Закон і Бізнес


Деньги в отставке


№22 (1424) 08.06—14.06.2019
8639

Материальная помощь на оздоровление не входит в состав судейского вознаграждения, с которого начисляется ежемесячное пожизненное денежное содержание. Такое заключение сделал ВС в постановлении №591/678/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

3 квітня 2019 року                           м.Київ                               №591/678/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — АНЦУПОВОЇ Т.О.,
суддів: КРАВЧУКА В.М., СТАРОДУБА О.П. —

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Особи 2 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду Сумської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії; за касаційною скаргою СОУ ПФУ Сумської області на постанову Зарічного районного суду м.Сум від 21.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017.

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року Особа 2 звернувся до суду з адміністративним позовом до СОУ ПФУ Сумської області, в якому просив:

— визнати протиправними дії СОУ ПФУ Сумської області щодо відмови у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Особи 2, яка викладена у листі від 5.12.2016 №505/л;

— зобов’язати СОУ ПФУ Сумської області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання Особи 2 з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з моменту звернення по отримання довічного грошового утримання, а саме — з 4.10.2016.

2. На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він є суддею у відставці відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI та з 4.10.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке відповідач обчислив без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення.

3. Постановою Зарічного райсуду  від 21.04.2017, залишеною без змін ухвалою ХААС від 30.05.2017, позовні вимоги задоволено.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19.06.2017 СОУ ПФУ Сумської області звернулося до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Зарічного райсуду від 21.04.2017 та ухвалу ХААС від 30.05.2017 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Особі 2 у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою ВАС від 21.06.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою <…>.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до постанови Верховної Ради від 22.09.2016 №1600-VІІІ Особа 2 був звільнений з посади судді Господарського суду Сумської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.

12. Згідно з довідкою ГССО від 3.10.2016, виданою Особі 2, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: оклад — 14500 грн., надбавка за вислугу 27 років — 8700 грн., матеріальна допомога — 1208 грн., всього 24408 грн.

13. 4.10.2016 Особа 2 звернувся до СОУ ПФУ Сумської області із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав зазначену довідку ГССО від 3.10.2016.

14. 4.10.2016 СОУ ПФУ Сумської області призначило позивачу щомісячне довічне грошове утримання без врахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення, про що свідчить письмове повідомлення відповідача від 5.12.2016 №505/л.

15. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невключення матеріальної допомоги на оздоровлення в розрахунок щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачеві у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений вимогами чинного законодавства України.

17. На обґрунтування такого висновку суди попередніх інстанцій з посиланням на стст.1, 2 закону «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР, ст.41 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 №1058-IV, ст.66 закону «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 №1788-XII, п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 та висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 20.02.2012 (справа №21-430а11) та від 6.11.2013 (справа №21-350а13), зазначали, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді та повинна включатися до складу суддівської винагороди.

18. Також суди попередніх інстанцій додатково зазначали, що виплата сум грошової допомоги здійснювалась Особі 2 систематично та включена в оподатковуваний дохід позивача. Бухгалтерія суду матеріальну допомогу віднесла до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, про що свідчать копії довідки ГССО, що містяться в матеріалах справи.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що порядок визначення суддівської винагороди регулюється законом №2453-VI та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

20. У той же час відповідно до положень закону №2453-VI матеріальна допомога не входить до суддівської винагороди.

21. Скаржник звертає увагу, що нормами законів №№1058-IV та 1788-XII, якими керувалися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, врегульовано відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій. Разом з тим позивач не має права на призначення пенсії та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, виплата якого передбачена ст.141 закону №2453-VI.

22. З цих же підстав скаржник вважає недоречними посилання суду апеляційної інстанції на висновки ВСУ, висловлені у постановах від 20.02.2012 (справа №21-430а11) та від 6.11.2013 (справа №21-350а13).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. ВС, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до ч.1 ст.341 КАС виходить з такого.

24. У ч.2 ст.19 Конституції передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

25. Конституційний Суд у рішенні від 8.06.2016 №4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абз.10 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов’язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

26. У рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 КС охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов’язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абз.5, 6, 7 п.7 мотивувальної частини).

27. Відповідно до ст.133 закону №2453-VI (чинної на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) та ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII (чинної на момент звернення до Пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання) суддівська винагорода регулюється цим законом, законом «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічне правове регулювання закріплене в законі «Про судоустрій і статус суддів від 2.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016.

28. Згідно з нормами ст.136 закону №1402-VIII та ст.134 закону №2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

29. Статтею 141 закону №2453-VI (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не може бути більшим, ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

30. Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

31. За такого правового регулювання Суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

32. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена ВС у постановах від 19.06.2018 у справі №592/7834/17, від 9.11.2018 у справі №730/567/17 та від 23.11.2018 у справі №727/4730/17.

33. З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме — ст.133 закону №2453-VI та ст.135 закону №1402-VIII, які підлягали застосуванню до вказаних правовідносин, що, за правилами ст.351 КАС, є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового — про відмову у задоволенні позовних вимог.

34. Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на стст.1, 2 закону «Про оплату праці», п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5, згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди, є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким у цьому випадку є закон «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей закон.

35. Водночас посилання судів попередніх інстанцій на положення ст.66 закону №1788-XII та ст.41 закону №1058-IV, згідно з якими отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були сплачені страхові внески або збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом — «Про судоустрій і статус суддів».

36. Безпідставним є також застосування до спірних правовідносин висновків ВСУ, викладених у постановах від 20.02.2012 у справі №21-430а11, від 6.11.2013 у справі №21-350а13, про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї сплачується страховий внесок або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі ст.37 закону «Про державну службу» №3723-XII, а в цьому випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

37. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб’єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС відсутні.

На підставі викладеного, керуючись стст.139, 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду Сумської області задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду м.Сум від 21.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Особи 2 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду Сумської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.