Цена и ценности

В Украине слишком дешевое судопроизводство, из-за этого проблемы с нагрузкой

Попасть в Большую палату Верховного Суда могут только счастливчики. А судьи всех инстанций в свою очередь затягивают сроки рассмотрения и нерассмотрения. Но в системе правосудия не только из-за этого случаются постоянные сбои. И если уже начистоту — без качественной реформы адвокатуры и прокуратуры судебные трансформации как горохом о стену. Что же делать со всем этим? Подискутировать о нем!

У черзі за правдою

Коли про реформу говорять її автори, вони просять трохи почекати, коли висловлюються судді — просять їх зрозуміти. Адвокати ж намагаються не бути циніками та скептиками, а описувати свій шлях реформованими сходинками правосуддя. Декому навіть вдається робити це з гумором.

Захисники та представники не вимірюють рівня правосуддя опитуваннями та анкетами, вони досліджують факти. Зокрема, адвокат Андрій Савчук на міжнародному судово-правовому форумі відзначив, що про ставлення громадян до законників свідчить кількість відводів і скарг на них.

Попри те що до першої, другої та третьої інстанцій хоча й зі скрипом, але потрапити можна, навіть адвокати-профі інколи не розуміють, яка юрисдикція може їм допомогти. Останній шанс — Велика палата Верховного Суду, проте надати його може лише касація. На думку адвоката Олега Маліневського, такий ускладнений доступ до палати дискримінує окремих учасників процесу.

Зате його колега Роман Марченко впевнений, що матеріальний доступ до Феміди більш ніж на належному рівні. Він вважає, що судовий процес має бути дорогим, тільки тоді баланс навантаження та звернень буде дотриманий.

Дійсно, як зауважив О.Маліневський, судді затягують строки не лише розгляду, а й нерозгляду, оскільки провадження тривалий час залишаються невідкритими. Адже досі неімплементовані конче необхідні новели, наприклад колективні позови (див. «ЗіБ» — Прим. ред.).

Непризначені й незахищені

Зрештою, найголовніша прострація у реформі — зволікання з формуванням суддівського корпусу першої ланки. Утім, ректор Національної школи суддів Микола Оніщук заявив, що процес дійшов до завершення і підтвердженням цьому є спільна заява щодо ситуації в судовій системі очільників Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Ради суддів, Державної судової адміністрації та Національної школи суддів. У ній міститься заклик у найкоротші строки перевести суддів місцевих судів до перейменованих установ, а вакансії заповнити тисячею новобранців.

Крім цього, М.Оніщук сказав, що реформи потребує Генеральна прокуратура, яка має здійснювати лише представницькі функції. Тобто в Україні має бути офіс Генерального прокурора.

Очільник Державної судової охорони Валерій Бондар вважає, що переформатовувати все-таки легше, ніж створювати з нуля, як це відбувається з довіреною йому установою. Адже жоден правоохоронний орган такого не зазнавав з 1991 р. У зв’язку із цим В.Бондар зазначив, що ССО потребує профільного закону, оскільки кількома нормами у законі «Про судоустрій і статус суддів» обійтися неможливо.

Мабуть, не вистачить службі й 980 млн грн., виділених їй як річне фінансування. Втім, спочатку охоронців отримають лише області-«мільйонники». Наразі у штаті ССО є лише керівник. Набір проходить зі скрипом і виключно завдяки обіцяній заробітній платі, яка дещо вирізняється у кращий бік. Найпершими отримають бодигардів судді Вищого антикорупційного суду. Для гарантування безпеки 38 «антикорупційників» планують надати 600 охоронців.

Незважаючи на критику та подекуди комічні ситуації з апробацією реформ, адвокати говорять, що стало трохи краще. Водночас судді ВС нагадують, що з таким навантаженням працювати дуже важко. Але прийняте на останньому Пленумі ВС рішення щодо перерозподілу справ між суддями вже виконав Касаційний цивільний суд. Хоча на зібранні судді говорили, що впораються із залишками за 2—3 місяці, зараз дещо збільшили дедлайн — до кінця року. Загалом одні остаточні терміни розтягнули, інші — скоротили, а деякі навіть не почали визначати. Але правники намагаються сприймати реформи оптимістично, принаймні у перспективі.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Віра МИХАЙЛЕНКО,
суддя Вищого антикорупційного суду:

— Ми продовжуємо обговорювати питання щодо того, як працюватиме наш суд, з яким навантаженням і чим буде вимірюватись ефективність нашої діяльності.

Ми дізналися, як здійснюватиметься наша охорона та охорона суду, але поки що це питання ми не порушуємо, хоча нам дуже цікаво, як це буде виглядати на практиці.

Олег МАЛІНЕВСЬКИЙ,
партнер ЮФ EQUITY:

— Є два шляхи полегшення доступу до ВП. Перший — повернутися до старої чотириланкової системи у рамках Верховного Суду, зробити палату, до якої матимуть можливість звернутися сторони. Важливо, щоб саме ВП установлювала можливість розгляду справи. Адже зараз касаційні суди, використовуючи свою дискрецію, не передають до неї справи й сторони позбавляються можливості звернення навіть у майбутньому, коли ВП змінить свою позицію з якогось питання.

Другий — чітко прописати випадки, коли слід передавати справу до ВП, і деталізувати, що розуміється під суперечливістю практики в інших касаційних судах.

Зараз близько 80% справ, що розглядає ВП ВС, стосуються предметної та суб’єктної юрисдикції. Вони прямо зазначені як підстава передання справ. Інколи сторони зловживають цим формальним підходом, свідомо зазначаючи, що скарга стосується цього питання.