Закон і Бізнес


Когда инхаус становится свободным

В ВКДКА назвали два обстоятельства, которые могут образовывать конфликт интересов


У ВКДКА переконані: обґрунтовуючи свою позицію у справі, адвокат не повинен побоюватися притягнення до дисциплінарної відповідальності.

№30 (1432) 03.08—09.08.2019
ТАМАРА ВОЛИНА
10313

Юрист, который считает, что был несправедливо уволен с работы, может отстаивать собственные интересы в суде. Но, если он решит оказывать юридическую помощь друзьям по несчастью как адвокат, ему надо тщательно оценивать риски, возникающие в таком случае.


Банк проти юриста

Фінансова установа поскаржилася на адвоката до регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Суть скарги полягала в тому, що правник кілька років працював у банку на посаді заступника начальника юридичної служби, але був звільнений у зв’язку зі скороченням. Разом з ним під скорочення потрапило ще з десяток банківських службовців.

Уважаючи звільнення незаконним, юрист оскаржив його в суді. Оскільки він мав адвокатське свідоцтво, до нього по допомогу звернулися й інші звільнені, інтереси яких він погодився представляти перед Фемідою.

Банк закидав адвокатові, що той, захищаючи клієнтів, використовував у спорах (посилався та надавав суду) конфіденційні документи, до яких мав доступ, перебуваючи на посаді. Більше того, окремі папери, на переконання скаржника, були лише проектами документів, тож узагалі не могли покидати стін установи. Таким чином, у діях колишнього працівника банк убачав наявність конфлікту інтересів і вимагав на цій підставі притягти того до дисциплінарної відповідальності.

Сам адвокат закиди заперечував і у свою чергу звинувачував фінустанову в переслідуванні. Урешті правник поскаржився до Європейського суду з прав людини на невиконання рішень національних судів. На підставі акта ЄСПЛ Велика палата Верховного Суду поставила у справі крапку.

Юрист переконував, що документи, які він подавав до судів на свій захист та захист інших звільнених, не мали жодної конфіденційності. Вони були доступні для банківських службовців, і ті, оскільки перебували на робочих місцях, передавали їх адвокатові. Більше того, жоден документ не піддавався сумнівам з боку суду, а представники банку не заявляли правникові відводу на підставі наявності конфлікту інтересів.

Переглянувши матеріали справи, регіональна КДКА відмовила у відкритті дисциплінарного провадження. Але у ВКДКА, куди звернувся колишній роботодавець правника, питання конфлікту інтересів дослідили глибше.

У будівлі на вул. Борисоглібській назвали два аспекти, які колеги з регіону залишили поза увагою. По-перше, не було проаналізовано характеру стосунків осіб, які стали клієнтами адвоката, із самим банком: у чому саме полягали їхні інтереси. Другий момент, що належало з’ясувати, — як предмет та обсяг цих інтересів кореспондував з обов’язками юриста в банку. Іншими словами, чи міг адвокат (нехай навіть гіпотетично) використати інформацію, якою він володів як інхаус. При цьому статус інформації (відкрита чи конфіденційна) у даному випадку не мав жодного значення.

Такий підхід ґрунтується на положеннях ст.39 Правил адвокатської етики. Оскільки ці моменти не були враховані, рішення регіональної КДКА було скасовано, а матеріали направлені на стадію перевірки.

Жарт, який не всі зрозуміли

В іншій справі йшлося про те, що на голову Ради адвокатів Київської області Петра Бойка поскаржилися члени громадської організації «Центр протидії корупції».

Представник організації серед іншого пояснив, що прояви корупції вони відшукують, спостерігаючи за розглядом резонансних справ у суді. На одному із засідань у кримінальному провадженні їх збентежила поведінка адвоката. На етапі подання доказів стороною обвинувачення прокурор продемонстрував копії документів, надані, за його словами, правоохоронцями зі Швейцарії. Ці копії містили інформацію з банку та прізвище клієнта адвоката.

Правник поставив під сумнів достовірність документів і, аби надати ваги своїм словам, продемонстрував таку ж ксерокопію документа, але вже з прізвищем одного з детективів Національного антикорупційного бюро. Демонструючи цю «підробку» адвокат наголосив, що за вимогами закону копії не можуть слугувати доказами, тим паче що Україна подала до Швейцарії запит на оригінали документів.

Такий тактичний прийом адвокат використав для того, щоби переконати суд у неналежності доказів сторони обвинувачення.

Але активісти ГО звинуватили правника в поданні до суду неправдивого документа (водночас справжність документа, поданого стороною обвинувачення, вони чомусь не піддали сумніву), що кваліфікували як порушення Правил адвокатської етики. Звернувшись до регіональної КДКА, громадські діячі отримали відмову у відкритті дисциплінарної справи. Разом з тим комісія вирішила, що подібна скарга може трактуватись і як тиск на адвоката. Така позиція заявників не влаштувала, тож вони поскаржилися до ВКДКА.

На засідання вищої комісії прибув представник організації, який спробував пояснити підстави, що спонукали активістів звернутися до органів адвокатського самоврядування. Він рішуче заперечив закиди, що скарга на адвоката до КДКА є тиском і намаганням захистити правоохоронців. Що стосується самого спірного документа, який демонструвала прокуратура, то виявилося, що ГО не змогла його отримати.

Заслухавши пояснення представника громадськості, члени комісії погодилися з позицією колег та відхилили скаргу.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Петро БОЙКО,
голова Ради адвокатів Київської області:

Щодо пред᾽явленого документа. Це ксерокопія (форма А) банківського документа, де, за версією НАБУ, міститься підпис мого підзахисного. У бюро цей доказ уважали одним з основних. Але що таке ксерокопія? Це навіть не копія документа. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу, а також міжнародних нормативних актів доказом уважається лише оригінал документа. А в разі, якщо він не може бути наданий, то належно завірена копія. У даному випадку НАБУ просило у Швейцарії саме оригінали документів. І те, що після цього вони демонструють копії, незрозуміло на чому роздруковані, не може не викликати усмішки.

Саме тому, коли адвокати побачили такий «доказ», ми так само зробили з нього копію, вписавши туди прізвище детектива НАБУ та додавши його оригінальний підпис. Таким чином ми продемонстрували суду, як легко підробити подібний документ. Звісно, ніхто з адвокатів не просив долучати той «документ» як доказ. Однак це був спосіб аргументувати правову позицію адвоката. Відповідно до закону ніхто не може забороняти адвокату обґрунтовувати правову позицію так, як він уважає за потрібне.