Закон і Бізнес


Кражи «вразнобой»


№13 (1415) 06.04—12.04.2019
11658

Если лицо совершило покушение на завладение чужим имуществом, стоимость которого каждый раз не превышала 20% социальной льготы, оснований для признания его действий уголовно наказуемыми нет. Такое заключение сделал ВС в постановлении №237/716/16, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

21 лютого 2019 року                     м.Київ                                             №237/716/16

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ШЕВЧЕНКО Т.В.,
суддів: СТОРОЖЕНКА С.О., МАКАРОВЕЦЬ А.М. —

розглянув касаційну скаргу засудженого Особи 1 на вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 5.09.2017 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15.11.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050690000305, щодо Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Донецька, жителя Адреса 1, засудженого за ч.3 ст.15 і ч.2 ст.185 КК Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Вугледарського міськсуду від 5.09.2017 Особу 1 засуджено за ч.3 ст.15 і ч.2 ст.185 КК до покарання у вигляді арешту на 4 місяці.

Стягнуто з Особи 1 на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» 1292,37 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою АСДО від 15.11.2017 вирок залишено без змін.

За вироком суду Особу 1 засуджено за те, що він 13.03.2016 в м.Красногорівці Мар’їнського району Донецької області, діючи умисно, таємно, повторно, о 2:00 біля будинку №1 на вул. Леніна демонтував один шматок кабелю на суму 75,61 грн. і, продовжуючи свій злочинний умисел, о 2:20 біля будинку №32 на вул.Кірова повторно демонтував два шматки кабелю на суму 117,60 грн.

Після цього намагався там же демонтувати ще один шматок кабелю, але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий на місці скоєння злочину працівниками поліції.

Своїми діями Особа 1 завдав ПАТ «Укртелеком» матеріальної шкоди на загальну суму 193,02 грн.; цивільний позов цим товариством було заявлено в сумі 1292,37 грн. — з урахуванням завданих збитків, пов’язаних із проведенням відновлювальних робіт.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі Особа 1 ставить вимогу про зміну судових рішень щодо нього в частині призначеного покарання. Просить урахувати поганий стан його здоров’я, щире каяття у вчиненому та пом’якшити покарання, яке не буде пов’язане із позбавленням волі.

Позиції учасників провадження

Прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч.2 ст.433 Кримінального процесуального кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого.

Згідно зі ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат тощо.

Особу 1 засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК, а саме — за вчинення двох епізодів незакінченого замаху на крадіжку.

При цьому згідно із формулюванням обвинувачення, визнаним судом доведеним, та кваліфікацією дій засудженого другий епізод Особа 1 вчинив повторно.

Відповідно до змісту ч.2 ст.32 КК за таких обставин виключається можливість юридичної оцінки діяння як продовжуваного злочину.

Згідно з вироком Особу 1 визнано винним у тому, що під час першого епізоду він вчинив замах на крадіжку належного ПАТ «Укртелеком» майна на суму 75,61 грн., а під час другого — на суму 117,40 грн.

При цьому, всупереч установленим фактичним обставинам та кваліфікації дій засудженого за ознакою повторності, суд зазначив, що Особа 1 вчинив крадіжку на загальну суму 193,02 грн.

Натомість у цьому провадженні відповідно до встановлених судом фактичних обставин кожен епізод злочину мав би отримати окрему юридичну оцінку з точки зору наявності всіх елементів складу злочину. Зокрема, слід ураховувати те, що злочин, передбачений ст.185 КК, є злочином з матеріальним складом, який визначається з урахуванням вартості викраденого майна або вартості майна, яке особа намагалася викрасти. Кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає при скоєнні крадіжки майна у випадках, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Відповідно до ст.51 Кодексу про адміністративні правопорушення крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян відповідно до п.5 підрозд.1 розд.ХХ Податкового кодексу для цілей кваліфікації вчиненого за нормами адміністративного та кримінального законодавства встановлюється на рівні соціальної пільги.

Соціальна пільга, за пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПК, дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється на 1 січня звітного року.

Відповідно до ст.7 закону «Про Державний бюджет на 2016 рік» з 1.01.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 грн.

Таким чином, у 2016 році кримінальна відповідальність настає в разі, якщо вартість викраденого чужого майна перевищує 137,80 грн. В іншому випадку (коли вартість викраденого не перевищує вказаного розміру) викрадення вважається дрібним і відповідальність за таке правопорушення передбачено ст.51 КпАП.

Враховуючи, що Особа 1 двічі вчинив замахи на заволодіння чужим майном, вартість якого щоразу не перевищувала 137,80 грн., то підстав для визнання його дій кримінально караними немає.

У п.2 ч.1 ст.284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

За таких обставин у зв’язку з відсутністю в діянні Особи 1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК, судові рішення щодо нього підлягають скасуванню, а кримінальне провадження — закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК.

Оскільки кримінальне провадження щодо Особи 1 закривається відповідно до вимог ч.2 ст.433 КПК, тобто на підставах, які виходять за межі касаційних вимог Особи 1, однак рішення ухвалюється на його користь, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ч.2 ст.433, стст.434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, пп.11, 15 розд.XI «Перехідні положення» КПК та, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

На підставі ч.2 ст.433 КПК вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 5.09.2017 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15.11.2017 щодо Особи 1 скасувати.

Кримінальне провадження за обвинуваченням Особи 1 у скоєнні злочину, передбаченого за ч.3 ст.15 і ч.2 ст.185 КК, закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.