Закон і Бізнес


Посвящается конкурентоспособности

ЕСПЧ позволил обвинению скрывать доказательства от адвокатов


Мабуть, поліцейським нелегко вдалося здобути тисячі файлів спостереження за заявником, тому вони не поспішали ділитися ними з адвокатом.

№30 (1432) 03.08—09.08.2019
АННА ЛЫНДИНА
11561

Времени на ознакомление c доказательствами, которые исчислялись миллионами, оказалось достаточно, чтобы Европейский Суд по правам человека не констатировал нарушения баланса справедливого разбирательства. Ведь адвокат хотел скопировать все, что имела полиция, а к делу, в сущности, имела отношение лишь часть информации.


Життя на сервері

Заявник у справі «Rook v. Germany» зовсім недовго займав посаду керуючого директора великої ритейл-компанії. Після підвищення минуло небагато часу, а він уже опинився в новому статусі — підозрюваного в хабарництві. Очевидно, корупційний розмах був чималим, адже юстиція вирішила, що Майкла Рука варто взяти під варту, а сам ув’язнений найняв трьох адвокатів.

Доказів скоєння злочину в слідства також було достатньо. За підозрюваним добросовісно спостерігали протягом тривалого часу. Так, поліція здобула записи майже 45 тис. телефонних дзвінків, з яких справи стосувалися 28, та близько 34 тис. інших даних, також збережених на сервері в правоохоронців.

Крім цього, під час обшуків у будинку заявника та інших приміщеннях вилучили близько 14 млн файлів, серед яких повідомлення з електронної пошти та інші документи.

Згодом ці гігабайти перенесли до спеціальної програми аналізу даних, після чого їх зміст можна було переглянути лише за допомогою програми, яка коштувала €4000. Зрештою з усього обсягу електронних файлів до справи мали стосунок близько 1000, тому їх для суду роздрукували.

Один з адвокатів М.Рука попросив про доступ до паперових матеріалів слідства. Трохи згодом йому стало відомо, що в поліції було набагато більше інформації, тому захисник клопотав про вивчення аудіофайлів прослуховування телефонних розмов та надання їх копій. Адвоката повідомили, що він може ознайомитися з ними в приміщенні поліції з понеділка до п’ятниці з 9:00 до 11:00 і з 14:00 до 16:00 під наглядом працівника поліції.

Очевидно, що на копії аудіофайлів розраховувати було не варто. Та в особливостях негласної роботи адвокат самотужки розібратися не міг, тому попросив прокуратуру надати списки із зазначенням вихідних даних для різних телефонних ліній, дат і тривалості викликів. У відповідь йому направили повідомлення, що запит перенаправили до відповідного підрозділу кримінальної поліції, оскільки прокуратурі не було відомо про технічні можливості для надання таких списків.

Тим часом заявника обвинуватили в 91 епізоді одержання хабара. А поліція надала адвокату таблицю з наборів даних, скопійованих на ноутбук відповідно до обраних параметрів. У ній містилися дати й час початку та завершення розмов, оцінка того, чи мала розмова значення. Також повідомлявся номер аудіозапису, який допомагав знайти розташування файлу. Та цього захиснику виявилося замало, оскільки він почав просити в суду скопіювати дані на диск, який він збирався повернути після завершення процесу.

Феміда йому відмовила, посилаючись на те, що файли належать до категорії доказів, які захист не повинен мати у своєму розпорядженні. Підтверджувалося рішення також тим, що інформація містила особисті дані, тому сторона обвинувачення повинна з часом видалити ці файли. Таке зобов’язання виконати по суті вона не змогла б у разі надання копій опонентам.

Трохи корупції

Наступним відчайдушним кроком адвоката було клопотання про надання копій тих 14 млн файлів, які вилучили під час обшуків. Прокуратура відповіла просто: у них не було фізичної можливості це зробити, як і можливості надати віддалений доступ до бази із цими даними. Йому знову порадили звернутися до поліції, аби спільно зі зберігачами інформації знайти вихід із ситуації.

Урешті-решт дані дозволили скопіювати на жорсткий диск, але нагадали про те, що для зчитування необхідна згадана програма вартістю €4000. Адвокату це, м’яко кажучи, не сподобалося. Тоді суд постановив, що програма доступна на відкритому ринку й до його обов’язків не входить забезпечення адвоката технічним обладнанням, а заявник мав у своєму розпорядженні необхідні кошти для купівлі ліцензії.

Захист знайшов інший вихід — клопотати про копії розшифрованих даних, які він урешті й отримав у вигляді двох жорстких дисків. Але опрацювати їх до початку слухань не встиг. Утім, суд зупиняти провадження не став, аргументуючи своє рішення тим, що захисту дали всі можливості для того, щоб ознайомитися з матеріалами справи.

У результаті було доведено, що заявник отримував хабарі 63 рази, за що його засудили до 5 років і 3 місяців позбавлення волі. Проте питання до ЄСПЛ полягало не в цьому, а в тому, чи дійсно обвинувачення та захист мали рівні можливості.

Неабсолютне право

Заявник стверджував, що захист не мав доступу до переважної кількості даних, достатніх можливостей для ознайомлення з матеріалами та змоги ідентифікувати відповідні файли для того, щоб підготувати захист. Суд став на бік уряду, зазначивши, що держава має право вимагати від заявника зазначення вагомих підстав для запиту, а право на розкриття речових доказів не є абсолютним. Адже в будь-якому кримінальному процесі можуть бути конкуруючі інтереси, які слід зважити. У деяких випадках доцільно приховувати певні докази від захисту, з тим щоб зберегти основні права іншої особи або для захисту важливого суспільного інтересу.

Обмежень для адвоката у Страсбурзі також не побачили. Адже всі його запити про надання доступу до матеріалів так чи інакше були задоволені. Причому можливості не обмежувалися. До того ж у М.Рука було ще 2 адвокати, які взагалі не виявляли ініціативи в отримані доступу до файлів. Крім цього, справи стосувалися лише роздруковані записи, а труднощів з їх опрацюванням не виникало.

Отже, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявник мав достатньо часу, аби ознайомитися з файлами, а тому не констатував порушення §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод сукупно з §3 (б) ст.6.