Штраф за задержку

Своевременность уплаты налоговых обязательств не была отнесена законодательством к перечню вопросов камеральной проверки. Такое заключение сделал ВС в постановлении №818/1451/15, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

5 березня 2019 року                         м.Київ                           №818/1451/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — ХАНОВОЇ Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: ГОНЧАРОВОЇ І.А., ОЛЕНДЕРА І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.12.2015 у справі за позовом ТОВ «Сумське машинобудівне НВО» до державної податкової інспекції в м.Суми Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У травні 2015 року товариство звернулося до СОАС із позовною заявою до ДПІ, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким товариству за затримку сплати суми грошового зобов’язання накладено штраф у розмірі 20% від суми зобов’язання з мотивів безпідставності його прийняття.

26.08.2015 СОАС постановою, залишеною без змін ухвалою ХААС від 8.12.2015, в задоволенні адміністративного позову відмовив за необґрунтованістю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що протягом листопада 2014 року позивач здійснив ряд платежів на суму 825134,36 грн. із зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежів як сплати розстрочених грошових зобов’язань, які в порядку календарної черговості були зараховані як сплата грошового зобов’язання за червень 2014 року.

У січні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій товариство, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Позивач стверджує, що з огляду на відсутність податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

<…> Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковий орган провів камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю відповідача, про результати якої складено акт №* від 5.01.2015, за висновками якого 27.01.2015 прийняте ППР №** про зобов’язання сплатити штраф у сумі 165026,87 грн. за затримку на 120 календарних днів сплати грошового зобов’язання в розмірі 825134,36 грн.

Перевіркою встановлено, що товариство несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного грошового зобов’язання щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень 2014 року.

<…> За приписами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу (в редакції, що діяла на момент перевірки), органи контролю мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами контролю в межах їхніх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим кодексом, а фактичні перевірки — цим кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи контролю.

Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу контролю виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У свою чергу, як зазначено в пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом контролю документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, станом на 5.01.2015 (дату проведення перевірки) до переліку питань, які підлягають з'ясуванню у ході камеральної перевірки, своєчасність сплати податкових зобов’язань чинним законодавством не віднесено. Вказане питання підлягає перевірці виключно у ході документальної перевірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не дали оцінки наявності у податкового органу повноважень під час проведення камеральної перевірки у січні 2015 року досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов’язань.

Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили інтегрованої картки платника податку на момент перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Не досліджено факту, часу та обставин виникнення переплати. Наявний у матеріалах справи витяг з інтегрованої картки платника податків обмежений періодом з 30.06.2014 до 30.11.2014 і не охоплює день перевірки та встановлення переплати, на який вказує позивач.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ВС визнає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження зібраних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.353 Кодексу адміністративного судочинства справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

ВС вважає, що порушення допущені судом як апеляційної, так і першої інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.12.2015 у справі скасувати.

Адміністративну справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.