Жилье неуплаченных долгов

Законник потерял работу, потому что отменил меры обеспечения иска, хотя никто об этом не просил

Женщина заплатила за квартиру аванс, но помещение ей не продали. Деньги также отказались возвращать. Хотя суды признали, что средства нужно повернуть, нашелся законник, который не увидел оснований для финансовых взысканий из неудачника-продавца.

Підроблений підпис

У 2008 році громадянка вирішила купити помешкання й дала під розписку аванс у сумі понад $30000. Одначе продаж квартири в подальшому не відбувся, а власник останньої не захотів повертати кошти. У 2015-му жінка подала позов, у якому зажадала стягнути з боржника не лише зазначену суму, а й проценти, що разом становить понад $50000.

Суд поновив строк оскарження, а згодом частково задовольнив позов і постановив стягнути з несумлінного продавця вказану суму та проценти. На нерухомість торгівця наклали арешт. Справа дійшла аж до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, який теж підтримав повернення боргів.

Але відповідача не влаштував такий стан речей, особливо арешт майна. Йому не подобалося програвати в судах, перспектива повертати гроші також не влаштовувала, хоча частину суми він уже віддав. Чоловік неодноразово звертався до Феміди, просячи відстрочення та скасування виплати боргу. Пояснював клопотання тим, що робить це в інтересах власної неповнолітньої дитини. Один із суддів, до якого потрапила така заява, дозволив не сплачувати гроші до того часу, коли боржник вилікує хворе чадо, однак апеляційний суд таку постанову скасував. Інші судді відмовлялися відкривати провадження за його заявами. Аж доки клопотання про перегляд рішення не потрапило до судді Заводського районного суду м.Запоріжжя Олександра Федоренка.

Законник відкрив провадження та призначив справу до розгляду. Він побачив у ній нововиявлені обставини, посилаючись на які рішення суду можна змінити. Ішлося про те, що підписи на розписці, первинному позові позикодавця та заяві про збільшення позовних вимог відрізняються. Суддя призначив експертизу за наявними документами й на її основі повністю задовольнив заяву боржника.

Проте жінка теж не збиралася здаватися. Тому пішла до апеляційного суду та звернулася зі скаргою до Вищої ради правосуддя. Адже, на її думку, рішення не законне. О.Федоренко взяв до уваги тільки ту частину висновку експерта, яка його задовольняла. Ту частину документа, яка суддю не влаштовувала, він просто проігнорував.

Крім того, у своїй скарзі громадянка вказала на інші порушення. Зокрема, вона не отримала жодної судової повістки, копії заяви про поворот виконання рішення суду, на основі якої відкрили провадження, ухвал про відстрочення виконання рішення, призначення експертизи тощо. Крім усього, одну із судових повісток чомусь вручили особі, яка не є членом сім’ї та не проживає за зазначеною адресою.

Скаржниця стверджує, що рішення судді мало негативні наслідки. Щойно О.Федоренко звільнив з-під арешту об’єкти нерухомості, відповідач відразу ж цим скористався й переоформив майно на іншу особу.

Однак сам суддя у відзиві на скаргу заявив, що не бачить, у чому допустив грубі порушення. Він уважає, що належним чином повідомив особу і про відкриття справи, і про призначення експертизи. Оскільки жінка не надіслала клопотання про перенесення судових засідань, їх провели й рішення було прийнято. Що стосується експертизи підпису, то, на думку О.Федоренка, заяву про збільшення позовних вимог підписала не сама заявниця, а її адвокат. Водночас у матеріалах відсутні докази, що останній має право на представництво інтересів особи, а це свідчить про порушення вимог законодавства.

Те, що жінка не отримала викликів на засідання, переконаний законник, — її проблеми, адже в позовній заяві, у матеріалах справи першої, апеляційної та касаційної інстанцій зазначено одну й ту саму адресу. Більше того, на заяві особи до суду з метою отримати копію рішення, а згодом на зверненні до ВРП також фігурує ця адреса. Тому твердження, що суд позбавив сторону можливості озвучити аргументи на власну користь, безпідставне.

Розплата за чужу позику

Дисциплінарна палата відкрила проти О.Федоренка провадження та з’ясувала таке. Суддя вирішив переглянути рішення у справі. Підставою названо те, що договори, укладені у формі розписок від 5 березня та 25 квітня 2008 року, були підписані однією особою, а позовна заява та заяви про збільшення й уточнення позовних вимог — іншою.

Із Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов лист, в якому фахівці попросили надати додаткові матеріали — експериментальні зразки підписів на оригіналах документів, які не стосуються цієї справи. О.Федоренко відписав, що таких документів не має, адже особа ні разу не прийшла на судове засідання, тож нехай роблять висновки на основі того, що мають.

Фахівці не побачили відмінностей у підписі на первісному позові та розписках про надання грошей, однак забракували документ про уточнення та збільшення позовних вимог. Цього було достатньо для судді, щоб повністю скасувати рішення попередніх судів про сплату боргу та зняти арешт із нерухомості боржника, який наклали задля забезпечення позову. Розгляд справи відбувався за відсутності сторін.

Оскільки частину коштів боржник уже віддав, суддя постановив повернути йому гроші, а також зобов’язав позивачку сплатити судовий збір.

Це рішення переглянув апеляційний суд і скасував його в повному обсязі, а заяву боржника залишив без задоволення. Крім того, в апеляційній інстанції звернули увагу на багато порушень, які допустив законник. Зокрема, він скасував заходи забезпечення позову, хоча клопотання про це не було, скасував рішення першої інстанції, але не скасував рішення апеляційної інстанції.

ДП переглянула матеріали справи й не побачила доказів направлення повістки позикодавиці та отримання нею документа, хоча саму повістку написали. І хоча суддя не мав доказів, що сторона знає про розгляд справи, він провів засідання й ухвалив рішення.

Палата вирішила суддю звільнити. Чоловік безрезультатно оскаржив рішення до ВРП. Він прийшов на засідання разом зі своєю захисницею, яка заявила: «Я розумію, що було порушено правила процесуальної юрисдикції, але все ж прошу звернути увагу на те, що це порушення не мало умисного характеру».

За словами адвоката, досі законник не мав жодних стягнень, а отже, у нього бездоганна репутація. Допущені помилки захисниця списала на завантаженість роботою, відсутність часу та необхідність розглянути справи в певні строки. А особа, яка була стороною процесу, при бажанні могла б реалізувати свої процесуальні права.

Утім, практика ВРП свідчить, що судді, які допускали подібні порушення, зазвичай втрачали роботу. Одного разу законниці пом’якшили покарання лише для того, щоб через 2 дні відправити її у відставку. Тому для О.Федоренка не зробили винятку. Члени Ради не стали скасовувати вердикту ДП. За вирішення долі майна за відсутності однієї зі сторін він поплатився посадою.