Сомнительный грабеж

Не могут вызнаваться доказательствами сведения, содержавшиеся в показаниях, вещах и документах, которые не были предметом непосредственного исследования в суде. Такое заключение сделал ВС в постановлении №333/7876/15-к, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

25 жовтня 2018 року                      м.Київ                               №333/7876/15-к

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МАРИНИЧА В.К.,
суддів: МАКАРОВЕЦЬ А.М., КОРОЛЯ В.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24.05.2017 в кримінальному провадженні №12015080040003822 щодо Особи 1, Інформація 1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 Кримінального кодексу.

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини

За вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23.11.2016, Особу 1 визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки. На підставі ст.75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов’язків, передбачених пп.1, 2 ч.1 ст.76 КК. Цивільний позов Особи 2 до Особи 1 задоволено частково. Стягнуто з Особи 1 на користь Особи 2 матеріальну шкоду в розмірі 10000 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Ухвалою АСЗО від 24.05.2017 апеляційну скаргу захисника Особи 3 задоволено, вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу в зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості засудженого.

За вироком суду, Особу 1 визнано винуватим у тому, що він 16.08.2015, о 17:00, біля будинку за Адресою 2, діючи умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, зірвав з шиї потерпілої Особи 2 золотий ланцюжок 585-ї проби вагою 20 г вартістю 10000 грн. та дерев’яний хрестик розміром 1х2 см (не має матеріальної цінності для потерпілої), які належать потерпілій. Після чого з місця скоєння злочину Особа 1 зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Злочинними діями Особи 1 потерпілій було заподіяно матеріальну шкоду на суму 10000 грн.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Доводи поданої касаційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції дав іншу оцінку доказам, викладеним у вироку місцевого суду, ніж та, яку дав суд першої інстанції, при цьому ці докази не було досліджено під час апеляційного перегляду.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні прокурор Опанасюк О.В. просив задовольнити подану касаційну скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

<..> Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Також ч.4 ст.95 КПК передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу.

За принципом безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного перегляду вироку.

Суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження не дотримався цих вимог закону.

Так, місцевий суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо винуватості Особи 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК, послався, зокрема, на показання потерпілої Особи 2, свідків Особи 4, Особи 5, допитаних безпосередньо під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

На вирок місцевого суду захисник Особа 3 в інтересах засудженого Особи 1 подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок суду щодо Особи 1 скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього в суді і вичерпанням можливостей їх отримання.

Як убачається з матеріалів, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо Особи 1 за апеляційною скаргою захисника Особи 3, без безпосереднього дослідження доказів визнав показання потерпілої та свідків такими, що не доводять поза розумним сумнівом беззаперечну причетність Особи 1 до скоєного злочину, формально пославшись на відсутність процесуальних приводів для повторного дослідження доказів, дійшов висновку про відсутність достатніх доказів доведеності винуватості Особи 1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК, тобто дав іншу оцінку доказам, дослідженим у суді першої інстанції.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона ухвалена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.412, п.1 ч.1 ст.438 КПК вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на наведене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду — скасуванню, а кримінальне провадження — призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене, здійснити розгляд відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись стаст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, п.4 §3 розд.4 закону №2147-VIII від 3.10.2017, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24.05.2017 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.