Закон і Бізнес


Do ut des

ВС не всегда исполняет решения ЕСПЧ, однако рассчитывает на его методическую помощь


Валентина Данішевська (зліва) зазначила, що ВС все менше скасовує рішення судів нижчих інстанцій, утім, судді не відразу сприйняли таку тенденцію.

№24 (1426) 22.06—28.06.2019
АННА ЛЫНДИНА
1302

Пока Европейский суд по правам человека пытается облегчить жизнь национальной юстиции, последняя продолжает игнорировать его указания. Правительство в который раз просит о продолжении сроков для преодоления проблемы неисполнения решений. Не последнюю роль в этой истории играет Верховный Суд, по инициативе которого юристы исследовали практику Страсбурга.


У черзі по консультацію

Як відомо, консультативні висновки — новела Страсбурга, передбачена Протоколом №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, — мають суттєво зменшити його навантаження та дисциплінувати суди держав-учасниць у сфері дотримання прав людини. На конференції «Єдність судової практики: погляд Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду» суддя ЄСПЛ Ганна Юдківська розповіла про Протокол №16 у дії.

Вона відзначила, що його метою є не передання спору до страсбурзьких арбітрів, а надання методичної допомоги національному суду. Було визначено, що запитувати про міжнародну допомогу можуть лише вищі інстанції, і кожна держава самостійно встановлює, які саме. На відміну від скаржників, представники юстиції отримають (у гіршому випадку) не лише відмову в розгляді звернення, а й обґрунтування. Г.Юдківська зауважила, що це впровадили для того, щоб проінструктувати суди, аби в подальшому вони не припускалися подібних помилок.

Водночас не зрозуміло, яким чином у процесі братиме участь Велика палата Євросуду. Можливо, її будуть залучати на кожній стадії розгляду звернення, а може, слухання будуть проводитися за дискрецією Суду.

Пілотний у сенсі першості висновок Страсбург надав суддям із Франції, яка, до речі, останньою ратифікувала протокол. Отже, процес пішов, і це не єдина гарна новина з-за кордону.

Ще одну радісну звістку повідомила Голова Верховного Суду Валентина Данішевська. Вона розповіла, що Рада Європи підтримуватиме ще один проект в Україні, присвячений судовій реформі. Можливо, це пов’язано з майже критичною ситуацією з виконанням судових рішень...

Ще один протокол, ще одна відстрочка

На питанні, яке залишилося без відповіді, акцентував заступник міністра юстиції — уповноважений з питань ЄСПЛ Іван Ліщина. Йдеться про відновлення проваджень. Він зауважив, що наразі у Страсбурзі є 4 українські справи, в яких ЄСПЛ може ініціювати цю процедуру.

Перша — «Бойчин проти України №2», де, як зазначив уповноважений, чітко простежується невиконання українською найвищою судовою інстанцією рішення ЄСПЛ. Такий стан речей призвів до подальших порушень прав заявника.

Іншого відтінку набуває перегляд питання щодо виплати справедливої сатисфакції у справах, де держава погоджується зі своїми зобов’язаннями через односторонню заяву. У такому випадку процедура їх виконання не контролюється Комітетом міністрів РЄ, цю функцію виконує сам ЄСПЛ. Але це, по-перше, додатковий тягар, а по-друге, не зовсім ефективний, оскільки місія Суду зовсім інша.

Третя ситуація, за словами І.Ліщини, найбільш болюча для України, оскільки стосується справ, вилучених із переліку ЄСПЛ. Так, рішення у справі «Бурмич проти України» призвело до того, що Суду не вдалося відновити справедливість через тривале невиконання вердикту. Тому судді у Страсбурзі були змушені продовжити розгляд і прийняти інше, «напівпілотне» рішення, надавши додатковий час для виправлення ситуації (який, до речі, добігає кінця у поточному році). Проте в Уряді сподіваються, що їхні незначні успіхи допоможуть продовжити цей термін.

КМ РЄ має змогу безпосередньо впливати на національну систему. Нині ж відповідно до недавно прийнятого Протоколу №14 до конвенції комітет отримав право відсилати певні питання, що стосуються виконання рішення, до Євросуду. Так, із застосуванням такої процедури було прийняте рішення у справі «Маммадов проти Азербайджану». У ньому міститься такий висновок: виконання рішень суду має бути добровільним з боку вищих сторін. Уся структура конвенції базується на презумпції того, що державні органи діють з належною волею. Тому виконання рішення має базуватися на відповідній структурі, яка має відповідати його духу. Більше того, це особливо важливо у тих випадках, де суд виявив порушення ст.18 конвенції, мета якої — заборона зловживання владою.

На думку уповноваженого з питань ЄСПЛ, цей текст має лежати на столі в кожного судді, який замислюється про поновлення провадження. Адже законники мають розуміти, що потрібно не просто його поновити з посиланням на кілька рішень Євросуду, а виконувати конвенцію.

Утім, не все можна вирішити з її допомогою. Про глухий кут після вердикту ЄСПЛ розповіла експерт проекту РЄ «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини» Ірина Кушнір. Вона вважає, що ситуація з рішенням у справі «Куліков та інші проти України» зумовила той факт, що нині судді (заявники) залишаються суддями без судів. Причому в Україні вже існують суди без суддів.

На її думку, заявникам вже не може зарадити Велика палата ВС, є надія на зміну законодавства чи процедуру ad hoc. Адже вони досі залишаються у статусі володарів мантій, при цьому перебувають у стані невизначеності щодо місця роботи.

Урешті-решт саме цим терміном можна узагальнити питання узгодженості національної практики з позиціями ЄСПЛ. Адже не відомо, коли вирішиться ситуація зі справою «Бурмич та інші проти України». Зокрема, ВС намагається розібратися із суперечностями, які постійно виникають, а судді нижчих інстанцій так і не наважуються постійно досліджувати рішення ЄСПЛ. Мабуть, у такому хиткому становищі винна епоха змін у судочинстві, яка не дає змоги зосередитися на правах людини.

 

ПРЯМА МОВА

Ганна ЮДКІВСЬКА,
суддя Європейського суду з прав людини, к.ю.н.:

— Потенційні проблеми Суду, пов’язані з консультативними висновками, не обмежуються ситуаціями, коли індивідуальні заяви можуть бути подані безпосередньо після розгляду справи, щодо якої надано такий висновок. Проблематичними також можуть стати ситуації, коли Суд отримає індивідуальну заяву з питань, що були вирішені через механізм консультативного висновку, який було зроблено стосовно інших обставин.

Якщо Суд вважатиме, що його попередніх рішень слід дотримуватися, то питань не виникне. Якщо ж визнає, що його попередні рекомендації є застосовними, але їх не слід дотримуватися, коли мають місце нові обставини, ми стикнемось із важким вибором: спробувати ефективно обґрунтувати відхід від своїх рекомендацій, ризикуючи зменшити їхню вагу, або в інтересах правової певності, але, можливо, на шкоду фундаментальним правам дотримуватися своїх рекомендацій.