Жалоба ради обжалования

КС выясняет, есть ли смысл в апелляции относительно разрешения на задержание

Уголовный процессуальный кодекс позволяет оспорить отказ в предоставлении разрешения на задержание лица. Но в случае его получения апелляционный пересмотр будет невозможным. Теперь Конституционный Суд разбирается, отвечает ли такое ограничение Основному Закону.

Йдеться про ч.5 ст.190, п.1 ч.1, ч.3 ст.309 КПК, конституційність яких досліджує перший сенат КС. Автор клопотання стверджує, що унаслідок застосування оспорюваних положень порушується право на судовий захист, складовою якого є право на апеляційне оскарження. Крім того, скаржник доводить, що це суперечить ч.1 ст.8, пп.1, 8 ч.2 ст.129 Конституції, оскільки порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

На перший погляд, у цій справі КС може вдатися до тієї самої логіки, що й стосовно ч.2 ст.392 КПК, яка унеможливлювала окреме апеляційне оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження в першій інстанції (рішення від 13.06.2019 №4-р/2019). Однак у випадку із дозволом на затримання з метою приводу аналогічні аргументи будуть некоректними.

З одного боку, затримання потрібне для вчинення певних процесуальних дій. Дія такого дозволу на обмеження прав людини вичерпується, зокрема, моментом приводу або добровільного з’явлення особи до суду. На період апеляційного оскарження, навіть якщо таку можливість передбачити у кодексі, дія ухвали не зупиняється. Тобто, доки вона буде переглянута, особу встигнуть доставити до суду й оскарження дозволу втрачає сенс.

З іншого — таке обмеження не є невідворотним і тривалим. Упродовж 36 год. після затримання особа має постати перед судом, який і визначить їй у разі потреби запобіжний захід. Це вочевидь уможливить відновлення порушеного права у випадку незаконного обмеження свободи особи — якщо не в суді першої, то апеляційної інстанції.

Якщо ж КС визнає спірні положення неконституційними, то, на думку правників, це ускладнить виконання органами досудового розслідування своїх функцій. Адже особа отримає можливість, зокрема, затягувати досудове слідство за рахунок апеляційного розгляду. Звісно, якщо їй буде вигідно не з’являтися на допит чи для проведення інших процесуальних дій.

Прикметно, що цю скаргу подав колишній голова Вищого господарського суду Віктор Татьков. У 2016-му його звинуватили у втручанні у діяльність судових органів та роботу автоматизованої системи документообігу суду. За версією Генпрокуратури, він фактично підпорядкував собі систему ухвалення судових рішень. Перед тим його з посади звільнив парламент за порушення вимог несумісності, оскільки він був членом Вищої ради юстиції.

Однак на початку червня цього року Велика палата Верховного Суду скасувала цю постанову (як і щодо деяких інших суддів, які входили до складу колегіального органу). Тобто фактично В.Татькову повернуто статус судді. Отже, тепер дозвіл на його затримання має спочатку надати Вища рада правосуддя.

Таким чином, фактично ця конституційна скарга вже не має практичного значення для заявника. Але КС мусить розібратися з нею, аби в подальшому не виникало аналогічних питань.