Закон і Бізнес


До Европы как до неба

Украинские адвокаты смутили коллег вопросами, на которые в Германии ответов не существует


Лідія Ізовітова наголосила на тому, що форум уперше проводиться за новою системою підвищення кваліфікації адвокатів.

№29 (1431) 27.07—02.08.2019
ТАМАРА ВОЛИНА
5246

Уголовный процесс Германии по форме очень напоминает украинский. А вот по сути отличается. Равенство прав стороны защиты и стороны обвинения, уважение к законам и частной собственности являются основными принципами немецкого правосудия, которые не могут быть нарушены.


Відсутність сумнівів

Національна асоціація адвокатів України дала українським правникам можливість порівняти вітчизняний кримінальний процес із кримінальним процесом Німеччини. Для цього Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, НААУ, комітет НААУ з міжнародних зв’язків, секція НААУ з кримінального права та Федеральна палата адвокатів Німеччини організували дискусію з кримінального права та процесу.

Основна частина заходу почалася з доповіді адвоката, спеціаліста з кримінального права з Гамбурга Отмара Кюрі, присвяченої кримінальному провадженню в Німеччині. За формою цей процес, особливо в частині судового слідства, нагадує український. Так, завершальним етапом досудового розслідування є передання прокурором обвинувального акта до суду. Відбувається це лише тоді, коли правоохоронці не мають сумнівів у судовій перспективі провадження.

При цьому в Німеччині вимога щодо відсутності сумнівів у прокурора не є формальністю. Наприклад, лише в Гамбурзі щорічно відкривають 300000 кримінальних проваджень. До них уходять як провадження, відкриті за заявами про крадіжку велосипедів, так і за заявами про тяжкі, у тому числі економічні, злочини. Із цих 300000 близько 270000 проваджень закривають через відсутність складу злочину або неможливість довести вину підозрюваного. Інші — направляються до суду. І лише в близько 7000 виносять вироки.

Активну участь у цьому процесі бере й сторона захисту. Після надходження обвинувального акта до суду адвокат має час на його спростування. Суддя ж аналізує доводи сторін обвинувачення та захисту й приймає рішення про подальший розгляд провадження чи про відмову в цьому.

Проміжне оскарження обвинувального акта передбачене не в усіх судах Німеччини.

Від доказів до вироку

Основний розгляд справи здійснює голова компетентного суду. У рамках процесу захисник має одні й ті самі права з підзахисним.

Основоположними принципами кримінального процесу в Німеччині є усність і безпосередність.

Принцип усності полягає в тому, що всі учасники провадження, зокрема підозрюваний, мають почути доводи та аргументи сторін. А принцип безпосередності — у тому, що всі докази мають аналізувати безпосередньо на судовому засіданні. Це стосується і показань свідків, які самі їх озвучують у залі суду. До пояснень, викладених на папері або зафільмованих на відеопристрій, німецькі суди ставляться скептично.

Порушення якогось із двох принципів тягне за собою визнання вердикту незаконним.

Потім прокурор зачитує обвинувальний акт, а суд роз’яснює підсудному його права та обов’язки. Далі підсудний може надати пояснення, які зазвичай детально обговорюються із захисником. І лише після цього починається розгляд справи по суті.

Його тривалість залежить від складності справи та кількості поданих матеріалів. Подекуди він може перевищувати 100 днів. Як зазначив О.Кюрі, у Німеччині не женуться за швидкістю. Тривалий розгляд завжди трактується на користь справедливості вердикту, адже презюмується, що всі докази були досліджені належним чином.

По завершенні розгляду по суті виступає прокурор. Після нього — захисник та обвинувачений. Такий порядок, на переконання О.Кюрі, є визначальним для надання стороною захисту ефективної правової допомоги. Доповідач висловив жаль, що деякі його колеги халатно ставляться до підготовки завершального виступу, тому клієнт багато втрачає. Адже цей виступ фактично є останнім шансом вплинути на остаточне рішення суду.

Після завершення розгляду засідання переривається для підготовки вироку. Суд оголошує вирок за кілька днів. Письмовий документ передається сторонам захисту та обвинувачення.

Цікавим тут є те, що кількість виправдувальних вироків у Німеччині мізерна. Вона ледве сягає 2%. Однак така ситуація, підкреслив О.Кюрі, обумовлена не обвинувальним ухилом процесу, а потужними фільтрами, які стають на заваді надходженню до суду справ, що не мають судової перспективи.

Разючі відмінності

Що ж стосується досудового розслідування, то формою воно також нагадує аналогічну процедуру в Україні. Однак за суттю відрізняється настільки, що деякі запитання, поставлені вітчизняними правниками, німці просто не могли зрозуміти.

Одне із запитань, що збентежило доповідача, торкалося можливості правоохоронців арештувати та конфіскувати майно без відома власника. Відповідаючи на нього, О.Кюрі зауважив, що право власності гарантоване німецькою конституцією, тож уявити подібний випадок їм надзвичайно складно. Разом з тим конфіскувати можуть майно, набуте незаконним шляхом (за наявності належних доказів). Таке майно передається законному володільцеві або державі.

Інше запитання, сенс якого спікерові довелося роз’яснювати окремо, стосувалося наявності у Німеччині вибіркового правосуддя. Коли О.Кюрі нарешті вдалося зрозуміти його, він запевнив, що на його батьківщині подібне просто неможливе. Рівність усіх перед законом є основоположним принципом судочинства.

А от запитання про відмову сторони обвинувачення надавати адвокатові матеріали провадження для ознайомлення або про можливість оскарження дій правоохоронців доповідач зрозумів. Він сказав, що прокурор може відмовити в ознайомленні, пославшись на обґрунтовані цілі розслідування. Відмова обов’язково оформлюється письмово та надсилається стороні захисту. Коли зазначені у відмові цілі досягнуті, захист повинен мати можливість ознайомитися з матеріалами. Якщо їх не досягли, обґрунтування такої відмови може бути піддане сумніву, а сама відмова — оскаржена.

Швидко розібрався О.Кюрі із запитанням про допустимість та недопустимість доказів. У Німеччині доказі, що не можуть бути використані в судовому засіданні, поділяються на неналежні та недопустимі. Наприклад, допит свідків не може проводитися без фіксації. Якщо ж так сталось, інформація, отримана з порушенням, буде неналежним доказом. А от якщо інформація була отримана внаслідок прослуховування телефонних розмов без санкції суду, такий доказ вважатиметься недопустимим.

Збирати докази у Німеччині можуть як правоохоронці, так і адвокати. При цьому останнім не заборонено співпрацювати з приватними детективами. Проте О.Кюрі знає мало гарних фахівців у цій галузі. Тож, захищаючи клієнтів, воліє заручатися допомогою процесуальних опонентів.

Серед іншого як доказ адвокат може використати інформацію, отриману з Інтернету. Особливої процедури її фіксації у Німеччині немає. Тож, посилаючись на віртуальні джерела, адвокат має самостійно шукати аргументи, які переконають суддю в їхній належності.

Загалом, переконаний О.Кюрі, німецьке законодавство надає правникам достатньо прав, аби вони могли ефективно провадити професійну діяльність. Однак, аби користуватися ними, адвокат має їх досконало знати. Недбальство тут, переконаний доповідач, неприпустиме. І це, на його думку, стосується й України.

 

ПРЯМА МОВА

Лідія ІЗОВІТОВА,
голова Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України:

— У кожного є детальний аналіз національного законодавства, певний інструментарій, як використовувати прогалини в законах на користь людей, яких ми захищаємо, креативно застосовувати практику, щоб наша професія проявлялася всіма гранями ефективності та фаховості.

Отмар КЮРІ,
адвокат — спеціаліст з кримінального права, м.Гамбург:

— Захист є одним з найстаріших прав людини. Тож адвокат завжди має велике значення. У Німеччині адвокат перебуває у тій же правовій площині, що й прокурор і суддя. Саме це є основоположним забезпеченням процесу.

Політика є скрізь. Але вона не повинна на нас впливати. Коли політики починають звужувати права адвокатів, вони всім роблять ведмежу послугу.