Профанация авиации

Чтобы оправдать контроль за использованием имущества, нужно подкрепить такой шаг законом

Для компаний, занимающихся воздушными перевозками, правительство положило конец полетам в Ирак, Афганистан и некоторые другие страны. Позже Комитет Европейского Союза по безопасности признал государственный орган, который ввел такой запрет, не способным придерживаться обязательных стандартов. А компания с завязанными крыльями решила пожаловаться на препятствование во владении имуществом.

Пролітаючи над гарячими точками

Заявник у справі «Pecotox-Air S.R.L. v. the Republic of Moldova» був пов’язаний із цивільною авіацією країни. Саме тому, коли орган безпеки ЦА (CASA) заборонив чартерному авіаперевізнику вирушати в рейси до Іраку та Афганістану, останній начебто й не міг не послухатися.

Утім, коли урядову організацію відвідали представники вищезазначеного комітету ЄС, виявилося, що CASA не підтвердив свою здатність дотримуватися стандартів безпеки. Розвіяти сумніви щодо своєї спроможності в Молдові пообіцяли протягом трьох місяців.

Одразу ж після цього САSA відправила заявникові вимоги щодо усунення недоліків. А навздогін відправила наказ про відкликання сертифіката через польоти до Іраку, Афганістану, Конго, Судану, Косова, Нової Зеландії та Об’єднаних Арабських Еміратів.

Тоді авіакомпанія спробувала клопотати про скасування рішення, оскільки їй не дали часу для виправлення недоліків, яких, до речі, взагалі не назвали. Замість CASA цю місію нібито виконав Кишинівський апеляційний суд, який мав обґрунтувати свою відмову в поновленні діяльності заявників. Він вирішив, що CASA мав право відкликати ліцензію, тому що європейські експерти виявили серйозні порушення, які загрожують безпеці польотів.

Останні, вочевидь, були такими страшними, що вказувати їх у рішенні не наважилися. Та чи сам CASA дотримався законної процедури, щоб виносити таку заборону?

Повітряний шлях до Європи

Звичайно, заявники вважали, що ні. Більше того, у цих діях вони вбачали втручання в право на безперешкодне володіння. Яке не мало підґрунтя в національному законодавстві й не було пропорційним поставленій меті.

Підготувавшись до страсбурзького процесу, представники уряду знайшли собі виправдання. Вони зазначили, що європейські інспектори виявили невиконання стандарту заявниками. Мовляв, останні змінювали місце своєї основної діяльності.

Щоправда, важко уявити міжнародну компанію, яка не перетинає кордонів. Однак урядовці трактували це як порушення, що дозволяє їм припинити діяльність перевізника відповідно до ст.5 закону про цивільну авіацію.

Європейський суд з прав людини наголосив, що припинення дії ліцензії для ведення бізнесу є втручанням у право на мирне володіння майном, підтвердивши це прецедентами — рішеннями у справах «Traktörer AB v. Sweden» та «Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland». І заява підлягає розгляду у світлі абз.2 ст.1 Першого протоколу до конвенції.

З᾽ясували, що заборона мала відповідати загальному інтересу, на який ні CASA, ні національна юстиція до цього не посилалась. А отже, і Суд цей аргумент до уваги взяти не зміг. Як і уряд не мав права відкликати дозвіл на польоти, спираючись на загальну норму.

Натомість подальше вивчення акта про цивільну авіацію виявило, що в компанії можна забрати сертифікат, коли їй не вдалось усунути недоліки, на які вказав CASA, у визначений термін. А дію дозволу спочатку зупиняють, а лише потім можуть відкликати за певних обставин.

Заборона на польоти до Іраку та Афганістану, які так і не стали основним приводом для зупинення діяльності заявника, з’явилася 1 червня 2007 р. і вступила в силу через 45 днів. Тоді як забрати сертифікат в авіаперевізника вирішили 21 червня.

Після того як у Страсбурзі констатували невиправдане порушення конвенції, залишилося тільки підрахувати збитки. Заявники за час простою втратили понад €1 млн. Крім того, моральну шкоду вони оцінили в €30 тис. Але ЄСПЛ 1 млн помножив на 0, а 30 тис. поділив на 10 та присудив €3 тис. як компенсацію за моральну шкоду.

Водночас те, що заявникові фактично розв’язали крила, саме собою є сатисфакцією.