Две большие разницы

В США практикуют не платить судьям зарплату за волокиту и вызывать судей в отставке для рассмотрения дел

Судебную реформу, как известно, проводили, опираясь на международный опыт. Почти все, что могли, наследовали ради облегчения жизни отечественных служителей Фемиды. Но после визита американской делегации юристов будет о чем подумать преемникам реформаторов. А иностранные коллеги смогут оценить наши изменения, о которых им рассказали судьи Верховного Суда.

Демократично і практично

У здійсненні правосуддя по-американськи, виявляється, є ще нечувані речі. Про них розповіла суддя у відставці Кара Лі Невіл з Міннесоти.

Цікавою там є практика відводів: те, чи може законник бути арбітром в їхній справі, вирішують, радячись, сторони, а не суддя. Такий спосіб присутні на круглому столі, організованому Асоціацією правників України, не могли не відзначити. Як і той факт, що за затримку винесення рішення понад 90 днів на суддю також чекає затримка... заробітної плати. Після такої новини один з адвокатів спробував підрахувати, якою має бути суддівська винагорода за справи, що не розглядаються понад 5 років.

Можливо, американські володарі мантій отримують матеріальне забезпечення регулярно, оскільки, як зауважила К.Невіл, дуже серйозно ставляться до своєї місії. Судову гілку влади вони ставлять між законодавчою та виконавчою, захищаючи від останніх суспільство. Тому роль судді, як і ступінь довіри до нього, вищі, ніж в Україні. Чого варта одна лише можливість заблокувати закон, якщо його застосування призведе до порушення чиїхось прав.

К.Невіл зазначила, що в її суді також запустили пілотний проект: запросили відомих юристів спробувати себе в ролі суддів. Таким чином, вдалося пришвидшити розгляд справ на безоплатній основі.

Та найголовніше: коли у суді не встигають — викликають стару гвардію. Судді у відставці час від часу приходять до своїх установ, аби не допустити колапсу. Така особливість американського правосуддя найбільше сподобалася нашим законникам. Суддя Касаційного адміністративного суду Володимир Кравчук зауважив, що непогано було б імплементувати цю ідею у вітчизняне законодавство.

Ще одна відмінна риса: у США судді приймають рішення на основі переважних доказів, а наші керуються принципом «поза розумним сумнівом». Можливо, у цьому вся різниця.

Ви нам — ми вам!

У відповідь на цікавий екскурс судді ВС розповіли іноземним колегам про свої особливості — демократичні та не зовсім.

В.Кравчук зазначив, що остання судова реформа є найбільш масштабною порівняно з попередніми. А залучення до процесу добору на суддівські посади такого органу, як громадська рада доброчесності, не має аналогів. Суддя наголосив, що нагляд за моральністю законників обумовлений рівнем довіри суспільства до системи. Втім, один з адвокатів наголосив, що критерій доброчесності не можна об’єктивно розтлумачити, тому відбір за ним не може не викликати сумнівів.

Присутній на круглому столі член ГРД спростував слова В.Кравчука щодо впливу «доброчесників» на Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Мовляв, вони навіть не мають права вето, щоб не допустити до мантії кандидата, який, на їхню думку, цього не заслужив.

Про етичний бік суддівства в іноземних колег запитав суддя Касаційного господарського суду Єгор Краснов. Зокрема, його цікавило таке: чи може суддя коментувати рішення (власне або колег) та чи може спілкуватися в соцмережах з юристами, які приходять у суд як сторони.

Американські гості двічі сказали «ні». У них судові рішення коментує спеціальний комітет, а від дружби у «Фейсбуку» страхуються шляхом неприйняття окремих заявок. Утім, як відзначив Є.Краснов, Європейський суд з прав людини пристав на позицію, що реальна дружба не відповідає дружбі віртуальній. Такої ж думки дотримуються колеги з Франції.

Про особливості своїх юрисдикцій розповідали судді Касаційного кримінального суду Микола Мазур та Касаційного адміністративного суду Наталія Коваленко. Кримінальна юстиція, за словами М.Мазура, може пишатися, що вироки виносить, керуючись принципом «поза розумним сумнівом». Оскільки за радянських часів, коли завданням суддів було встановлення об’єктивної істини, виправдувальних вироків було мало, зате вистачало додаткових розслідувань, які нічим не завершувалися.

Обмін досвідом закінчився оприлюдненням планів на наступну зустріч, оскільки правники не встигли обговорити можливості суддів у процесі. Разом з тим американські гості сказали, що їм також є чому повчитися в українських колег.

 

ПРЯМА МОВА

Наталія КОВАЛЕНКО,
суддя Касаційного адміністративного суду:

— Якщо ми виступаємо як суд першої інстанції, то витребуємо докази. Всі суб’єкти владних повноважень зобов’язані виконувати вимоги суду. Втім, деякі з них зазначають, що їм відомо про винесення такої протокольної ухвали, проте вони просять додатково надіслати листа, в якому буде вказано, про що саме просить суд. Я сподіваюсь, що найближчим часом ми викоренимо це явище.