Закон і Бізнес


Не штраф, а возмещение


№23 (1425) 15.06—21.06.2019
20888

Спор о взыскании платы за проезд тяжеловесного транспорта автомобильными дорогами подлежит рассмотрению в порядке хозяйственного судопроизводства. Такое заключение сделал ВС в постановлении №803/488/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

26 квітня 2019 року м.Київ №803/488/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — БІЛОУСА О.В.,
суддів: ДАНИЛЕВИЧ Н.А., ЖЕЛТОБРЮХ І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті до ТОВ «Укр-Петроль» про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті звернувся до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Укр-Петроль», в якому просив:

— стягнути із ТОВ «Укр-Петроль» у дохід державного бюджету 41469,70 грн. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ «Укр-Петроль» звернулося до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 жовтня 2016 року державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на підставі направлення на перевірку від 6 жовтня 2016 року №002273 проводилася рейдова перевірка дотримання вимог законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Під час проведення перевірки на автомобільному шляху, на 89 км а/д Н-17 «Луцьк-Львів» державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було зупинено автомобіль марки «Daimler Chrysler», д.н.з №2 причіп марки ПП, д.н.з. №1 та виявлено факт перевезення автомобілем вантажу без дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових обмежень.

За результатами перевірки вказаного транспортного засобу складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (бланк №АПД 005148 від 13 жовтня 2016 року), в якому зафіксовано, що автомобілем марки Daimler Chrysler, д.н.з №2 з причіпом марки ПП, д.н.з. №1, який належать на праві власності ПП «Укр-Петроль» здійснювалося перевезення великовагового вантажу (нафтопродукти). Згідно з укладеним договором оренди транспортних засобів №01/2016/авто від 1 жовтня 2016 року вказаний автомобіль з причіпом були передані в користування ТзОВ «Укр-Петроль». Водієм вказаного транспорту був Особа 4. За результатами зважування даного транспортного засобу встановлено, що перевезення вантажу здійснюється з перевищенням габаритних та вагових обмежень. Так фактична маса транспортного засобу становить 46,75 т, а нормативно-допустима маса 40 т; осьові навантаження (т) нормативно-допустимі — 11/11/22, а фактичні — 6,7/12,35/9,45/9,25/9,0, чим порушено вимоги статті 48 закону «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.

За результатами перевірки транспортного засобу було складено довідку від 13 жовтня 2016 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0003587 від 13 жовтня 2016 року, в якому зафіксовано показники перевищення допустимого навантаження на транспортний засіб.

На підставі результатів перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області відповідачу була нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Відповідно до розрахунку №1 від 13 жовтня 2016 року нарахування до сплати складає €1458,66, що за курсом Національного банку становить 41469,70 грн. Листом від 23 лютого 2017 року №373/20-17 ТзОВ «Укр-Петроль» повідомлено про наявну заборгованість з плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування. Визначена контролюючим органом плата за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу у сумі 41469,70 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Розгляд справи про порушення транспортного законодавства Управлінням Укртрансбезнеки у Волинській області відбувся від 5 жовтня 2016 року, що підтверджується відповідним записом на зворотньому боці акта перевірки від 13 жовтня 2016 року. Про розгляд справи було повідомлено механіка підприємства — Особу 5.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №018035 від 5 жовтня 2016 року, оскільки ним допущено невиконання припису від 5 вересня 2016 року №002191 та постановлено стягнути з ТзОВ «Укр-Петроль» адміністративно-господарський штраф в розмірі 680,00 грн. Вказана сума штрафу сплачена останнім 20 березня 2017, що підтверджується платіжним дорученням №2703.

Зважаючи на те, що у добровільному порядку кошти у розмірі 41 469,70 грн. за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачем сплачено не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з цим позовом й ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб’єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року №442 утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 11 лютого 2015 року №103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Крім того, за змістом частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб’єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18.

Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб’єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов’язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Однак, суди першої й апеляційної інстанцій указаного не врахували та помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства.

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС в цій же редакції суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього кодексу.

Керуючись статтями 344, 349, 354, 355, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ «Укр-Петроль» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2017 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті до ТОВ «Укр-Петроль» про стягнення коштів, — закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.