Партнер АО Barristers, адвокат И.Новиков:

«По этому делу мы прекрасно понимаем, что у судей не будет возможности выбора»

22 моряка катеров «Никополь» и «Бердянск» и буксира «Яны Капу», а также 2 работника Службы безопасности Украины были задержаны вблизи Керченского пролива российскими пограничниками. Украинцам инкриминируют незаконное пересечение границы, им угрожает до 6 лет заключения. О ходе процесса, реакции мировых лидеров, а также о том, почему защита сомневается в непредубежденности российских судей, рассказал партнер адвокатского объединения Barristers, адвокат одного из моряков Илья НОВИКОВ.

 «Слідство не дозволяє правникам міняти один одного під час захисту клієнтів»

— Ви входите до команди адвокатів, які захищають українських моряків. Скільки загалом адвокатів у ній налічується? Чи є серед них українські правники та фахівці з права з інших країн?

— Хоча ми наполягаємо на тому, що ця справа належить до сфери гуманітарного воєнного права й має розглядатись як справа військовополонених, підставою для нашої участі в ній є кримінальний процесуальний кодекс РФ. Тому іноземні адвокати позбавлені можливості представляти інтереси громадян України. Є адвокати — кримські татари. Деякі з них мають статус адвоката в Україні, однак у процесуальних документах це ніяк не відображено. Вони зазначені як адвокати, дані яких унесені до реєстру адвокатів Республіки Крим або м.Севастополя. І на цій підставі допущені до захисту.

Кількість адвокатів визначається особливістю справи. Нині основна проблема полягає в тому, що слідство не дозволяє правникам міняти один одного під час захисту клієнтів. Для такої справи нормальною практикою є, коли кілька адвокатів перехресно захищають кількох підзахисних. Тоді юристи взаємозамінні, і, якщо хтось із них не може бути присутнім на процесі, захист на себе бере колега.

Однак, оскільки ця справа є особливою, слідство обрало підхід, за якого взаємозамінність заборонена. Тож на 24 підзахисних припадає близько 30 адвокатів. Я не можу назвати точної кількості. Адже з початку розгляду справи в нас уже були заміни. І в подальшому, за наявності особливих обставин, фахівці будуть приходити та йти.

Що стосується іноземних фахівців, то, звісно, ми плануємо з ними спілкуватись.

— Які питання ставитимете перед ними?

— Річ у тім, що Женевська конвенція про поводження з військовополоненими має досить широку сферу застосування. Як зараз РФ не хоче визнавати воєнного конфлікту з Україною, так багато країн у 2-й половині ХХ ст., навіть якщо фактично воювали, неохоче оголошували чи визнавали війну. Це було пов’язано з великою кількістю неприємних наслідків, в тому числі застосуванням тих же конвенцій. Тому в нас мало прецедентів, на які ми можемо спиратися, вибудовуючи лінію захисту.

Так само у світі є досить мало фахівців, які працювали б зі ст.2 конвенції. Як правило, студенти правничих вишів вивчають цей документ на 3-му — 4-му курсах і забувають, склавши залік, бо не мають практики застосування здобутих знань. Тож, звісно, консультації практиків, яким доводилося застосовувати цю норму, стануть у пригоді.

— Відомо, що за звільнення українських моряків виступає багато іноземних політиків…

— Так, із багатьох світових трибун лунало, що українські моряки підлягають безумовному звільненню. Однак усі ці заклики проголошені без посилання на конвенції. Вони звучать так: «Росія має звільнити моряків тому, що вони були захоплені незаконно. І ми вимагаємо звільнення, оскільки вважаємо це правильним».

Фактично першим документом, в якому міжнародна спільнота визнала, що на моряків поширюється дія міжнародного гуманітарного права та женевських конвенцій, стала резолюція ПАРЄ, прийнята 24.01.2019 у Страсбурзі. Хоча українська сторона не отримала формулювання «військовополонені», текст резолюції визнаний цілком задовільним. Так само задоволена документом і сторона захисту. Адже до того часу ми постійно чули закиди від суддів та сторони обвинувачення щодо того, як моряків можна визнавати військовополоненими, якщо немає війни.

— Тобто без резолюції заяви політиків були неефективними?

— Такі заяви на мають правових наслідків для РФ. Водночас вони позначаються на її становищі на міжнародній арені. Ми знаємо, як важливо для російського президента перебувати у центрі уваги міжнародної спільноти. Отже, те, що президент США відмовився зустрічатися із російським колегою доти, доки ситуація не вирішиться, не залишиться у РФ непоміченим.

Скажу навіть більше: подібні заяви, мабуть, найкращий важіль, який можуть застосувати Європа та США. Тому що будь-які санкції мають довго затверджуватися, вводяться на певний строк та потребують продовження. А коли президент США просто каже, що не зустрічатиметься з президентом РФ, то це не можна ні оскаржити, ні переглянути. Тому я як захисник одного з моряків хочу, аби заяв від міжнародних політиків було якнайбільше.

«Упевнений, що від української сторони ми отримаємо всю інформацію, яку запитували»

— Моряки є військовими. Їхня діяльність регламентується відомчими наказами, які мають різний ступінь відкритості. Чи можуть адвокати отримувати інформацію, що міститься у секретних документах?

— Зараз ми ведемо листування із цього питання. Думаю, що зможемо отримати всі необхідні документи. Інша річ, що про дійсний стан справ не знає ніхто. Російські слідчі оперують інформацією, яку їм вдалося зібрати. Українське військове командування — інформацією, яку має воно. А адвокати оперують своїми даними.

Проблеми виникають навіть при опитуванні самих моряків. Природно, що кожен з них запам’ятав ситуацію по-своєму і ці спогади іноді не збігаються. Аби зібрати все докупи і вибудувати бездоганну позицію, потрібно зробити чимало.

Весь грудень у нас був зайнятий оскарженням першого арешту. Увесь робочий січень, який почався у Росії 9-го числа, оскаржували другий арешт. Фактично тільки в лютому, коли апеляційна установа висловилася щодо арешту, ми отримали трохи часу, щоб попрацювати за своїм графіком. Упевнений, що від української сторони ми отримаємо всю інформацію, яку запитували.

Що стосується секретності, то дійсно російські слідчі вимагали засекретити засідання, на якому розглядалося питання щодо подовження арешту. Суд пішов назустріч слідству, хоча в матеріалах справи немає жодного секретного документа. Про це свідчить хоча б той факт, що нам дозволили скопіювати всі матеріали. Якби там були засекречені документи, ми такої можливості не мали б.

— Але, якщо з’являться секретні документи, процес можуть зробити закритим?

— Зараз ми бачимо, що російська сторона хоче зробити цей процес показовим. А такий процес немає сенсу «закривати». Звісно, згодом все можуть переграти. Однак поки що тенденція саме така.

— Для українських моряків краще, щоб процес був відкритим?

— Я не бачу ніяких переваг закритого процесу для наших хлопців. Однак, якщо його вирішать закрити, ми не зможемо це ефективно оскаржити.

«Нас цікавлять оперативні рішення, яких можна швидше очікувати від політиків, а не від суддів»

— Відомо, що до цієї справи залучений Європейський суд з прав людини. Яким чином?

— До ЄСПЛ звернулась Україна. А зараз готуються індивідуальні заяви від кожного з моряків. Цим займаються українські юристи. У нас є сфери розподілу відповідальності. Тому саме українська сторона координує процес звернення до ЄСПЛ, аби заяви не суперечили одна одній.

— Яке рішення очікується від ЄСПЛ і що, власне, просили?

— Рішення не буде швидке. Просили зобов’язати РФ надати інформацію про стан здоров’я моряків. ЄСПЛ зобов’язав це зробити, однак Росія і досі не виконала покладеного на неї обов’язку.

Подивимося, що буде, якщо ми дійдемо до розгляду справи у ЄСПЛ по суті. Євросуд застосовує не Женевську конвенцію, а Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Тому для нього поняття «військовополонені» не може бути на першому місці. Він аналізуватиме насамперед перебіг кримінального процесу: чи було забезпечене морякам право на захист; чи було виправдане насилля, яке було до них застосоване; чи можна було стріляти по них у такій ситуації. Та в будь-якому разі, навіть коли справа розглядається в пріоритетному порядку, це триває не менш як рік. А нас цікавлять оперативні рішення, яких можна швидше очікувати від політиків, а не від суддів.

«Коли справа розвиватиметься не так, як того бажатиме російське керівництво, то певний тиск чекатиме і на нас»

— В Україні на адвокатів, які беруть участь у «токсичних» процесах, можуть чинити певний вплив. Змусити адвоката змінити думку можуть намагатися органи досудового розслідування, прокуратура, громадські активісти тощо. Чи відчуваєте ви якийсь вплив, захищаючи українських моряків?

— Член нашої команди — Еміль Кульбідінов — стикнувся із тиском з боку силових структур, коли почав захищати одного з моряків. Його взяли під адміністративний арешт за допис у соціальній мережі, який стосувався Криму. Допис був зроблений у 2013 р., задовго до подій, які розгорнулися на півострові. Однак російський суд вважає за прийнятне притягнути адвоката до відповідальності саме зараз.

Одразу після проголошення вердикту до колегії адвокатів надійшов лист від Міністерства юстиції РФ із вимогою виключити правника з колегії як особу, котра має адміністративне стягнення. Поки що ця історія не завершилась. Ми уважно відстежуємо її перебіг і «приміряємо» ситуацію на себе. Адже розуміємо: якщо справа розвиватиметься не так, як того бажатиме російське керівництво, то певний тиск чекатиме і на нас.

— А як громадськість у РФ ставиться до цього процесу?

— У РФ фактично немає громадськості як такої. Громадськість зараз в основному занепокоєна тим, що у магазинах ціни зросли на чверть, збільшилися тарифи та зменшилася заробітна плата. На цьому тлі інформація про українських моряків просто губиться. Так, є ліберальні медіа, які обговорюють ситуацію. У них — своя аудиторія. Однак ця аудиторія не становить істотної частини російської громадськості.

Можливо, це на краще. Оскільки наші можливості не можна порівняти з можливостями державних засобів масової інформації. І, якби доля справи залежала від настрою російської публіки, ми могли б вважати її програною.

«Слідчим органам вигідно внести розбрат у нашу спільну справу»

— Ви працюєте у великій адвокатській команді. Чи є якісь особливості такої співпраці? Які навички стають у пригоді під час взаємодії?

— Потрібні велика відповідальність та відчуття підтримки. Здавалося б, адвокатам, які захищають рядових матросів, було б логічно наполягати на тому, що їхні підзахисні нічого не знають, вони виконували наказ, тож слід судити командирів, а їх відпустити. І не можна говорити про те, що така позиція була б абсурдною. У справі, що не має міжнародних складових, для адвоката, який захищає інтереси конкретного підзахисного, а не групи в цілому, така тактика була б обґрунтованою.

Однак у нашій справі і правники, і їхні підзахисні розуміють спільність інтересів. І я сподіваюсь, що так залишиться і надалі. Нам дуже важливо, що ми можемо працювати разом. Що всі дотримуються єдиної позиції і не прагнуть до індивідуальної лінії захисту. Хоча нам відомо, що слідство так чи інакше спонукало до цього окремих членів нашої команди і спонукатиме в подальшому. Адже слідчим органам вигідно внести розбрат у нашу спільну справу.

— Ви відчуваєте відмінність між російськими та українськими судами?

— Так. Відмінність кардинальна. Не має сенсу говорити про процес загалом. Та ми чудово розуміємо, що в цій справі в суддів не буде можливості вибору. В інших справах, навіть у політично забарвлених, певний вибір у них може бути.

Наприклад, рік тому я захищав юнака, якого судили за те, що він начебто напав на поліцейського під час мітингу. Сторона обвинувачення просила для мого підзахисного 3 роки ув’язнення. Таких справ було кілька. І у всіх, де прокурор просив 3 роки, суд «скидав» півроку. Тобто ми могли розраховувати на 2,5 року тюрми. Однак суддя, який розглядав згадану справу, засудив хлопця до ув’язнення строком один рік. І через 2 місяці той вийшов на волю. Зараз він перебуває вдома.

У цій справі не буде навіть такого. Яскравим прикладом слугують засідання щодо подовження строку арешту, які відбулися 15 січня. На той час у нас уже були сформовані правові позиції й ми розуміли, на що посилатимемося під час захисту.

Суддів було троє. Всі підзахисні були розділені на групи по 4 особи. Кожен суддя розглянув по дві «четвірки». Захист заявив клопотання про зміну статусу затриманих на статус військовополонених. В усіх засіданнях у цьому було відмовлено. Причому всі відмови мали однакові формулювання. Теоретично, якби судді були незалежними, їхні рішення відрізнялися хоча б у мотивувальній частині.

Звісно, такий підхід суддів позначається і на нашій тактиці. Коли ми виступаємо перед судом, наша мета — не переконати суддю, а підібрати правильні слова, які будуть відображені у вироках, щоб їх потім використовували в міжнародних інституціях.

«Якщо затриманий почне гратися зі слідством, він неодмінно програє»

— Ситуація з українськими моряками унікальна. Однак не виключено, що вона може повторитися. Що робити українському громадянину, якщо його затримають на території іншої держави? Кому можна зателефонувати?

— Якщо йдеться про РФ, швидше за все, зателефонувати не дадуть нікому. Звісно, російські слідчі органи мають повідомити про арешт українське посольство. Але повідомляють вони не телефоном, а поштою. А поки лист дійде, особливо якщо його надішлють з прикордонних територій, щось робити буде запізно, адже людина перебуватиме тиждень чи два під арештом і з нею можуть робити все що завгодно.

Звісно, у подібній ситуації людина губиться, адже ніхто не дає жодних інструкцій, як поводитися за таких обставин. Наприклад, моряків ніхто не попереджав, що необхідно посилатися на женевські конвенції. Тепер, якщо у подібній ситуації опиняться українські військові, вони про це знатимуть. І я не виключаю, що посилання на ці конвенції у перші години затримання може в подальшому спростити роботу адвоката.

А от чого не слід робити в жодному разі — це йти на співпрацю зі слідством. У силовиків є різні підходи. І це необов’язково катування. Вони можуть запропонувати гарячий чай, почати розпитувати про речі, які, здавалося б, не мають стосунку до справи. Така собі гра у гарного та поганого поліцейського. Однак, якщо затриманий почне «гратися» зі слідством, він неодмінно програє.