спір про право у випадку непідписання акта погодження меж відсутній. З урахуванням того, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки, вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У квітні 2017 року Особа 1 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Коростишівського райсуду від 31.01.2017 та ухвалу АСЖО від 14.03.2017, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що він уже 13 років не може вирішити питання щодо оформлення землекористування під будинком, який йому належить на праві власності з 1989 року. Безпідставна відмова Коростишівського СТК ТСО у погодженні меж земельної ділянки перешкоджає йому оформити право користування на неї <…>.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Суд дослідив, що рішенням Коростишівського райсуду від 21.09.2009 встановлено, що пошуково-знімальна експедиція №49 17.06.2003 продала Особі 1 незавершену будівництвом споруду, розташовану за Адресою 1.

Земельна ділянка, на якій розташований цей об’єкт, із 30.01.97 належить Коростишівському СТК ТСО на праві постійного користування, що підтверджується відповідним державним актом серії ЖТ №00097.

Рішенням сесії Коростишівської міськради від 28.01.2016 №67 Особі 1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки орієнтовною площею 0,0600 га за Адресою 1 для обслуговування двоповерхової нежитлової споруди з метою надання її в оренду за рахунок земель комунальної власності Коростишівської міськради.

Суміжний землекористувач — Коростишівський СТК ТСО — відмовився від погодження меж вказаних земельних ділянок, що підтверджується актом про відмову в погодженні меж ділянки суміжним землекористувачем від 26.06.2016, відповіддю директора Коростишівського СТК ТСО від 29.09.2016.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК 2004 року, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч.1 ст.15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, указана норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов’язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи по захист свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст.16 ЦК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду по захист наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від цього вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з’ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а у ст.13 — на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу про захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 9.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 9.03.2011, сказав, що §1 ст.6 конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов’язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutit v Croatia», №48778/99, п.25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 13.05.80 в справі «Артіко проти Італії» (п.35), рішенні від 30.05.2013 в справі «Наталія Михайленко проти України» (п.32) визначає, що конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 1.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 ЦПК 2004 року та інших законах у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо неопосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання обґрунтованості вимог позивача, ВС дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав Особи 1, оскільки відмова Коростишівського СТК ТСО підписати протокол погодження меж земельної ділянки та акта прийому-передачі межових знаків на зберігання не є підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов’язання відповідача вчинити такі дії, оскільки між сторонами відсутній спір про право цивільне.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що земельна ділянка, на якій розміщена належна Особі 1 споруда, з 30.01.97 перебуває на праві постійного користування у Коростишівського СТК ТСО, що підтверджується відповідним державним актом.

Рішення сесії Коростишівської міськради від 28.01.2016 №67 про надання Особі 1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га за Адресою 1 для обслуговування двоповерхової нежитлової споруди з метою надання її в оренду не породжує у позивача законного інтересу, який міг би бути предметом судового захисту, оскільки надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка не є вільною, не дозволяє позивачу отримати таку земельну ділянку в користування без рішення про припинення права постійного користування Коростишівським СТК ТСО.

Таким чином, ВС дійшов висновку про необґрунтованість вимог позову, оскільки в Особи 1 відсутнє цивільне право, яке порушено і потребує захисту, а також відсутній законний інтерес.

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового — про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до суду за відсутності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає судовому захисту.

Враховуючи наведене, ВС дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням наведених норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших правових підстав.

Згідно із чч.1 та 3 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не звернули уваги на те, що між сторонами відсутній спір про право, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до ст.412 ЦПК підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись стст.409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 31.01.2017 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14.03.2017 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Особи 1 до Коростишівської міської ради Житомирської області, Коростишівського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про визначення меж земельної ділянки та зобов’язання вчинити дії відмовити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.