«Вважати засудженим»

Использование упрощенной терминологии или такой, что прямо противоречит или искажает содержание определенных уголовным процессуальным законом понятий, является недопустимым. Такое заключение сделал ВС в постановлении №482/85/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

21 березня 2019 року                       м.Київ                              №482/85/17

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БІЛИК Н.В.,
суддів: КРАВЧЕНКА С.І., ЄМЦЯ О.П. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 26.03.2018 у кримінальному провадженні №12015150280001045 за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця та жителя Адреса 1, раніше судимого — останнього разу за вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10.11.2015 за ч.3 ст.191, ч.4 ст.70 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини

За вироком Новоодеського райсуду від 12.10.2017 Особу 1 засуджено за ч.3 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК частково приєднано покарання за вироком від 10.11.2015 та призначено Особі 1 покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 1 місяць.

Особу 1 засуджено за ч.2 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 10.11.2015 (за ч.3 ст.191 КК) та остаточно призначено Особі 1 покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 3 місяці.

Вироком АСМО від 26.03.2018 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.

Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким постановлено вважати Особу 1 засудженим за ч.3 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки; за ч.2 ст.186 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК визначено Особі 1 покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 10.11.2015 та остаточно призначено Особі 1 покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 3 місяці.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду Особу 1 визнано винуватим у тому, що він 26.11.2015, приблизно о 2:00, через незамкнені двері проник до господарського приміщення домоволодіння за Адресою 2, звідки незаконно, таємно, повторно викрав майно Особи 2 на загальну суму 4830 грн.

Він же 20.02.2016, приблизно о 14:20, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою на перехресті вул.Червоних партизан та Кухарєва в м.Нова Одеса відкрито заволодів належною Особі 4 жіночою сумочкою, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 1819 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у цьому суді. Прокурор зазначає, що апеляційний суд, усупереч стст.408, 421, замість зміни рішення суду першої інстанції скасував його та постановив свій вирок. Також вказує на порушення апеляційним судом вимог ст.374 КПК, оскільки при постановленні вироку апеляційний суд не призначив засудженому покарання, а постановив вважати його засудженим до відповідного покарання, тобто допустив спрощення термінології, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу в повному обсязі, просив скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Мотиви суду

<…> Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості Особи 1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.

Положеннями ч.2 ст.420 КПК визначено, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення — це один із основних критеріїв якості правосуддя.

Вирок — це ухвалене іменем держави судове рішення суду першої або апеляційної інстанції про винуватість або невинуватість особи і про призначення кримінального покарання або звільнення від призначеного покарання, засноване на доказах, безпосередньо досліджених судом.

Статтею 374 КПК чітко регламентовано, що вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У резолютивній частині вироку в разі визнання особи винуватою обов’язково зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред’явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність; покарання, призначене за кожним з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

При ухваленні вироку апеляційним судом цих вимог кримінального процесуального закону не дотримано.

Із оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду в частині призначеного Особі 1 покарання скасував. Разом з тим у резолютивній частині власного вироку замість покарання, призначеного за кожним з обвинувачень, указав, що Особу 1 слід вважати засудженим за ч.3 ст.185 КК до 3-х років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК — до 4-х років позбавлення волі, а далі на підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів визначити Особі 1 покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.71 КК остаточно призначити покарання у вигляді 4-х років 3-х місяців позбавлення волі. Тобто, скасувавши вирок місцевого суду в частині призначення покарання, апеляційний суд, усупереч ст.374 КПК, не призначив покарання за кожним з обвинувачень, як того вимагає закон, а ухвалив вважати засудженим Особу 1 до покарання, яке йому фактично не було призначено ні за ч.3 ст.185 КК, ні за ч.2 ст.186 КК, а також за сукупністю цих злочинів — на підставі ч.1 ст.70 КК.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що застосований у цьому випадку апеляційним судом термін «вважати засудженим» за своїм змістом не є тотожним юридичному поняттю «призначити».

Призначення покарання — це діяльність суду щодо вибору виду і розміру покарання для особи, винної у скоєнні злочину.

Суд наголошує на тому, що при скасуванні вироку місцевого суду, в тому числі в частині призначеного покарання, покарання як таке відсутнє. Тому постановлення нового вироку вимагає обов’язкового призначення покарання.

Описане вище не слід ототожнювати зі зміною судового рішення. На відміну від скасування вироку, коли особа фактично залишається без покарання, зміна вироку таких наслідків за собою не тягне, до вироку лише вносяться певні корективи. Тому в кожному випадку, виходячи із конкретних обставин, індивідуального стилю написання рішення, допустимо вживання терміну «вважати».

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що використання судами під час ухвалення рішень спрощеної термінології або такої, яка прямо суперечить чи спотворює зміст визначених кримінальним процесуальним законом понять, є неприпустимим. Допущення таких порушень під час складання судового рішення є неприйнятним, адже це ставить під сумнів його законність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні вироку грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, адже ухвалене ним рішення за своїм змістом не відповідає вимогам ч.4 ст.374 КПК, оскільки в його резолютивній частині не йдеться про призначене за кожним з обвинувачень, визнаних судом доведеними, покарання та міру покарання, обрану судом за сукупністю злочинів.

За викладених обставин доводи прокурора про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є слушними.

Разом з тим суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Стаття 410 КПК визначає, що у випадку, передбаченому п.3 ч.1 ст.407 цього кодексу (скасування вироку повністю або частково), суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час ухвалення вироку апеляційна інстанція допустила порушення кримінального процесуального закону, які є істотними тому, що перешкодили суду ухвалити законне рішення. В такому випадку рішення підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись стст.434, 436 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

З цих підстав ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 26.03.2018 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.