Закон і Бізнес


И авто отдал, и должен остался


№17-18 (1419-1420) 09.05—17.05.2019
3113

Реализация предмета залога сама по себе не прекращает обязательств по договору выполнением, проведенным должным образом. Такое заключение сделал ВС в постановлении №178/1196/13-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 лютого 2019 року                       м.Київ                              №178/1196/13-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТРІЛЬЧУКА В.А. (суддя-доповідач),
суддів: КАРПЕНКО С.О., КУЗНЄЦОВА В.О., ПОГРІБНОГО С.О., СТУПАК О.В. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9.11.2017.

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

У липні 2013 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання частково недійсним кредитно-заставного договору, визнання припиненим зобов’язання, посилаючись на те, що 30.09.2008 між ним та закритим акціонерним товариством «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк», було укладено кредитно-заставний договір №DZR0AN14131826, за умовами якого він отримав кредит у розмірі €7023,21 для придбання автомобіля зі сплатою 15% річних на строк до 29.09.2015. З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором позичальник передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль «Daewoo Nexia» 2008 року випуску, номер кузова/шасі №2, реєстраційний номер №1. Однак він отримував кредитні кошти не в іноземній валюті, оскільки вказаний транспортний засіб був придбаний відповідачем за 44900 грн. шляхом їх переказу на поточний рахунок ТОВ «АвтоПриват». Також він не мав інформації про відкриття в банку валютного рахунку на його ім’я. Покладення на нього обов’язку щодо погашення кредиту в іноземній валюті (в євро) суперечить змісту кредитних правовідносин. Отже, фактично йому було надано кредит у розмірі 49133,23 грн. (з урахуванням, зокрема, внесення страхових платежів, вартості полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності), а не €7023,21.

26.10.2009 ПАТ «КБ «ПриватБанк» реалізувало належний йому транспортний засіб за 51423,23 грн. Враховуючи викладене, Особа 1 просив: визнати недійсним кредитно-заставний договір у частині валюти кредитування, вказавши, що правочин був укладений у національній валюті (гривні) на суму 49133,23 грн.; визнати недійсним п.14.10 кредитно-заставного договору в частині необхідності сплати штрафу за порушення зобов’язання у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку на дату здійснення платежу; визнати припиненим виконанням, проведеним належним чином, його зобов’язання щодо повернення кредиту та інших платежів, передбачених кредитно-заставним договором.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 позов задоволено частково. Визнано припиненим виконанням, проведеним належним чином, кредитно-заставний договір №DZR0AN14131826, укладений 30.09.2008 між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та Особою 1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська від 17.09.2009 було стягнуто з Особи 1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором у розмірі 81756,88 грн. Вказаним рішенням суду встановлено, що Особа 1 не заперечував проти дострокового стягнення кредитної заборгованості та фактично передав працівникам банку для її погашення предмет застави — автомобіль «Daewoo Nexia», реєстраційний №1. 16.09.2011 ПАТ «КБ «ПриватБанк» повторно звернулося до Особи 1 з позовом про стягнення кредитної заборгованості. Рішенням АСДО від 3.11.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи суди встановили, що переданий позичальником транспортний засіб був проданий банком за €4280,65, що станом на 26.10.2009 еквівалентно 51423,43 грн. Після реалізації автомобіля залишок заборгованості становив 30333,45 грн. (81756,88 грн. — 51423,43 грн.). Невиконання позичальником рішення Жовтневого райсуду від 17.09.2009 в частині залишку вказаного боргу пов’язане з виною банку, який на порушення умов кредитно-заставного договору не надав Особі 1 звіту про результати продажу предмета застави. Дострокове стягнення всієї суми кредиту припиняє правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, разом з тим виникає грошове зобов’язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та нарахованих на цей час процентів, невиконання якого тягне за собою відповідальність, установлену ст.625 Цивільного кодексу. Взявши до уваги вказані рішення судів та встановлені ними обставини, місцевий суд дійшов висновку про те, що Особа 1 повністю виконав зобов’язання за кредитним договором.

Ухвалою АСДО від 9.11.2017 апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Криничанського райсуду від 18.04.2017 залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2017 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Криничанського райсуду від 18.04.2017 та ухвалу АСДО від 9.11.2017 в частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга ПАТ «КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказом належного виконання зобов’язання за кредитно-заставним договором є довідка про відсутність заборгованості, однак вона позивачу не видавалася. Коштів від продажу автомобіля не вистачило для погашення боргу в повному обсязі. Несвоєчасне повідомлення позичальника про реалізацію предмета застави може мати для кредитора негативні наслідки, пов’язані зі зменшенням заборгованості за процентами та неустойкою, але ні в якому разі не свідчить про припинення зобов’язання у зв’язку з його належним виконанням. В рішенні АСДО від 3.11.2014, на яке посилалися суди, відсутні відомості про погашення боржником заборгованості в повному обсязі, а навпаки, зазначено, що у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання кредитор має право на стягнення сум, передбачених ст.625 ЦК.

У квітні 2018 року Особа 1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що на порушення умов кредитно-заставного договору банк не надав йому звіту про результати продажу предмета застави. Він не зобов’язаний контролювати те, чи вистачило коштів від продажу транспортного засобу для повного погашення заборгованості. <…>

Позиція ВС

<..> Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 30.09.2008 між Особою 1 та ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк», було укладено кредитно-заставний договір №DZR0AN14131826, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі €7023,21 для придбання автомобіля зі сплатою 15% річних на строк до 29.09.2015.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором Особа 1 передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль «Daewoo Nexia» 2008 року випуску, номер кузова/шасі №2, реєстраційний №1.

Рішенням Жовтневого райсуду від 17.09.2009 з Особи 1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за кредитно-заставним договором у розмірі 81756,88 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що Особа 1 не заперечував проти дострокового стягнення кредитної заборгованості та фактично передав працівникам банку для її погашення предмет застави — автомобіль «Daewoo Nexia», реєстраційний №1.

16.09.2011 ПАТ «КБ «ПриватБанк» повторно звернулося до Особи 1 з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням АСДО від 3.11.2014 в задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Під час розгляду зазначеної справи суди встановили, що переданий позичальником транспортний засіб був проданий банком за €4280,65, що станом на 26.10.2009 еквівалентно 51423,43 грн. Після реалізації автомобіля залишок заборгованості становив 30333,45 грн. (81756,88 грн. — 51423,43 грн.). Невиконання позичальником рішення Жовтневого райсуду від 17.09.2009 в частині залишку вказаного боргу пов’язане з виною банку, який на порушення умов кредитно-заставного договору не надав Особі 1 звіту про результати продажу предмета застави. Рішення суду про дострокове стягнення всієї суми кредиту припиняє правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, разом з тим виникає грошове зобов’язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та нарахованих на цей час процентів, невиконання якого тягне за собою відповідальність, установлену ст.625 ЦК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для визнання кредитно-заставного договору припиненим виконанням, проведеним належним чином.

Проте ВС не погоджується з цим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.509, ст.526 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, передбачених договором або законом (чч.1 та 2 ст.598 ЦК).

Відповідно до ст.599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що після реалізації предмета застави залишок стягнутої з позивача на підставі рішення Жовтневого райсуду від 17.09.2009 заборгованості становив 30333,45 грн., суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що зобов’язання за кредитно-заставним договором припинилося виконанням, проведеним належним чином. Матеріали справи не містять доказів того, що вказане рішення суду було виконане боржником у повному обсязі добровільно або в порядку, встановленому законом «Про виконавче провадження».

Посилання судів на несвоєчасне повідомлення банком позичальника про реалізацію предмета застави (як обставину, встановлену в рішенні АСДО від 3.11.2014) не може свідчити про припинення зобов’язання у зв’язку з його належним виконанням.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вищенаведених норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового — про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим кредитно-заставного договору.

Згідно з чч.1, 13 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп.«б», «в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, — у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ПАТ «КБ «ПриватБанк» сплатило 704 грн., а за подання касаційної скарги — 768 грн., всього — 1472 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9.11.2017 в частині вирішення позовних вимог про визнання припиненим кредитно-заставного договору скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Особи 1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання припиненим кредитно-заставного договору від 30.09.2008 №* відмовити.

Стягнути з Особи 1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» 1472 грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.