Закон і Бізнес


Борьба за центр

ЕСПЧ возразил против отказа в проведении массовых собраний возле КС


№19 (1421) 18.05—24.05.2019
София КОНДРАТЮК
601

Когда представители власти оказались за решеткой, активисты ринулись на главную площадь, единственное место в центре города, которое могло бы вместить достаточное количество людей, которых бы точно заметили. Впрочем, собрание, по мнению правительства, могло помешать функционированию конституционной юрисдикции. В Страсбурге напомнили, как суды должны реагировать на это самое «могло».


Ініціатива не буває безхмарною

Один з активістів, який пізніше став заявником у справі «Kablis v. Russia», на власній сторінці найпопулярнішої російської соціальної мережі «Вконтакте» запропонував однодумцям обговорити важливу подію. І не де-небудь, а в самому серці міста, адже тема була надто важливою — арешт губернатора та наближених до нього осіб.

Сповістивши міську адміністрацію про свій намір зібратися, Григорій Кабліс уже планував захід, коли замість підтвердження йому запропонували зустрітися зі сподвижниками десь на околиці міста. Головна площа, за регіональним законом, була під табу. Про цю перепону заявник поквапився сповістити через власний акаунт, при цьому не відміняючи планів щодо локації акції. Тоді служба безпеки в парі з Генеральною прокуратурою заблокували його сторінку в мережі. Оскільки там містилися прямі заклики до участі в незаконному публічному заході. Утім, останній все-таки відбувся — 50 громадян спокійно зібралися на площі й так само спокійно розійшлися. Звичайно, на цьому історія завершитися не могла.

Г.Кабліс вирішив довести в суді те, що мав повне право збирати людей на площі й жодним чином не порушив закону. Феміда твердила, що відмова була прийнята компетентним органом відповідно до процедури, а муніципальний орган дав заявникові можливість користуватися своїми правами.

Заборона без причини

У Європейському суді з прав людини заявник наполягав на порушенні ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже Стефанівська площа, на яку адміністрація так не хотіла пускати активістів, була головною площею міста. І багато громадських заходів проводили саме там.

Але заборонити зібрання на цьому місці вирішили після того, як до будівлі, вікна якої виходять на Стефанівську, переїхав Конституційний суд. Утім, Г.Кабліс стверджував, що периметр зони в безпосередній близькості від КС мав бути визначений на основі земельного або міського планування та повинен бути об’єктивно виправданим з метою забезпечення нормального функціонування установи.

Представники уряду наполягали, що заборона на проведення публічних заходів була виправдана особливим правовим режимом, пов’язаним з необхідністю гарантувати безпеку. Тому про порушення конституційних прав громадян не йдеться.

ЄСПЛ зауважив, що в той час, як адміністрація міста покладалася на регіональний закон, що забороняє громадські заходи на Стефанівській площі, суди посилалися на розпорядження про обмеження периметра зони в безпосередній близькості від КС.

Перша заборона зумовлювалася ймовірним перешкоджанням нормальному функціонуванню транспорту, руху або доступу громадян до житлових будинків. Перелічених причин, як з’ясували у Страсбурзі, самих по собі було недостатньо, щоб виправдати пропозицію про зміну місця заходу. Заборона на проведення демонстрацій, за європейською практикою, може бути виправдана тільки в тому випадку, коли існує реальна небезпека заворушень. У випадку заявника аргументів щодо таких ризиків ніхто не наводив.

Отже, відмова в дозволі на зібрання була зумовлена одним лише посиланням на 2 заборони. Не були враховані конкретні обставини справи, що, як виявилося, не порушували законів. Тому такі дії не можуть розглядатись як утручання, «необхідне в демократичному суспільстві», про яке йдеться в ст.11 конвенції.

У заяві Г.Кабліса говорилося не тільки про відмову, а й про відсутність ефективного засобу юридичного захисту. Адже в суді він довести факт порушення своїх прав не зміг.

До того ж блокування його акаунту також потягло за собою порушення свободи вираження поглядів. Тож необачні рішення влади зумовили те, що компенсація за моральну шкоду перевалила за €12 тис. Зате в питанні мирних зібрань остаточно поставлено крапку.