Закон і Бізнес


Акцессорные обязательства


№35 (1437) 07.09—13.09.2019
15575

Cторона договора поруки не является потребителем, поскольку этот правочин не направлен на удовлетворение потребностей поручителя. Такое заключение сделал ВС в постановлении №757/28305/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

3 липня 2019 року                             м.Київ                               №757/28305/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д. (суддя-доповідач),
суддів: ГУЛЬКА Б.І., КРИВЦОВОЇ Г.В., ЛІДОВЦЯ Р.А., ЧЕРНЯК Ю.В. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу кредитної спілки «Центр фінансових послуг» на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 25.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 15.05.2017.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Особа 1 й Особа 2 звернулися до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015, яким позов кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до Особи 1, Особи 4, Особи 5, Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з Особи 1, Особи 4, Особи 2 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованість за кредитним договором від 2.11.2007 у розмірі 111213 грн. 70 коп., з яких: неповернута вчасно частина кредиту — 33216 грн. 73 коп.; сума несплачених вчасно процентів за період з 23.03.2011 до 25.03.2015 — 75326 грн. 97 коп.; понесені витрати на правову допомогу — 1970 грн.; сплачений третейський збір — 700 грн. Зустрічний позов Особи 5 задоволено, визнано поруку за договором поруки від 25.06.2013 припиненою. Вважали вищевказане рішення третейського суду незаконним, оскільки спір випливає із правовідносин щодо захисту прав споживачів, а тому третейському суду не підвідомчий.

З урахуванням викладеного Особа 1, Особа 2 просили суд рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 скасувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського райсуду від 25.11.2016 заява Особи 1, Особи 2 задоволена. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 у справі №108/15 за позовом КС «Центр фінансових послуг» до Особи 1, Особи 4,
Особи 6, Особи 2
про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 підлягає скасуванню, оскільки справа за позовом КС «Центр фінансових послуг» до Особи 1, Особи 4, Особи 6, Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підвідомча третейському суду у силу положень п.14 ч.1 ст.6 закону «Про третейські суди», оскільки стосується захисту прав споживача послуг банку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою АСК від 15.05.2017 апеляційну скаргу КС «Центр фінансових послуг» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між КС «Центр фінансових послуг» та Особою 1, Особою 2 виникли кредитні правовідносини, в яких останні є споживачами послуг кредитної спілки, унаслідок чого відповідно до п.14 ч.1 ст.6 закону «Про третейські суди» ця справа третейському суду не підвідомча, а отже, рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 про стягнення кредитної заборгованості з Особи 1, Особи 4, Особи 2 на користь КС «Центр фінансових послуг» підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, КС «Центр фінансових послуг» просить оскаржувані судові рішення змінити й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви щодо поручителів Особи 2 та Особи 4 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються <…>.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Особа 2 і Особа 4 у спорі, вирішеному спірним рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015, є поручителями за договором поруки, яким забезпечено кредитний договір. Отже, на них дія закону «Про захист прав споживачів» не поширюється. Таким чином, рішення третейського суду підлягає скасуванню лише у частині споживача кредитних послуг спілки — Особи 1, а у частині вимог до поручителів є законним.

Доводи особи, яка подала заперечення

У липні 2017 року представник Особи 1 — Особа 3 — подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, спір між сторонами при третейському розгляді справи виник у зв’язку з невиконанням кредитного договору для споживчих цілей, поручителі відповідають за зобов’язаннями саме за споживчим кредитним договором, у зв’язку із чим згідно з п.14 ч.1 ст.6 закону «Про третейські суди» третейському суду ця справа не підвідомча.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.11.2007 між КС «Центр фінансових послуг» та Особою 1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 50000 грн. зі сплатою 0,181% на день до 25.11.2012.

2.11.2007 на забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між КС «Центр фінансових послуг» та Особою 4, Особою 5, Особою 2 як поручителями було укладено три договори поруки, за умовами яких вони як поручителі зобов’язалися солідарно з Особою 1 як позичальником відповідати перед кредитною спілкою за виконання ним зобов’язання за вказаним кредитним договором.

У п.7.2 кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди до нього від 2.11.2007, сторони передбачили, що усі спірні питання, пов’язані з виконанням кредитного договору, вирішуватимуться шляхом розгляду їх Постійно діючим третейським судом відповідно до регламенту третейського суду.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 позов КС «Центр фінансових послуг» до Особи 1
(позичальник), Особи 4 (поручитель), Особи 5 (поручитель), Особи 2 (поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з Особи 1, Особи 4, Особи 2 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованість за кредитним договором від 2.11.2007 у розмірі 111213 грн. 70 коп., з яких: неповернута вчасно частина кредиту — 33216 грн. 73 коп.; сума несплачених вчасно процентів за період з 23.03.2011 до 25.03.2015 — 75326 грн. 97 коп.; понесені витрати на правову допомогу — 1 970 грн.; сплачений третейський збір — 700 грн. Зустрічний позов Особи 5 задоволено, визнано поруку за договором поруки від 25.06.2013 припиненою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга КС «Центр фінансових послуг» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

<…> Відповідно до ст.4 закону «Про третейські суди» третейський суд утворюється та діє на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; обов’язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання в конкретній справі; арбітрування; самоврядування третейських суддів; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Згідно зі ст.5 закону «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення в спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

У п.14 ч.1 ст.6 закону «Про третейські суди» встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зміни до цієї статті внесені 12.03.2011.

Договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов’язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням нею обов’язків як найманим працівником, то такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер як споживчого, отже, і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги закону «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 у частині стягнення з позичальника Особи 1 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновками судів у частині вирішення питання про скасування рішення третейського суду про стягнення кредитних коштів із поручителів Особи 4 та Особи 2 з таких підстав.

Споживачем, права якого захищаються на підставі закону «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

У чч.1, 2 ст.553 ЦК визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі.

Відповідно до чч.1, 2 ст.554 ЦК у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки є додатковим, акцесорним зобов’язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов’язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя.

Зазначений правовий висновок висловлений у постановах: Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №755/30974/14-ц; Великої палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц; ВС від 30.01.2019 у справі №755/11937/16-ц.

Таким чином, оскільки поручителі Особа 4 та Особа 2 є стороною акцесорного зобов’язання, не є споживачами, і законом «Про захист прав споживачів» не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, то висновки судів про неможливість розгляду третейським судом вимог до поручителів не ґрунтуються на вимогах закону, а тому оскаржувані судові рішення у цій частині на підставі ст.412 ЦПК підлягають скасуванню з ухваленням нового — про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Особи 4 та Особи 2.

Відповідно до ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу кредитної спілки «Центр фінансових послуг» задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 25.11.2016 та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 15.05.2017 у частині скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Особи 2, Особи 4 скасувати.

У задоволенні заяви Особи 1, Особи 2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов’язок» від 30.06.2015, заінтересована особа — кредитна спілка «Центр фінансових послуг», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з Особи 2, Особи 4 відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.