Закон і Бізнес


Экономный процесс

Принцип состязательности не является абсолютным, но и экономить на нем нельзя


№3 (1405) 26.01—01.02.2019
София КОНДРАТЮК
4613

Европейский суд по правам человека не согласен с условностью перечня процессуальных средств для отстаивания собственной позиции в суде. Хотя стороны могут быть ограничены в требованиях по поводу судебных расходов, они не должны страдать из-за неожиданных поворотов в процессе.


Переплата без форми

Громадяни Сполучених Штатів Америки, вони ж — заявники у справі «Rivera Vazquez and Calleja Delsordo v. Switzerland», орендували будинок на рік в одному з кантонів. Задоволення обійшлось їм у €150 тис., та трохи згодом вони дізналися, що їх трішки обдурили — орендодавець не надав офіційних паперів для оформлення початку оренди.

Тому іноземці вирішили, що можуть продовжити своє перебування в будинку, оскільки заплатили більше, ніж потрібно. І навіть Женевська комісія з примирення щодо оренди не змогла їх виселити, тому справа потрапила до трибуналу. На бік заявників стало Женевське об’єднання орендарів ASLOCA, надавши їм представника, разом з яким вони подали позов про порушення офіційних вимог до встановлення орендної плати.

Проте трибунал з питань оренди ціну, встановлену в договорі, визнав правомірною. Апеляційна інстанція додала, що заявники зловживали своїми правами, коли оголосили про відмову орендодавця офіційно повідомити про встановлення орендної плати, й остаточно залишила їх без житла.

Однак в американців була альтернатива — цивільний позов. Друга спроба визначити нову орендну плату й повернути надлишок увінчалася несподіванкою. Вимоги задовольнили частково, але судові витрати в розмірі майже €2000 поклали на заявників. Паралельно федеральний суд в іншій справі вирішив, що представник об’єднання орендарів насправді здійснює повноваження незалежно, тому представляти інтереси заявників у суді не міг. Так громадяни США залишились і без адвоката, і без компенсації.

Неконвенційна неочікуваність

Усунення з процесу представника без права заміни урядовці назвали «процесуальною економією». Адже суд, не дозволивши залучити іншого адвоката, убачав, що на цій стадії той уже не потрібний.

До того ж матеріальне становище заявників, які могли дозволити собі винаймати дорогий будинок, не зазнало катастрофічних утрат, тому суд визнав факт порушення їхніх прав, але фінансову сатисфакцію визнав зайвим благом.

Скаржники ж зазначили, що суддя не мав права нехтувати принципом змагальності, який є основним принципом права на справедливий суд, гарантованого в §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У Страсбурзі вони просили лише €2500. Такі збитки, на їхню думку, не перевищують межі, яку Суд зазвичай визнає матеріальною шкодою. ЄСПЛ вирішив дотримуватися суто юридичної позиції.

Він визначив, що федеральний суд позбавив заявників адвоката, не повідомивши їх про цей намір і не дозволяючи заповнити прогалину, адже представництво — власний вибір сторони. Американців «процесуальна економія» заскочила зненацька, оскільки принцип змагальності вимагає, аби суди не покладалися на свої рішення щодо фактів або права, які не були обговорені під час провадження. І якщо навіть сумлінна сторона не здатна передбачити такого повороту, вердикт можна сміливо ставити під сумнів.

Крім того, рішення трибуналу про усунення адвоката було оголошено через місяць після подання апеляції. До того часу він уважався належним представником і міг би виправити ситуацію з призначенням компенсації. Адже заявники не отримали грошей тільки через те, що не мали правових механізмів для обґрунтування права на компенсацію.

Дискваліфікації адвоката перед самим фіналом дещо суперечило те, що федеральний суд не визнав неприйнятними подані ним до цього заяви, клопотання та інші документи для обґрунтування позиції клієнтів, що врешті й привело до часткового задоволення позову.

Тому Суд визнав, що альпійська юстиція ipso facto створила для заявників несприятливу ситуацію. І для них самих, і для конвенції.

Відшкодування, на відміну від швейцарців, у Страсбурзі не пошкодували, зобов’язавши уряд виплатити громадянам США €2334 матеріальних збитків і €7000 — на покриття судових витрат.