Магазин подставных лиц

Законник получил предупреждение за арест женской одежды и аксессуаров

Помогал распутать сложную паутину незаконного бизнеса или нарушал права лиц на частную собственность? Служил справедливости или нарушал нормы Уголовного процессуального кодекса? Как бы то ни было в действительности, но законник таки получил взыскание.

У січні минулого року Вища рада правосуддя отримала аж 3 скарги на Віталія Писанця з Печерського районного суду м.Києва. Основні претензії стосувалися накладення арешту на майно без відома власників та невиклику їх на судове засідання. Дисциплінарна палата відкрила провадження.

З’ясувалося, що у квітні 2016 року до Печерського райсуду надійшло 3 клопотання прокурора про арешт майна. Їх передали на розгляд В.Писанця. І він їх задовольнив — наклав арешт на жіночий одяг, взуття, аксесуари, вилучені під час обшуків у нежитлових приміщеннях за трьома різними адресами.

Виходив з того, що під час досудового розслідування встановили незаконну торгівлю одягом та аксесуарами відомих брендів через мережу магазинів у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Підприємлива особа використовувала реквізити підставних людей, щоб формувати податковий кредит, а також змусила своїх підлеглих зареєструватися фізичними особами — підприємцями. Після цього підлеглі переоформили договори оренди крамниць на себе та трудові відносини з персоналом. Слідчі судді дозволили провести обшуки й вилучене визнали речовими доказами.

Проте згодом до суду з’явились адвокати приватних осіб і надали платіжні доручення, договори поставки товарів від постачальника, які свідчили про придбання майна саме останніми. Головний бухгалтер, він же керівник фірми-постачальника, між іншим, навіть не здогадувався про те, що є власником фірми й укладає договори, і запевнив, що взагалі не має стосунку до підприємницької діяльності. Хто саме від його імені підписував договори, не відомо. На основі наявних доказів суддя вирішив, що надані особами документи — підробки, а на одяг та аксесуари наклав арешт.

Та апеляційний суд мав іншу думку із цього питання й скасував ухвали судді, оскільки жодній з указаних осіб не оголосили про підозру, а до клопотання не було додано документа, який би свідчив, що жіночий одяг є речовим доказом. А значить, це недотримання положень КПК.

Одначе прокурор знову звернувся до судді першої інстанції з аналогічним клопотанням, і той повторно його задовольнив. Апеляційний суд ще раз скасував арешт і вказав на порушення.

Дисциплінарна палата констатувала, що В.Писанець прийняв рішення про арешт майна, не повідомивши про це власників, чим порушив право останніх на захист. Він також не навів достатньої мотивації. Проте злого умислу в його діях також не побачили й узяли до уваги відсутність інших дисциплінарних стягнень. Тому за свій вчинок суддя дістав попередження.

В.Писанець оскаржив таке рішення ДП, але на засідання ВРП не прийшов. Натомість прислав замість себе представницю. Однак захист не допоміг, Рада вирішила залишити вердикт без змін.