Неопределенность на пользу

Отмена или несогласие с решением не доказывают его неправосудность

Несогласие одной из сторон с судебным решением не может свидетельствовать о вынесении заведомо неправосудного решения. Это отметил Верховный Суд, оставляя в силе оправдательный приговор относительно одесского законника.

У цій справі (№520/8135/15-к) прокурор вимагав скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного, стверджуючи, що перший мав повернути йому обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу, а не призначати справу до розгляду. Також у скарзі наголошувалося, що «дії судів першої та апеляційної інстанцій можуть свідчити лише про їх упередженість».

Натомість колегія Касаційного кримінального суду погодилася з висновками судів нижчих інстанцій. Зокрема, враховуючи невизначеність у законі поняття «неправосудність» та неоднозначну практику Вищого адміністративного суду стосовно питань, які були вирішені суддею (щодо реалізації права на мирні зібрання в Одесі наприкінці 2013 року). Також ККС узяв до уваги висновок дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яка  відмовила у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Обвинувачення ґрунтувалося лише на тому, що ВАС скасував цю постанову Одеського окружного адміністративного суду, хоча в апеляційній інстанції її залишили без змін.

Як зазначає ККС, суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.375 Кримінального кодексу, характеризується виключно прямим умислом з обов’язковою наявністю мотиву. Суддю обвинувачували у скоєнні злочину з інших особистих інтересів, а саме — з «кар’єристських мотивів». Утім, сторона обвинувачення не встановила і не надала суду жодного доказу того, в чому саме полягав кар’єризм судді та які дії він вчиняв для реалізації цього мотиву, як вплинуло винесення зазначеної постанови на його кар’єрне зростання.

Проте було встановлено, що за весь час роботи виправданий із заявою чи проханням про переведення не звертався, питання про його звільнення не вирішувалося, його кандидатура на адмінпосаду не розглядалася, і такого наміру він ніколи не виявляв. Більше того, задовго до вказаних подій суддя був обраний на посаду безстроково.

Крім того, як доказ «неправосудності» постанови були використані показання свідків, які лише підтвердили свою незгоду з цим рішенням.

Отже, ККС залишив без змін рішення у цій справі, якими суддю визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК, у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину (об’єктивної та суб’єктивної сторін). Ця позиція вочевидь допоможе іншим суддям, проти яких прокуратура порушила провадження за ст.375 КК, захиститися від надуманих обвинувачень.