Приговор без пострадавшего

Несоблюдение принципа непосредственности исследования доказательств приводит к нарушению других принципов уголовного производства. Такое заключение сделал ВС в постановлении №127/4546/16-к, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

19 грудня 2018 року                         м.Київ                               №127/4546/16-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ЄМЦЯ О.П.,
суддів: КРАВЧЕНКА С.І., БІЛИК Н.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8.12.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010008820 за обвинуваченням Особи 2, Інформація 1, громадянина України, уродженця с.Капустяни Тростянецького району Вінницької області, який зареєстрований та проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2016 Особу 2 засуджено за ч.1 ст.186 КК до покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 240 год.

Згідно з вироком Особу 2 визнано винуватим у тому, що він 23.12.2015, о 12:30, із кімнати за Адресою 2 відкрито заволодів ноутбуком Sony, який належав Особі 3, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2760,83 грн.

Ухвалою АСВО від 8.12.2017 вирок Вінницького міськсуду від 18.05.2016 скасовано. Провадження щодо Особи 2 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд, на порушення вимог ч.3 ст.404 КПК, безпосередньо не дослідивши доказів, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, а ряд доказів, якими був обґрунтований обвинувальний вирок місцевого суду, не врахував узагалі. А тому вважає, що апеляційний суд передчасно дійшов висновку про відсутність в діянні Особи 2 складу кримінального правопорушення, оскільки апеляційний розгляд проведено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. У доповненні зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без потерпілого Особи 3, який не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ковальчук О.С. підтримав подану скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Захисник Хоміч О.О. та Особа 2 заперечували щодо задоволення скарги прокурора.

Мотиви суду

За вимогами ст.419 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається, якщо не встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

У разі встановлення апеляційним судом обставин, зазначених у ст.284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене в ст.417 КПК, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом у такому випадку є обов’язковим.

Відповідно до ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим кодексом.

Як установлено вимогами ст.95 КПК, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з’ясування обставин кримінального провадження та його об’єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв’язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч.1 ст.94 КПК, і сформувати повне та об’єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пп.10, 13, 15 ст.7 КПК). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч.2 ст.23 та ст.86 цього кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими та враховані при постановленні рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним кодексом, а отже, судове рішення відповідно до ст.370 цього кодексу не може бути визнано законним і обґрунтованим та згідно з ч.1 ст.412 КПК підлягає скасуванню.

Усупереч таким вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо Особи 2 за його апеляційною скаргою та захисника, дав свою оцінку показанням потерпілого Особи 3 без попереднього допиту під час апеляційного розгляду, а також дав іншу оцінку висновку судово-товарознавчої експертизи, безпосередньо не дослідивши його.

Також, на порушення вимог закону щодо необхідності безпосередньо сприйняти та оцінити докази, апеляційний суд оцінив показання Особи 2, дав їм власну оцінку в ухвалі. Проте не дослідив інших письмових доказів, не перевірив доводів сторони обвинувачення та обрав вибірковий підхід до оцінки доказів, що вказує на недотримання загальних засад кримінального провадження.

Крім того, апеляційний суд, дійшовши висновку про закриття кримінального провадження щодо Особи 2 у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, у той же час допустився суперечності у мотивувальній частині свого рішення, вказавши, що дії Особи 2 формально містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 КК, що є неприпустимим.

Таким чином, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, що, у свою чергу, ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.438 КПК є підставою для скасування такого рішення. Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи прокурора щодо неналежного повідомлення потерпілого Особи 3 про дату та час розгляду кримінального провадження щодо Особи 2 в суді апеляційної інстанції та постановити законне й обґрунтоване рішення, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8.12.2017 щодо Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.