Заместитель Председателя ВС, председатель КХС Богдан Львов:

«Характер судебных споров определяется уровнем развития экономики»

Недавно Верховный Суд пополнился новыми представителями. Кроме того, 4 июня «хозяйственники» отмечают день создания своей юрисдикции в Украине. Поэтому, пользуясь случаем, «ЗиБ» спросил заместителя Председателя Верховного Суда, председателя Кассационного хозяйственного суда Богдана ЛЬВОВА о тенденциях рассмотрения хозяйственных дел последних лет и сложностях, с которыми вскоре могут столкнуться граждане ввиду принятия КоПБ:

«Через кілька років можна буде вести мову про скорочення штату»

— Богдане Юрійовичу, нещодавно суддівський штат КГС було істотно розширено. Чи потребував суд цього?

— Дійсно, штат Верховного Суду збільшили. Але це відбулося не в прямій пропорції, а відповідно до кількості справ, які є в провадженні. Найбільше справ має Касаційний адміністративний суд. На другому місці за рівнем навантаження — Касаційний цивільний суд, далі — Касаційний господарський та Касаційний кримінальний суди.

Зменшення загальної кількості спорів у країні може відбутися тоді, коли люди почнуть повністю довіряти судам. Сподіваюся, що саме так і буде. Але це питання не двох — трьох років, а швидше 5 — 7. І от лише тоді можна буде ставити питання щодо кількісного складу суддів.

— Які з палат КГС потребують поповнення?

— Фактично всі, оскільки максимум, що ми мали, — це дві трійки. А в палаті з інтелектуальних спорів, яка прямо передбачена законом, у нас була лише одна постійно діюча трійка. Тож за відсутності когось із колегії доводилося залучати суддів з інших палат.

— Чи є якісь принципи або критерії розподілу суддів за палатами?

— Розширені були всі палати. З огляду на навантаження, відповідно до спеціалізації та зважаючи на кількість справ. Та, безумовно, виходячи з того, що за результатами другого добору до КГС потрапило 15 суддів. Тож нині вакантною залишилась одна посада. Сьогодні фактично кожна палата збільшена на одну колегію, а до палати із земельних відносин та права власності потрапили 5 нових суддів.

«Поведінка сторін у спорі «про мільярд» іноді межує зі зловживанням»

— Як змінилася динаміка справ у господарській юрисдикції за останні 5 років? З якими проблемами сьогодні найчастіше стикаються підприємства?

— На жаль, якщо брати всі господарські суди, то загальна кількість спорів дещо зменшилася. Це відбулося через стан економіки у державі. Нині ми простежуємо пряму кореляцію: менш активна економіка — менше судових спорів.

Хоча в цьому році є невеличке пожвавлення і кількість справ потрохи зростає. Дуже хочеться сподіватися, що економічний стан у державі покращується. Проте поспішати з висновками не будемо, оскільки ця тенденція простежується тільки останні 3—4 місяці.

Загалом у зв’язку з підвищенням судового збору скоротилася кількість спорів щодо невеликих сум. Звичайно, це не стосується державних підприємств. Доки там дамокловим мечем висить відповідальність — звертатися до суду будуть за будь-яких претензійних сум.

Приватні підприємства більше орієнтуються на зіставлення витрат і доходів, які внаслідок цього будуть отримані. Вони добре розуміють: спори щодо невеликих сум при необхідності сплатити істотний судовий збір не мають сенсу. До речі, максимальний судовий збір становить 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сьогодні це більш ніж мільйон гривень. Тож не кожен може заплатити таку суму.

— Чи є підприємства, які вже сплачували збір за максимальною ставкою?

— Звісно, вони є і це обґрунтовано. Зауважу, що спір про кілька тисяч гривень часто за своєю правовою природою є таким самим, як і справи про мільярд. Але останні спричиняють більше суперечок, тому потребують у рази більшої уваги суддів. А поведінка сторін у спорі «про мільярд» іноді межує зі зловживанням правами.

Тож до розгляду таких спорів долучається багато суддів, яким потрібно дати можливість якісно вивчити обставини справи. Оскільки такі суми мають безпосередній вплив на економіку, відповідно, ціна помилки зростає.

«Якщо є хоча б одна правова позиція, з якою колегія не згодна, вона не вправі самостійно приймати протилежне рішення»

— Адвокати стверджують, що практика КГС стала більш прогнозованою та стабільною. Із чим це пов’язано?

— Думаю, що певною мірою адвокати роблять нам комплімент. Адже далеко не всі недоліки подолані й практика подекуди залишається різною. Проте певні зміни є. І це не моя особиста заслуга як очільника або суддів КГС. Це спільна праця всіх.

Зміни відбуваються насамперед завдяки новаціям у законодавстві. Закон нині передбачає дієві механізми подолання розбіжностей у судовій практиці. Тож коли сторони демонструють різні підходи, то суддям залишається зробити те, що прямо передбачено законом: задіяти механізм їх усунення. Тобто передати справу на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої палати ВС, якщо є різниця у застосуванні одних і тих самих норм у межах різних юрисдикцій.

— А як забезпечується єдність між палатами у самому КГС?

— По-перше, ми завжди просимо суди першої та другої інстанцій у разі виникнення питання або проблеми, щодо яких ще не сформована практика, інформувати нас. Таким чином, ми маємо час над ними подумати, ще навіть не стикнувшись зі справами.

Водночас суди нижчих інстанцій також інформують КГС, коли у нас трапляються випадки неоднакового застосування. Крім того, якщо сторони у справі займають активну позицію, то вони вишукують усі можливі та неможливі варіанти судових рішень і подають їх як аргументи.

Загалом правові позиції можуть вважатися різними тоді, коли обставини справ одні й ті самі. А за різних обставин наявність різних правових висновків є цілком обґрунтованою та зрозумілою. Але якщо суд доходить висновку щодо неоднакового застосування норм права — використовуються механізми, передбачені  Господарським процесуальним кодексом.

Якщо є хоча б одна правова позиція, з якою колегія не згодна, вона не вправі самостійно приймати протилежне рішення. Судді зобов’язані передати справу на спільне засідання всієї палати. Або якщо це стосується також іншої палати — на об’єднану палату. У разі, коли є позиція цивільного суду, а господарський має аналогічну проблему і не згоден з попереднім рішенням, усе буде передано на розгляд ВП ВС. А якщо згоден — застосовуй такий самий підхід.

Закон насправді дуже дієвий, просто ми ще не звикли до його застосування. Хоча в частині єдності практики механізм вже добре випробуваний і добре працює.

— Оскільки ВС має забезпечити єдність судової практики, чи буде доречним, якщо суди першої та апеляційної інстанцій підбиратимуть та копіюватимуть рішення ВП ВС чи касаційних судів?

— Безумовно, ні, оскільки наступний крок — це заміна суддів роботизованими комплексами, які будуть аналізувати рішення. Не принципово навіть, за якими критеріями відбуватиметься пошук — за ключовим словом чи за нормою права. Але якщо ми цього ще не зробили, то лише тому, що існують такі категорії, які не піддаються математичному розрахунку. Наприклад, зловживання правом, справедливість, добросовісність поведінки тощо.

Правильне розуміння та застосування цих понять потребує не лише встановлення фактичних обставин, але й з’ясування нюансів. Так, від невеличких відтінків змінюється фабула справи, позиції сторін, а отже, і висновок.

Наприклад, звернення з позовом до суду — це ж право? Однак це загальне право. Проте інколи звернення до суду може бути зловживанням таким правом. Це відбувається не з метою захисту фактично порушеного права, а задля можливого заробітку.

— Як емоційний та моральний стан судді впливає на рішення у справі?

— Безперечно, найбільш якісні рішення може підготувати професійний суддя, який не перебуває в стресовому стані та не має проблем, на яких зосереджені всі його думки. Мозок судді має працювати над розв’язанням правової проблеми, і тоді рішення буде максимально ґрунтовним та якісним.

— Чи не варто повернути ВС право видавати постанови Пленуму для того, аби систематизувати правові позиції з певних категорій спорів?

— Дуже цікаве запитання. Робота Пленуму не зовсім відповідала англо-саксонському праву та праву США, але, на мій погляд, це було б доречно. І повертатися треба зараз, доки ми ще не втратили своїх досягнень. За часів видання постанов Пленуму, що стосувалися систематизації правових позицій, окремі юристи їх критикували, хоча всі користувалися. Однак зараз, за відсутності таких постанов Пленуму ВС з роз’ясненнями, переважна більшість правників висловлює побажання, щоб щось подібне було.

Банк судових рішень буде накопичуватися ще багато років. Думки суддів не є офіційною позицією, особливо висловлені під час круглих столів та на інших заходах. Це все-таки погляд судді, без реального вивчення справи та систематизації досвіду. Тобто він може не бути позицією суду загалом.

Тож я є прихильником того, щоб ВС надавав допомогу суддям із судів нижчого рівня, зокрема шляхом видання постанов Пленуму. Хоча, звісно, це не єдина можливість. Є ще узагальнення судової практики, дослідження практики суду якогось апеляційного округу з подальшим поширенням серед інших судів висновків про те, чи є ця практика прийнятною. Це, наприклад, дуже важливо для багатьох кримінальних справ, які через процесуальні обмеження не розглядаються у ВС. Тож практика розгляду таких справ може створюватися у межах апеляційного округу і відрізнятися в регіонах, що є неприпустимим. Єдність у межах країни має бути забезпечена.

«Створення ВСІВ має сприяти зростанню кількості таких справ»

— Чи можуть «господарники» попрощатися зі справами щодо інтелектуальної власності? Чи виправдане створення окремого суду для вирішення цих питань?

— А нам не доводиться прощатися. Навпаки, ми зберемо всі справи з інших юрисдикцій. Законом про судоустрій передбачено, що у складі КГС створюється палата з розгляду інтелектуальних спорів. У свою чергу, Вищий суд з питань інтелектуальної власності — це перша і друга інстанції. Касаційною інстанцією для нього буде КГС. Тобто спори щодо інтелектуальної власності перестануть розглядати господарські суди першої та апеляційної інстанцій.

Але інтелектуальні спори залишаються в межах господарської юрисдикції. І це природно, оскільки ці справи мають значення, якщо в них є економічна складова. Якщо ж творче досягнення не має фінансової складової, зазвичай його використання не передбачає спорів.

— Із чим пов’язане таке виділення? Невже в нас так багато спорів розглядається?

— Спори щодо ІВ не були поширеною категорією. Для порівняння: в країні розглядалося до 6 млн спорів, з них стосовно ІВ — більш як 1000 на рік. Проте маємо розуміти, що спори щодо ІВ не завжди стосуються того, хто і що в кого вкрав. Насамперед вони стосуються розвитку. Це інноваційні технології, ліки, штучний інтелект, винаходи, які мають важливе значення для прискорення розвитку та інвестиційної привабливості країни.

І в нас, на відміну від інших країн, створення окремого суду не пов’язане з тим, що є багато спорів. Навпаки, створення такого суду має сприяти зростанню кількості таких справ.

Головна проблема полягає в тому, що особа або підприємство, звертаючись до різних юрисдикцій, не може отримати належний захист своїх прав. Відомі непоодинокі випадки, коли громадянин, звертаючись з позовом щодо захисту ІВ, стикається з тим, що суддя взагалі не розуміє, про що йдеться. Оскільки сам спір специфічний та не є поширеним. І така ситуація не дивує, адже систематизоване навчання суддів проходило виключно у господарських судах. І лише в нашій юрисдикції відповідна спеціалізація була відокремленою.

— Невже рівень суддів в інших юрисдикціях такий низький?

— Якщо десь у районі суддя один раз на 5—10 років отримує такий специфічний спір, як захист інтелектуальної власності, то про яку якість його рішення може йтися? За цей час вже і технології змінилися, і підходи.

Якщо в цьому випадку суддя не розуміє, про що йдеться в позові, він у ньому відмовляє, тим самим зупиняючи на кілька років розвиток захисту авторських прав. Навіть є випадок, коли винахідник із Закарпаття зареєструвався як ФОП, аби подати позов до господарського суду. Бо коли він звертався до районних судів, ніхто не розумів, що таке винахід, яка з того користь і як його захищати. І чому його не може використовувати інша особа без дозволу винахідника.

Тож сподіваємося, що за допомогою іноземних колег зможемо забезпечити фаховий розвиток суддів ВСІВ. І в результаті кваліфікованого захисту порушеного права збільшиться кількість судових спорів. А також інвестиційна привабливість. Але спочатку  треба навчитися захищати громадян своєї країни, а тоді вже й іноземні прийдуть.

— Після проведення судової реформи судді стали «ближчими до бізнесу», постійно беруть участь у різних заходах. Проте це мало помітно у сфері ІВ. Чи планують судді йти до програмістів на форуми й пояснювати, що ті можуть розраховувати на захист за українським законодавством?

— Зараз у всьому світі спостерігається тенденція, за якої судові рішення випереджають час і законодавство. Так відбувається тому, що економічні відносини у сферах, які швидко розвиваються, випереджають розвиток законодавства. Суди з ІВ надають правовий захист на передовій економічного розвитку.

І тому ВОІВ у минулому році вперше організувала міжнародний конгрес для суддів, які спеціалізуються у сфері ІВ. Але рівень країн різний. Хтось уже дискутує на тему штучного інтелекту, про те, чи можна його визнавати автором винаходу. А ми, на жаль, розглядаємо підробку на консервних банках або в кращому випадку — підробку ліків та рецептур.

Тож характер спорів зумовлений рівнем розвитку економіки. Якщо відсутні довготривалі інвестиції в межах країни, а економіка тримається на відносинах «купив — продав», то і спори такі. Але якщо зараз цим не займатися, то через 2—3 роки ми взагалі не будемо розуміти, про що йдеться. І тому маємо підтримувати наявний рівень. Не будемо вчитися — не будемо знати.

Тож ВС братиме участь у заходах, присвячених проблематиці ІВ. І якщо до цього часу в КГС існувала лише одна колегія з розгляду спорів щодо ІВ, то зараз ця проблема вирішена. І збільшення штату дає можливість суддям бути більш активними на різних заходах.

«Наші громадяни вже отримали дивіденди від КзПБ, хоча він ще не запрацював»

— Як судді оцінюють новий КзПБ? Чи потрібно вносити до нього зміни, доки не настав процесуальний колапс?

— Недавно кодекс було опубліковано, тож зараз судді його вивчають, триває обговорення. Він ще не апробований практикою. Можливо, більшість недоліків буде виправлена практикою. Таке може відбутись і без зміни законодавства, як це вже неодноразово було. І це звичайна світова практика.

Ми постійно звертаємося до судів із проханням інформувати нас про всі питання, що виникають. У нас є можливість об’єднатися та подумати над їх вирішенням. І зробити це ще до того, як з’являться реальні проблеми. Сподіваюся, що в листопаді судді будуть готові до застосування кодексу.

Якщо ж навіть виникнуть проблеми, то переконаний, що суб’єкти законодавчої ініціативи почнуть активно працювати над ними. Адже навіть сам факт прийняття кодексу підвищив місце України в рейтингу Doing Business. А це суттєво полегшує наше спілкування з іноземними країнами, з МВФ. Навіть отримання траншів полегшує. Тож фактично наші громадяни вже одержали дивіденди від прийняття цього кодексу, хоча він ще не запрацював.

— Чи торкнуться зміни процесу банкрутства з огляду на намагання вдосконалити судове діловодство за допомогою запровадження ЄСІТС? Як відбуватиметься призначення арбітражних керуючих? Хто вестиме їх реєстр?

— Зважаючи на те, що ведення справ щодо банкрутства й раніше потребувало електронних реєстрів, жодних проблем з налаштуванням системи не буде. Вони схильні до об’єднання, і про це свідчить досвід іноземних країн.

Наприклад, у США першими на електронне судочинство переходили саме суди з питань банкрутства. По-перше, це для них був вимушений крок, оскільки велика кількість кредиторів легше обліковується в електронній формі. По-друге, суттєва економія на папері. Адже, щоб повідомити кілька тисяч осіб про дату судового засідання. треба вирубати невеличкий ліс. І, по-третє, ці системи дуже добре корелюються. Тобто проблем немає, це на користь.

До речі, перехідні положення передбачають, що протягом 6 місяців Кабмін зобов’язаний виявити всі ці невідповідності й запропонувати відповідний проект закону.

— Чи потрібен нам суд з питань банкрутства, як у США? Адже кодекс ми вже в них запозичили.

— Фактично це звичайний підхід до спеціалізації судів та суддів. У всьому світі існує 3 рівні спеціалізації, які залежать від кількості справ і актуальності відповідної категорії спорів. Перший рівень: суддя спеціалізується в межах одного суду. І в нас таких прикладів безліч — справи неповнолітніх, трудові спори, шлюбні. У кримінальних справах є також спеціалізація: одні судді розглядають справи про посадові злочини, інші — про вбивства. Тобто є розмежування.

Наступний рівень — у межах суду виділяється структурний підрозділ. Коли кількість справ велика, таке виділення є виправданим. До речі, у такому становищі опинилися господарські суди з ІВ. Перша інстанція — спеціалізовані судді, друга — спеціалізовані колегії, ВГС мав спеціалізовану палату.

Якщо спеціалізація запроваджена, то немає значення, яка висить табличка: чи відділ, чи палата, чи самостійний суд. Це вже вибір кожної країни.

До речі, у США є суд з питань банкрутства, а господарських немає. Американці вже 15 років міркують, чи створювати їм окремий суд з питань ІВ. Поки що в них є спеціалізовані судді в першій інстанції та єдиний апеляційний суд — для другої. І якщо визнають у цьому потребу, то створять. Я теж не прибічник поспішності у створенні та ліквідації судів. Це і суддям не сприяє, і громадянам не допомагає.

Мені здається, що в господарських судах палати з питань банкрутства працюють на рівні самостійних судів. І не обмежені ні в чому. І навіть те, що супутні спори можуть розглядати колеги й це буде обговорюватися на спільних нарадах, лише сприяє підвищенню якості вітчизняного правосуддя.

— Інформація щодо банкрутства юридичних осіб була досить прозорою та загальновідомою. Чи збережеться ця тенденція щодо фізичних осіб? Адже, на відміну від юрособи, що ліквідується, громадянину після цього ще жити.

— Звичайно. Проте чинний кодекс не розрізняє інформації щодо фізичних та юридичних осіб. Оприлюднення персональних даних є необхідним для виявлення кредиторів. Як кредиторам подати свої вимоги до особи, якщо цю інформацію не розкрити? Тому це має бути усвідомленим рішенням особи, яка звертається з приводу банкрутства.

Боятися їй не варто: якщо все майно піде на погашення боргів, то красти вже буде нічого. До речі, КзПБ передбачає, що квартиру, якщо це єдине житло, забирати не можна. Тобто якийсь мінімальний захист кодекс забезпечує. Але, безумовно, установлено обмеження, наприклад щодо виїзду за кордон. Усе це буде контролюватися. Це й доцільно, оскільки кодекс має запобігати фіктивному банкрутству.

— Передбачаєте можливий колапс у банківській системі?

— Ні. Йдеться не лише про банки. Наприклад, особа позичила гроші в сусіда, тож йому їх треба повернути. Питання в тому, щоб особа не була обтяжена боргами все своє життя. Тож кодекс дає можливість попрощатися з боргами та зітхнути з полегшенням.

— Як ви ставитеся до розкриття інформації про родичів, навіть якщо мало місце розлучення?

— Тут слід зважати на обставини розлучення. Якщо воно відбулося кілька років тому й майно поділили навпіл — це одне. А якщо сьогодні чоловік усе подарував дружині, а завтра звернувся із заявою про банкрутство, то інформація про дружину буде дуже цікавою кредиторам. Тож ці дарування повинні бути визнані недійсними, майно повернеться до первісного власника…

Проте ми ще не маємо досвіду. Хоча думаю, що такі випадки творчого застосування КзПБ обов’язково будуть. Тут можемо згадати намагання пройти процедуру банкрутства як ФОП.

Безумовно, хтось цим інструментом буде добросовісно користуватись, а хтось — зловживати. Тож зараз законодавці намагаються цьому запобігти. А вже практика має визначити, що та в якому обсязі потрібно. Це має бути той мінімум, який сприяє процедурі. Проте без жодних зайвих відомостей та подробиць особистого життя.

«Оцінювання було запитом суспільства, проте воно дуже затягнулося»

— Що є головним досягненням судової реформи: нестача суддівських кадрів, тривала процедура кваліфікаційного оцінювання, перейменування судів заради зміни табличок на них?

— Так сталося, що судді були змушені пройти процедуру оцінювання. Українське суспільство не хотіло утримувати суддів без змін.

Перевагою є те, що поступово змінюється інтонація щодо суддів. Можливо, це відбувається не так швидко, як нам хотілося б. Але помітне позитивне ставлення. Проте реформа затягнулась, унаслідок чого існує багато проблем, які повинні бути вирішені.

— Чи не є дискримінацією те, що судді, зокрема господарської юрисдикції, отримують різну винагороду за однакову працю?

— Чинне законодавство ще у 2010 році відмовилося від преміювання суддів. Кожен із цього приводу може мати свою думку. Але преміювання, яке відбувається в адміністративному порядку, завжди може тлумачитись як певна залежність від голови суду або особи, яка таке преміювання буде здійснювати. Тому законодавець обрав шлях, коли заробітна плата підвищується, проте немає жодних премій. Нині, наскільки мені відомо, судді є єдиною категорією працівників, щодо яких преміювання не здійснюється.

Що ж стосується різниці в заробітній платі, то це дуже велика проблема, яка з’явилася внаслідок тривалості кваліфоцінювання. Дуже багато часу забрали конкурси на посади у ВС і ВАКС. Оцінювання було запитом суспільства. Проте воно дуже затягнулося.

— Ви поєднуєте дві адміністративні посади у ВС. Чи вистачає часу на участь у розгляді судових справ? Чи не збираєтесь у зв’язку з поповненням лав ВС відмовитися від якоїсь із них і приділити більше часу здійсненню судочинства?

— Часу на роботу вистачає, а от на сон — ні. Зараз судді перебувають у рівних умовах. Так, вони досить складні. Кількість справ, які розглядають судді, зумовлює появу понаднормової роботи. Деякі судді розглядають понад 1500 справ на рік. Однак якщо я встигаю працювати, то, відповідно, цього ж вимагаю і від колег.

— 4 червня судді господарської юрисдикції відзначатимуть своєрідне професійне свято. Що ви їм можете побажати?

— Здоров’я й наснаги. Бо це найважливіше.