Закон і Бізнес


Кандидат на должность судьи ЕСПЧ Елена Лешенко:

«Откровенно говоря, не понимаю, что мешало прошлой власти своевременно провести конкурс»


Елена Лешенко: «Откровенно говоря, не понимаю, что мешало прошлой власти своевременно провести конкурс»

№29 (1431) 27.07—02.08.2019
АННА ЛЫНДИНА
3174

Оказалось, что ситуация с делегированием украинского представителя в ЕСПЧ уже случалась и на ошибках никто не научился. О том, почему конкурс в Евросуд, объявленный экс-президентом, не имел шансов на проведение и какая репутация у Украины после последних событий, рассказала кандидат на должность судьи ЕСПЧ от Украины, адвокат Елена ЛЕШЕНКО.


«Напевно, розрахунок був на те, що документи на конкурс подадуть лише ті, хто заздалегідь знав про його проведення»

— Олено Юріївно, чому ви вирішили взяти учать у цьому конкурсі? Чи сприймаєте суддівство у Страсбурзі як вершину юридичної кар'єри?

— Дійсно, посада судді в ЄСПЛ є вершиною юридичної кар’єри для суддів, адвокатів та багатьох фахівців у сфері прав людини. Власне, тому я і вирішила взяти участь у конкурсі. ЄСПЛ увійшов у моє професійне життя з початком роботи в Міністерстві юстиції, там я працювала у секретаріаті урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини як «адвокат держави». Потім викладала практику ЄСПЛ у Національній академії прокуратури України, а останніми роками займалась адвокатською діяльністю і представництвом інтересів заявників у ЄСПЛ. Саме таке поєднання професійних навичок і досвіду роботи з ЄСПЛ і надихнуло мене взяти участь у конкурсі.

— Ви оскаржили попередній указ Президента «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» від 4.04.2019 №100 до Касаційного адміністративного суду. Що саме в ньому було незаконного? Чому конкурс зупинив не КАС, а Окружний адміністративний суд м.Києва, до якого подали позов громадські організації?

— Попередній указ Президента і процедура добору, визначена ним, не враховували рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи щодо проведення конкурсу на посаду судді ЄСПЛ.

Наприклад, оголошення про проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею ЄСПЛ від України було розміщено лише на офіційному сайті Президента. Проте відповідно до рекомендацій ПАРЄ оголошення щодо прийому документів мало бути доступним загалу, щоб привернути увагу всіх «потенційно прийнятних кандидатів».

При цьому точна дата розміщення оголошення на сайті не була вказана. В самому ж оголошенні було сказано, що 18 квітня 2019 р. конкурсна комісія на своєму засіданні обрала її голову та затвердила своїм протоколом Умови проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, а також визначила, що з 20 до 27 квітня відбуватиметься прийом документів для участі у конкурсі.

Тобто прийом документів починався через два дні після засідання конкурсної комісії і затвердження нею умов проведення конкурсу. При цьому кандидатам давалось лише 7 днів для підготовки і подання документів. Однак відповідно до рекомендацій ПАРЄ «має бути наданий розумний період часу для подання документів на конкурс». Утім, тиждень навряд чи можна назвати розумним періодом часу, враховуючи, що це мав бути окремий етап конкурсу, після якого деякі кандидати можуть відсіятись.

Що стосується розгляду справи в судах і зупинення конкурсу, то я подала позов до КАС безпосередньо проти Президента щодо визнання протиправним та скасування його указу. Адже вся ця процедура випливала з його незаконного указу, і необхідно було вирішити це питання саме на такому рівні, щоб наступні укази і конкурси були відповідними. Впевнена, що за таких умов результати конкурсу були б скасовані.

Паралельний позов до ОАСК був поданий проти конкурсної комісії. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства укази Президента не можуть бути зупинені через забезпечення позову, проте дії комісії зупинити можна, забезпечивши позов. Але у зв’язку зі скасуванням новообраним Президентом указу попередника ці обидва позови втратили свою актуальність.

— Чи був би у вас шанс здобути у конкурсі перемогу, якби він проходив згідно із цим указом?

— За попереднім указом не було шансу не лише здобути перемогу, а й узагалі взяти участь у конкурсі. Це стосувалося не тільки мене, а й інших «потенційно прийнятних кандидатів» (тобто тих, хто відповідає визначеним вимогам), оскільки процедура, як я вже зазначала, була непрозорою, а терміни надто стислими.

На моє переконання, за тиждень неможливо якісно зібрати і підготувати всі необхідні документи для участі у конкурсі, тому ні я, ні інші кандидати не мали можливості навіть «податися» на конкурс. Напевно, розрахунок був на те, що документи на конкурс подадуть лише ті, хто заздалегідь знав про його проведення і мав можливість підготуватися. Власне, через таку процедуру й обурилась юридична спільнота.

— Новий указ Президента передбачає заміну лише одного члена конкурсної комісії: замість керівника проекту Європейського Союзу «Підтримка реформ з розвитку верховенства права в Україні» Довідаса Віткаускаса ним став професор КНУ ім.Т.Шевченка Михайло Буроменський. Це на щось впливає? Чи відповідає новий указ рекомендаціям Парламентської асамблеї Ради Європи?

— Дійсно, склад конкурсної комісії суттєво не змінився, але цього разу головою комісії було обрано професора М.Буроменського, який є також відомим фахівцем у цій сфері, адже був суддею ad hoc в ЄСПЛ від України і брав участь у розгляді багатьох справ.

Так, новий указ відповідає вимогам ПАРЄ, адже передбачає прозорішу та чіткішу процедуру. Також скасовуються деякі вимоги, встановлені у попередньому указі, зокрема щодо громадянства України та заборони брати участь у конкурсі в разі відкриття кримінального провадження.

«Потрібні нові конструктивні підходи і посилення правової позиції нашої держави в ПАРЄ»

— На якому етапі перебуває процедура відбору? Коли має бути визначена та трійка, яку відправлять у ПАРЄ?

— Вже відбулося засідання конкурсної комісії і було визначено список осіб, допущених до участі у конкурсі. З 28 кандидатів залишилося 26.

Було проведено іспити з іноземних мов, скоро, за повідомленням комісії, слід очікувати співбесід, після яких буде визначено трійку кандидатів, які перейдуть на наступний рівень відбору і поїдуть на розмову в ПАРЄ.

— Чи вважаєте правильним те, що останнє слово у виборі судді ЄСПЛ від країни не за комісією, а за ПАРЄ? І чи не вплине на результат голосування в асамблеї демарш української делегації через повернення представників Росії?

— Думаю, що це цілком адекватна процедура відбору, коли держава пропонує трьох потенційно прийнятних кандидатів на посаду судді ЄСПЛ, а ПАРЄ визначає, хто саме із цієї трійки більше підходить, ураховуючи критерії щодо віку, освіти, професійного досвіду, рівня знання мов, конвенції і практики ЄСПЛ. Але були випадки, коли ПАРЄ відхиляла список кандидатів, вважаючи, що вони не відповідають зазначеним вимогам. Так кілька разів поспіль відбувалося зі списком кандидатів на посаду судді від Туреччини, і тоді конкурс доводиться проводити заново.

Що ж до демаршу української делегації, то вважаю, що потрібні нові конструктивні підходи і посилення правової позиції нашої держави в ПАРЄ. А чи вплине це на результат голосування в асамблеї — спрогнозувати складно, побачимо…

— Вашими конкурентами є 25 правників, зокрема судді Верховного Суду та заступник міністра юстиції. Які ваші шанси на перемогу і чи встигне комісія оцінити таку кількість кандидатів?

— Так, цього разу охочих узяти участь у конкурсі майже вдвічі більше, ніж минулого: тоді було 15 кандидатів, якщо не помиляюсь.

У принципі, враховуючи, що конкурс поділено на етапи, можна встигнути всіх оцінити. Проте, якщо не встигатимуть, є можливість продовжити відбір, оскільки відповідно до вимог ПАРЄ процедура національного відбору судді ЄСПЛ може тривати три місяці.

Щодо моїх шансів скажу так: якби вважала, що не маю шансів на перемогу, то не брала б участі в конкурсі. Так, цього разу в конкурсі беруть участь багато фахівців: судді, науковці, адвокати, заступник міністра юстиції — конкуренція досить сильна.

Зазначу, що згідно з вимогами ПАРЄ під час національного відбору має бути дотримано принцип гендерного балансу. Відповідно, до списку мають входити кандидати обох статей, тому принаймні одним з кандидатів має бути жінка. Виходячи з такого підходу ПАРЄ, наш конкурс виглядає таким чином: серед жінок — 8 кандидатів на місце, серед чоловіків — 9.

«Така системність не надто позитивно впливає на імідж нашої держави на міжнародній арені»

— Чи не заважатиме Європейському суду з прав людини відсутність судді від України? Дехто сприймає це місце як посаду адвоката уряду держави у справах проти неї. Чи має сенс така думка?

— Із цього приводу є різні думки, але адвокатом уряду держави в ЄСПЛ виступає Міністерство юстиції в особі урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ. Суддя ж від України не виносить рішень одноособово у справах проти неї (наприклад щодо прийнятності), а рішення по суті приймаються у складі палати.

Що стосується відсутності судді від України, то конвенція і регламент ЄСПЛ передбачають, що суддя ЄСПЛ обіймає посаду доти, доки не буде обрано нового суддю від держави. Також є судді ad hoc, які в разі необхідності беруть участь у розгляді справ. У нас така ситуація з несвоєчасним поданням списку кандидатів на посаду судді ЄСПЛ вже не вперше.

— У будь-якому разі з конкурсом ми вже запізнилися. Чим це загрожує іміджу України у світі?

— Як я зазначала, з конкурсом ми запізнились удруге. Відверто кажучи, не розумію, що заважало минулій владі вчасно провести конкурс і до 6 грудня минулого року, як вимагала ПАРЄ, надати список кандидатів. Мабуть, були зовсім інші пріоритети на той час. Звичайно, така системність не надто позитивно впливає на імідж нашої держави на міжнародній арені.

— Права людини легше захистити в Україні чи у Страсбурзі?

— Відстоювати права людини нелегко всюди. В Україні — тому що захищати свої права доводиться безпосередньо від порушень чи нехтування з боку держави, і тоді, не домігшись справедливості у власній країні, люди звертаються до ЄСПЛ. А щоб захистити свої права у Страсбурзі, необхідно мати певні знання, щоб правильно і вчасно подати скаргу, і лише тоді це буде ефективний засіб захисту, хоча розгляд справ у ЄСПЛ є досить тривалим.

Але, як кажуть, дорогу здолає той, хто йде.

***

У день виходу газети з’ясувалось, що за підсумками конкурсу визначилися три переможці: Олена Бойченко, Микола Гнатовський та Павло Пушкар. У зв’язку з цим редакція додатково попросила Олену Льошенко оцінити результати.

- Конкус закінчився дещо раніше, ніж очікувалось. Результати співбесіди — останнього етапу конкурсу було оголошено у той же день, чого не траплялось раніше. Тому й з’явились сумніви щодо виправданості такого поспіху, складається враження, що імена трьох переможців знали заздалегідь.

Так, конкурс врешті почався прозоро, а завершився зжужмлено. Крім цього, учасники повідомили про те, що не в усіх на співбесіді комісія засідала в одному складі. До деяких претендетів на звання судді ЄСПЛ у режимі відеоконференції підключався консультант з ЄС, якого виключили зі складу оцінювачів новим указом Президента.

Незрозуміло, яким чином він обирав кандидатів, з якими хотів поспілкуватися і на яких правах. Проте, чітко вимальовується нерівність учасників конкурсу у процесі відбору. Тож залишається лише чекати, як у ПАРЄ відреагують на, можливо, поспішне рішення комісії.