Закон і Бізнес


«Пожарные» обязательства


№26 (1428) 06.07—12.07.2019
10973

Страховщик и страхователь при заключении договора вправе определить момент его вступления в силу другой, чем с момента внесения первого страхового платежа. Такое заключение сделал ВС в постановлении №910/7631/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

14 травня 2019 року                       м.Київ                               №910/7631/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — ПОГРЕБНЯКА В.Я.
суддів: БІЛОУСА В.В., КАТЕРИНЧУК Л.Й. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» на рішення Господарського суду м.Києва від 9.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 4.02.2019 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рентойл» до ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» про зобов’язання визнати подію страховим випадком та стягнення 194400,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ТОВ «Рентойл» звернулось до ГСК з позовною заявою до ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» про зобов’язання відповідача виконати свої договірні зобов’язання та визнання події, що сталась 19.04.2017 із майном позивача, страховим випадком, стягнення 194400,00 грн. страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 14.04.2017 №02/636/2017.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02/636/2017.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням ГСК від 9.10.2018 позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» визнати страховим випадком за договором №02/636/2017 подію, що сталась 19.04.2017 на нафтобазі «Вишневе» по вул.Київській, 35 у м.Вишневому Києво-Святошинського району Київської області з транспортним засобом COBO SOA-40, д.р.н. №1. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

4. Рішення мотивоване наявністю правових підстав для визнання страховим випадком за договором №02/636/2017 події, що сталась 19.04.2017 на нафтобазі «Вишневе» з транспортним засобом СОВО SOA-40. Щодо іншої частини позовних вимог суд указав на те, що позивачем до матеріалів справи подано лише рахунок-фактуру від 26.02.2018 №16 на суму 194400,00 грн., без доказів оплати такого рахунку, та не обґрунтовано розміру пред’явленого до стягнення страхового відшкодування.

5. Під час розгляду справи господарський суд першої інстанції встановив:

5.1. 14.04.2017 між позивачем та відповідачем укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №02/636/2017, відповідно до умов якого його предметом є майнові інтереси позивача за договором страхувальника, що не суперечать законодавству, пов’язані із законним володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими засобами наземним транспортом.

5.2. Згідно з додатками №№1 та 2 до договору відповідач прийняв під страховий захист, зокрема, транспортний засіб COBO SOA-40.

5.3. Пунктом 3.1.3 договору сторонами визначено такий страховий ризик, як пожежа, самозапалювання, вибух, стихійні лиха.

5.4. За результатами діяльності комісії у складі провідного інспектора Києво-Святошинського РВ ГУ ДСНС у Київській області та свідків складено акт про пожежу, яка виникла 19.04.2017 о 10:25. на нафтобазі «Вишневе», відповідно до якого ймовірною причиною пожежі вказано електростатичний розряд.

5.5. Позивач у встановлені договором строки звертався до відповідача із заявою про настання страхового випадку, додавши до неї всі визначені договором документи для прийняття відповідачем рішення, що підтверджують настання страхового випадку, проте відповідач рішення про визнання чи невизнання вказаного випадку страховим не прийняв, страхове відшкодування не виплатив, у зв’язку із чим позивач звернувся із цим позовом до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 4.02.2019 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

7. Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд указав на те, що відмова у позові в частині стягнення страхового відшкодування обґрунтована саме відсутністю доказів оплати рахунку-фактури №16, тобто позивач не обґрунтував розміру пред’явленого до стягнення страхового відшкодування, а не підстав для задоволення позову в частині зобов’язання страховика визнати випадок страховим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 9.10.2018 та постановою апеляційного господарського суду від 4.02.2019, ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог <…>.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс»)

15. Скаржник вказує на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та незастосування до спірних правовідносин ст.1, ст.8, ч.1 ст.16 закону «Про страхування», ст.47 закону «Про автомобільний транспорт», розд.11 «Завантаження, розвантаження та оброблення небезпечних вантажів» Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС 26.07.2004 №822.

16. Скаржник доводить, що подія, яка мала місце 19.04.2017, хоча й належить до подій, визначених п.3.1.3 договору страхування, але підпадає під ознаки винятків зі страхових випадків, що передбачено п.5.1.2 договору страхування, тому не може бути визнана страховим випадком з подальшим обов’язком страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Доводи позивача (ТОВ «Рентойл»)

17. Позивач указує, що місцевий та апеляційний господарські суди при ухваленні відповідних рішень не порушували загальних норм права в галузі страхування і перевезення, та зауважує, що судові рішення взагалі не стосуються перевезення небезпечних вантажів і визначень, що містить чинне законодавство <…>.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відносини у сфері страхування врегульовано Цивільним кодексом (гл.67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є закон «Про страхування».

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, і також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.979 ЦК визначено правову природу договору страхування як договору, за яким страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.982 ЦК істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У ч.1 ст.631 ЦК передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Отже, початок дії договору збігається з початком строку, узгодженого сторонами для його дії.

При цьому загальними положеннями ЦК про договір, зокрема ч.2 ст.631, передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тоді як спеціальна норма ст.983 ЦК пов’язує момент набрання чинності договором страхування з моментом унесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, що відповідатиме принципу свободи цивільно-правового договору, передбаченого ст.627 ЦК, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має факт унесення страхового платежу.

Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували та, як наслідок, не дослідили обставин справи на предмет існування між сторонами спору договірних зобов’язань (набрання чинності договором страхування) на момент виникнення події, що була заявлена позивачем як страховий випадок.

Відповідно до ст.1 закону «Про страхування» страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст.8 вказаного закону страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст.16 закону).

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (ст.17 закону).

Зі змісту договору страхування вбачається, що останній укладався відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 2.09.2009 №2.

Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій не дали оцінки вищезазначеним правилам у контексті спірних правовідносин.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції звертає увагу, що вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в межах господарського судочинства, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.2, ст.20 ГПК до повноважень господарського суду не належать повноваження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Юридичні факти можуть установлюватися господарськими судами при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Згідно з положеннями ст.236 ГПК законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Не з’ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов’язаних з ними доказів, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме: ч.1 ст.86 ГПК — щодо всебічного, повного, об’єктивного дослідження наявних у справі доказів та ч.5 ст.236 названого кодексу — стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч.2 ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно з пп.1 та 2 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» та скасування постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід узяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і залежно від установленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого у судовому рішенні.

Судові витрати

У зв’язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись стст.300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 4.02.2019 та рішення Господарського суду м.Києва від 9.10.2018 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.