Закон і Бізнес


Чье здоровье дороже?

КС защитил права военных — ликвидаторов Чернобыльской катастрофы, но не вспомнил о гражданских


Доповідачами у цій справі були судді КС Наталя Шаптала та Михайло Запорожець (крайній ліворуч).

№17-18 (1419-1420) 09.05—17.05.2019
3141

Эта норма появилась в законодательстве еще во времена существования УССР, к 5-ой годовщине трагедии на Чернобыльской АЭС. А через 28 лет два слова из ее текста были признаны такими, что не отвечают Конституции. Что же произошло за это время?


Генезис соціального захисту

До 33-ї річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції другий сенат Конституційного Суду ухвалив перше рішення від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 за скаргами громадян. Заявники вважали несправедливим, що лише військовослужбовцям дійсної строкової служби, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, пенсія по інвалідності може обчислюватися виходячи з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Це, власне, і передбачалося в ч.3 ст.59 закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 №796-XII.

Логіка законодавця цілком зрозуміла: для ліквідаторів у погонах пенсія обчислювалася на підставі розміру грошового забезпечення. Але в солдата строкової служби воно було символічним, а вплив радіації на здоров’я був однаковим. Утім, на момент ухвалення закону мінімальна зарплата теж була не надто велика — 185 крб., а у 1986-му — 70 крб. Тож альтернатива у вигляді 5-кратної «мінімалки» як бази для обчислення пенсії виглядала цілком справедливою і не викликала сумнівів у конституційності.

Проте після того, як Уряд вдався до певних маніпуляцій із розміром мінімальної зарплати, аби штучно збільшити обов’язкові відрахування соціальних внесків до бюджету, диспропорції в пенсійному забезпеченні стали очевидними. Наприклад, сьогодні мінімальна зарплата становить 4173 грн., а її 5-кратний розмір (20865 грн.) більш ніж удвічі перевищує середню по країні (9223 грн.). Відповідно, і пенсія по інвалідності для «строковиків»-ліквідаторів стала вищою, ніж у більшості інших військовослужбовців, які 33 роки тому долали наслідки Чорнобильської катастрофи.

Очевидно, Уряд просто не врахував цієї особливості, інакше додумався б замінити мінімальну зарплату на «розрахункову величину» чи прожитковий мінімум і в базі для обчислення пенсій «чорнобильців-строковиків». Як наслідок (що констатовано в рішенні КС №1-р(II)/2019), в окремих випадках останні «мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов’язаних під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків».

Справедливість на вибір

Власне, правові мотиви цього рішення явно поступаються економічним. Адже для обґрунтування свого висновку судді виходили з того, що держава не повинна «допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності», а «обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості».

Також наголошується, що «закріплений у Конституції обов’язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус». Тому, на думку КС, установлюючи особливі умови обчислення пенсій тільки для військовослужбовців дійсної строкової служби, законодавець «порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту».

Тому словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 закону №796-XII, визнано неконституційним і прибрано із цієї норми. Тобто тепер усі військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і через це стали особами з інвалідністю, мають право вимагати нарахування пенсії виходячи з 5-кратного розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Вади такого висновку полягають у тому, що КС фактично перебрав на себе функцію законодавця. І це добре, що була можливість за рахунок вилучення двох слів створити нову норму. Але якби спірне положення не передбачало можливості вибору з двох альтернатив, то виходило б, що КС міг фактично зменшити розмір пенсій для всіх інших військовослужбовців, які до ухвалення цього рішення отримували більше.

Якщо вже спиратися на справедливість, то не зрозуміло, чому взагалі має бути поділ ліквідаторів на військових та звичайних громадян. За логікою КС, усі вони виконували головний обов’язок — рятували країну і світ від ядерного забруднення. Отже, і соціальний захист та компенсація шкоди за втрачене здоров’я повинні бути однаковими — виходячи з 5-кратного розміру мінімальної зарплати!

Однак тут КС виявиться безсилим, оскільки для встановлення такої соціальної справедливості вилучення слів недостатньо. Доведеться прямо прописувати нову норму, що буде очевидним виходом за межі компетенції Суду. А значить, уся мотивація рішення №1-р(II)/2019, що спирається на справедливість та рівність громадян, летить шкереберть.

Захищати права ліквідаторів справді потрібно. І не лише напередодні чергових роковин. Але й визначати цінність здоров’я громадян за формою одягу, в якому вони йшли на свій подвиг, якось неконституційно.