Закон і Бізнес


Свои и для своих

Кому на самом деле выгодно реализовывать коррупционные схемы продажи имущества «с молотка»


№23 (1425) 15.06—21.06.2019
Амина БЕКМИРЗАЕВА
1300

Кодекс по вопросам банкротства вводит новые правила продажи имущества предприятия в ликвидации. Однако создается впечатление, что Министерство юстиции пытается сохранить схемы контролируемой продажи.


На весь світ відомі

Про війну між двома українськими державними інституціями відомо навіть у Білому домі. Мовляв, форс-мажор на сході України не так турбує потенційних інвесторів, як війна між СЕТАМ та «Прозорро», стверджують експерти. Про перспективи розвитку українського ринку та гарантії повернення грошей говорили на круглому столі, організованому проектом ЄС «Право-Justice».

Проаналізувавши український досвід реалізації процедур банкрутства, міжнародні експерти наголосили на наявності великої кількості спланованих проваджень. Тож, аби припинити злочинні схеми та навчити бізнесменів відповідати за взятими на себе зобов’язаннями, довелося змінити закон на кодекс. Проте ключову роль в будь-якому банкрутстві відіграє саме момент продажу активів за найвищою ціною.

Досі процедури продажу майна перебували в ручному керуванні та під цілковитим контролем і арбітражного керуючого, і боржника. Однак із прийняттям кодексу ситуація мала змінитися. Втім, замість відкритої дискусії Мін’юст зайняв оборонну позицію.

Нереалізована реформа

Так, спочатку представники відомства запевняли ключових стейкхолдерів про їхню відкритість і готовність до діалогу, обіцяючи залучити всіх до прозорого обговорення. Однак безпосередньо на засіданні з’ясувалося, що підзаконний акт з дня на день може попрямувати коридорами парламенту. Через що головні заінтересовані особи образилися, а європейські партнери закликали до єдності та співпраці.

Дискусії довкола такого ласого шматка, як продажі на торгах, були грандіозними. Як стверджує нардеп Руслан Сидорович, реформа інституту банкрутства готувалася 4 роки. Проте навіть цього часу виявилось недостатньо, щоб реалізувати її в повному обсязі. Через що КзПБ не сповна регулює процедуру електронних торгів. Тому це мало бути вирішене за допомогою підзаконних актів.

Проте, як виявилося, проблема навіть більш глобальна, ніж розподіл інтересів між боржником та кредиторами. Так, для представників європейського співтовариства не є секретом заангажованість українських арбітражних керуючих, які проводять процедуру або на користь боржника, або на користь кредитора. І, як правило, одного.

«Ми повинні навчитися мислити категоріями ринкової економіки та її впливу на державу і громадян», — закликав голова постійного представництва Європейського інвестиційного банку в Україні. «Проблема є більш гострою, ніж взаємовідносини між кількома бізнесменами. Зокрема, не варто очікувати ні інвестицій, ні здешевлення кредитів, доки в Україні не навчаться повертати борги. Внаслідок креативного використання процедур банкрутства страждають українські громадяни», — стверджував доповідач.

Чесна справа

«Ситуація могла б змінитися з появою належної та професійної спільноти арбітражних керуючих, які існують в ЄС», — зазначив керівник проекту ЄС «Право-Justice» Довідас Віткаускас. Адже відповідальність за проведену процедуру приходить до бізнесу через самоврядні спільноти. Щороку страхові компанії збільшують відсотки за страхування професійної діяльності. Тож за протиправну поведінку одного арбітражного керуючого платять усі. Саме це створює передумови для того, щоб у професії залишалися незаангажовані фахівці. І саме це потрібно Україні, зазначив доповідач.

Проте, доки не відбудеться очищення в лавах арбітражних керуючих, а громадяни не зрозуміють, що бізнес-відносини між кількома особами впливають на всіх без винятку громадян, потрібні закон і батіг. Експерт проекту ЄС, перший керівник литовського державного підприємства «Центр реєстрів» Кестутіс Сабаляускас зазначив: «Добре, коли в державі одночасно працюють дві системи для продажу майна, бо часто буває так, що немає жодної. Однак арбітражний керуючий повинен мати можливість втручатися в процедуру банкрутства».

Також колишній очільник литовського центру реєстрів наголосив на тому, що, доки арбітражна спільнота не навчиться порядності, а кредитори не стануть агресивнішими, в Україні мають діяти суворі та детально регламентовані закони. Тож, обираючи між СЕТАМ та «Прозорро», варто надати перевагу тій, яка унеможливить потрапляння на аукціон лише «правильних» покупців. Не повинно бути так, щоб держава однією рукою надавала свободи, а іншою — керувала, як ними розпоряджатися.

З міністерського кабінету

Однак з висоти міністерського «трону» ситуація довкола торговельних систем сприймається по-іншому. Як заявила перший заступник міністра юстиції Олена Сукманова, захист кредиторів — понад усе. Вона такий захист убачає саме у можливості держави належним чином та без жодних порушень зберегти персональні дані. Втім, після закінчення своєї промови почула претензії з боку потенційних кредиторів. Оскільки, по-перше, обидві системи належать державі, а по-друге, не існує реєстру, який в Україні неможливо було б зламати.

Зібрати все в одному місці — це залишки бюрократичної, недемократичної системи. «А спір з приводу того, яка система буде кращою, нагадує старий анекдот: «Якщо в селі є аж один супермаркет, то навіщо їм другий?» — зазначив перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов. Він висловив думку, що потрібно відходити від прізвищ та боротися за ідеї. До однієї з таких і відноситься розумна конкуренція між торговельними системами.

Проте, доки правники сперечаються щодо законодавчого врегулювання, певну ясність уносять технічні спеціалісти. Вони наголошують на тому, що всі без винятку спори можуть бути вирішені одним розчерком пера. Визначивши технічні особливості діяльності торговельних майданчиків, можна буде поставити крапку в спорах. Тож варто надати проект постанови, щоб головні стейкхолдери розуміли, до чого їм готуватися та які є перспективи.

Непослідовність представників Мін’юсту також прокоментував член правління Асоціації правників України Юліан Хорунжий, який зазначив: «Коли в понеділок обіцяють запросити всіх до обговорення проекту, а в п’ятницю запевняють, що проект вже готовий, мимоволі починаєш готуватися до найгіршого варіанта».

Головна проблема

Єдності на круглому столі так і не було досягнуто. Єдиним позитивним зрушенням є обіцянка представників міністерства надати проект акта для ознайомлення та врахувати всі пропозиції.

«Найголовніше — не зруйнувати ринок, — вважає арбітражний керуючий Ірина Сербін. — Проект кодексу досить довго готувався та погоджувався з усіма сторонами процесу. Якщо ж міністерство запропонує щось без урахування думки бізнесу, то ймовірний крах. Необхідно розуміти, що банкрутство є досить специфічною процедурою, тож лише за допомогою прозорих аукціонів ми здатні хоча б трохи зменшити кількість оскаржень».

Стурбованими залишилися представники банків. Вони навіть після закінчення заходу продовжили спілкування щодо можливостей з боку арбітражних керуючих не допускати до участі в аукціонах всіх охочих. Це вже проходили із СЕТАМ. Коли Фонд гарантування вкладів фізичних осіб був фактично завалений скаргами.

Загалом конкуренція дає можливості для розвитку, а безальтернативність — для контролю. І доки будь-який громадянин не зможе на прозорому аукціоні купити маленький цілісний майновий комплекс, то Україна так і залишиться на рівні бідних держав третього світу.