Бесплатно денег не одолжат!

ФЛП имеет право на отнесение процентов за пользование кредитом к расходам, связанным с получением доходов. Такое заключение сделал ВС в постановлении №804/888/16, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

12 липня 2019 року                           м.Київ                                               №804/888/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — ОЛЕНДЕРА І.Я.,
суддів: ГОНЧАРОВОЇ І.А., ХАНОВОЇ Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи — підприємця Особи 1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 та ухвалу ДнААС від 21.09.2016 у справі за позовом ФОП Особи 1 до Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування податкової консультації,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Особа 1 звернувся до суду з позовом до ДФС про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, що надана ДФС листом №11913/Б/99-99-17-07-07-14 від 21.12.2015, зобов’язання контролюючого органу протягом 45 календарних днів з дати набрання сили судовим рішенням у цій справі подати звіт про виконання рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсотки, які сплачує позивач за користування кредитними коштами, є витратами, безпосередньо пов’язаними з господарською діяльністю позивача. Позивач заявив про взаємозв’язок отриманих коштів із веденням ним підприємницької діяльності: цільова спрямованість кредиту на провадження господарської діяльності є достатніми підставами для відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності витрат, пов’язаних з нарахуванням процентів за користування кредитом, а оплата процентів, нарахованих на кредитні кошти, одержані від банку для закупівлі сировини та матеріалів, з яких виготовляється готова продукція, є не чим іншим, як вартістю придбаних банківських послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою ДнОАС від 20.04.2016, залишеною без змін ухвалою ДнААС від 21.09.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що дана контролюючим органом податкова консультація від 21.12.2015 є правомірною та обґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Особа 1 подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову ДнОАС від 20.04.2016 та ухвалу ДнААС від 21.09.2016, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Особи 1 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Особа 1 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.09.96 як фізособа-підприємець, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію.

27.11.2015 позивач звернувся до ДФС із питанням дати податкову консультацію щодо можливості віднесення ним до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, вартості відсотків за користування кредитними коштами.

Листом від 21.12.2015 відповідач роз’яснив, що суми коштів, сплачені платником податку на користь банку за надані послуги щодо розрахунково-касового обслуговування, пов’язані з веденням господарської діяльності (відкриттям, закриттям, переоформленням рахунків, відкритих безпосередньо на фізособу-підприємця, надання виписок із рахунків тощо), включаються до складу витрат фізособи-підприємця. При цьому не передбачено включення до складу витрат суми сплачених відсотків, які нараховані платнику за користування кредитними коштами.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У касаційній скарзі позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень ст.177 Податкового кодексу (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щодо віднесення фінансових витрат, зокрема витрат на нарахування відсотків (за користування кредитами), до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, а також того, що сплата відсотків за користування кредитними коштами банку є платою за надані банківські послуги, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідач відзиву (заперечення) на касаційну скаргу не надав.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п.3 ч.1 ст.345 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15.12.2017).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

11. Закон «Про банки і банківську діяльність».

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 витрати (П(С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.12.99 №318.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Платник податків зобов’язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів.

14. Об’єктом обкладання податком на доходи фізосіб є чистий оподатковуваний дохід.

15. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формах) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з проведенням господарської діяльності такої фізособи-підприємця.

16. Витрати, пов’язані з проведенням господарської діяльності фізособи-підприємця, мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

17. Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, наведений, зокрема, у п.177.4 ст.177 і включає в себе вартість придбаних послуг, пов’язаних зі здійсненням особою госпдіяльності (виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

18. Витрати, понесені ФОП на сплату процентів за користуванням кредитними коштами, що безпосередньо пов’язані з підприємницькою діяльністю, є витратами, пов’язаними з отриманням доходів, оскільки нараховані проценти за користування кредитом є платою за надану послугу щодо користування кредитними коштами. Крім того, згідно з положеннями закону «Про банки і банківську діяльність» (стст.49, 53) передбачено обов’язок банку встановлювати процентні ставки (надання безпроцентних кредитів або встановлення процентних ставок на рівні, нижчому від собівартості банківських послуг у такому банку заборонено) за надання кредитів та інших послуг, а тому особа позбавлена можливості несплати процентів за користування такою банківською послугою, як користування кредитами.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками даних податкового обліку необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.71 КАС (у редакції, чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій) обов’язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб’єктом владних повноважень покладається на останнього.

Проте в разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником відображено в податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток не відповідно до вимог податкового законодавства, платник має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 КАС (у редакції до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (ч.1 ст.341 КАС).

21. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

22. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Особи 1, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що в пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК визначено чіткий перелік витрат, пов’язаних з отриманням доходів ФОП і сплачених процентів за користування кредитом такий перелік не містить.

Проте такий висновок не ґрунтується на нормах податкового законодавства, якими регулюється перелік витрат, пов’язаних з отриманням доходів ФОП, оскільки в пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК визначено, що до витрат, пов’язаних з отриманням доходів ФОП, включається інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп.177.4.1—177.4.3 цього пункту, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в госпдіяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до П(С)БУ 16 проценти за користування кредитами (кредитними коштами) належать до фінансових витрат.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з огляду на вищевказані норми права, а також положення закону «Про банки і банківську діяльність», якими передбачено право та обов’язок банку встановлювати процентні ставки (надання безпроцентних кредитів або встановлення процентних ставок на рівні, нижчому собівартості банківських послуг у такому банку заборонено відповідно до положень стст.49, 53 вказаного закону) за надання кредитів та інших послуг, а також те, що контролюючим органом не ставиться під сумнів, що позивач використовує кредитні кошти саме в господарській діяльності, позивач має право на віднесення сплачених процентів за користування кредитом до витрат, пов’язаних з отриманням доходів ФОП.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З урахуванням установлених у цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин колегія доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Особи 1.

24. Переглянувши рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, ВС, урахувавши норми ПК, доходить висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) щодо неможливості віднесення сплачених процентів за користування кредитом до витрат, пов’язаних з отриманням доходів фізособи-підприємця, а тому касаційна скарга Особи 1 на постанову ДнОАС від 20.04.2016 та ухвалу ДнААС від 21.09.2016 підлягає задоволенню.

25. Відповідно до п.3 ч.1 ст.349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково й ухвалити нове у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

26. Підставами для скасування рішень повністю або частково й ухвалення нового або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ч.1 ст.351 КАС). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.3 ст.351 КАС).

Керуючись стст.341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, п.4 ч.1 розд.VII «Перехідні положення» КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП Особи 1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Особи 1.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.