Полицейские голосуют и побеждают!

Стало понятно, почему научные работники так затянули с выбором членов ВСП

Препятствие, с которым столкнулись представители юридических вузов, когда приехали на съезд, возникло внезапно и так же внезапно отошло на задний план. Разные толкования Высшего совета правосудия и профильных ведомств относительно принадлежности вузов Министерства внутренних дел к категории военных не помешали профессорам избрать от своего сообщества единственного делегата — преподавателя Львовского государственного университета внутренних дел Виктора Грищука.

Незгода з погонами

Збираючись раз на кілька років, представники юридичних вузів жодного разу не наражалися на проблему участі окремих делегатів. Утім, раніше вони обирали членів Вищої ради юстиції, а от Вища рада правосуддя вирішила дещо змінити правила гри. Хоча швидше намагалася розтлумачити докторам і кандидатам наук рядову норму закону.

Про всі причини, які завадили заслухати кандидатів у члени ВРП 28 лютого — перший день з’їзду, «ЗіБ» уже розповідав. По суті, єдина перешкода тоді — сумнів представників Ради щодо відокремлення вузів МВС від системи військових навчальних закладів або закладів зі специфічними умовами навчання. Науковці радились і зважували та все ж, аби не порушувати принципу легітимності, вирішили дійти консенсусу й попросити керівні установи розвіяти вагання органу суддівського врядування.

14 березня, усупереч сумнівам деяких учасників конференції, перерва завершилась, а от невизначеність залишилася. Адже на кону було 14 голосів від делегатів із 7 вузів МВС, які вочевидь комусь заважали. Міністерство освіти та науки відразу ж рекомендувало включити їх до списку виборців. Найбільш обурені з МВС чітко обґрунтували у своєму листі необхідність участі цих вузів у з’їзді. Але Міністерство юстиції вирішило підтримати позицію ВРП. І в залі знову розгорілися дебати теоретиків найвищого рівня.

Професор кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ Василь Шакун заявив, що всі присутні вважають алогічною спробу приписати поліцейським статус військовослужбовців, і в позиціях Уряду немає тлумачення норм, а лише довільне трактування.

Як тільки науковці почали думати, що робити із червоним світлом від Мін’юсту, стало відомо, що відповідь відомства — фальсифікація і до Київського національного університету ім. Т.Шевченка має надійти справжня позиція, зрозуміло, протилежного змісту. Так, із рахунком 4:1 — Міносвіти, Мін’юст, МВС, представники з’їзду проти ВРП — тих, хто приїхав із псевдовійськових вузів (а прибули всі), офіційно визнали легітимними делегатами.

Мультидосвід чи вірність професії?

З кандидатами на посаду члена ВРП вирішили працювати, як  зі студентами на парі, — за списком. Тому першою про те, чому хоче працювати в Раді, розповіла суддя Господарського суду м.Києва й за сумісництвом професор кафедри інтелектуальної власності КНУ ім. Т.Шевченка Оксана Блажівська.

Свою місію вона бачить у сприянні відновленню довіри до судової влади. Дехто з делегатів висловив думку, що її обрання посилить у ВРП суддівську квоту, а не наукову. Тому до другого туру голосування єдина жінка-кандидат не пройшла. Та й на завершення промови вона вирішила підтримати конкурента — Сергія Прилипка.

Наступним доповідав Андрій Василенко. Проте говорив переважно про теперішню роботу у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Колеги поцікавилися, в якій саме науковій установі він працює. Виявилося, що А.Василенко має 0,25 ставки в одному з не дуже відомих закладів, хоча у своїй автобіографії цього не вказав. Утім, це не завадило з’їзду 4 роки тому обрати його членом ВККС і пропустити до другого туру голосування.

Далі на трибуну вийшов професор із 30-річним стажем Віктор Грищук. Його наукові праці називають фундаментальними для становлення сучасної системи правосуддя. За його посібниками навчаються не лише українські, а й польські правники. Тому досвіду науковця виявилося більш ніж достатньо, щоб делегати підтримали його в першому турі. До того ж деякі конкуренти виявилися колишніми студентами кандидата.

Від Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції своїми планами, які також сподобалися делегатам, поділився Дмитро Журавльов. А от Андрія Ковальчука, який вийшов на трибуну після нього, до другого туру не допустили. Можливо, через те, що він працює не в юридичному вузі — Інституті інфраструктури та технологій, а отже, не є делегатом з’їзду, хоча й мав право претендувати на членство у ВРП.

Не вдалося полишити крісло ректора й Олегу Омельчуку з Хмельницького університету управління і права. Хоча він був одним з небагатьох кандидатів, які чітко окреслили своє бачення роботи в органі. Зокрема, запропонував інший підхід до оцінки дисциплінарної відповідальності судді.

Завершив цикл передвиборчих планів ще один член ВККС — С.Прилипко. Його меседжі, досвід і на додачу професорство в одному з найвидатніших правничих вишів — Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого — зробили його одним з лідерів першого туру.

Утім, як убачається з результатів другого туру, цілковитої згоди щодо кандидатів у науковців не було. Недарма делегати перед з’їздом запитували про можливість поставити галочку лише навпроти одного прізвища. Тому необхідний бар’єр «50+1» пройшов В.Грищук, а С.Прилипку не вистачило 13 голосів, щоб продовжити роботу на благо правосуддя в «сусідньому» органі.

Делегатів, судячи з привітань переможця, вибір влаштував, і ректор КНУ ім. Т.Шевченка Леонід Губерський закрив з’їзд, оголосивши, що свою місію він виконав. Так, як уважав за потрібне.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Віктор ГРИЩУК,
головний науковий співробітник Львівського національного університету внутрішніх справ, член-кореспондент НАПрН України:

— З’їзд пройшов дуже толерантно, організовано і в правовому полі. Але членство у ВРП — це не відпочинок, а тяжка робота, яку за відсутності одного з представників солідарно виконуватимуть усі інші. А кваліфікованих фахівців там не так і багато.

Тому шкодую, що обрали лише мене, можливо, будуть ще одні збори — з нуля. Але це залишається на розсуд Ради, якщо вона вважатиме за потрібне — оголосить додатковий конкурс.

Ми — вчені, люди, які мають достатній рівень знань і практики, тому чітко орієнтуємось у виборі. Думаю, що мій колега С.Прилипко не переміг лише тому, що частина делегатів роз’їхалася.

Враховуючи, що у ВККС також наближається скрутна кадрова ситуація, можливо, скоро пройде ще один з’їзд науковців, на якому, ймовірно, і заповниться квота до ВРП.